175 років тому (1846 р.) на Верхньодніпровщині народився Іван Костянтинович Абаза, громадський та земський діяч Катеринославщини. Голова Катеринославської губернської земської управи.
Іван Костянтинович Абаза народився 24 травня 1846 р. у родині верхньодніпровських поміщиків. Як і більшість молодих дворян того часу І.К. Абаза вступив на військову службу, але отримавши чин штабс-ротмістра у 1868 р., вийшов у відставку і оселився у батьківському маєтку, де зайнявся сільським господарством.
З кінця 1870-х років Іван Абаза включається в громадське життя Верхньодніпровського повіту. У 1878 р. він був обраний почесним мировим суддею та увійшов до складу Верхньодніпровського повітового земського зібрання від землевласників. Він мало виступав і не вирізнявся регулярністю у відвідуванні засідань. Найбільший громадський обов’язок, яким земство наділило І.К. Абазу, стало його обрання неодмінним членом Верхньодніпровського у селянських справах присутствія на 15-му черговому губернському земському зібранні 19 грудня 1880 р.
Відбувши одне триріччя в складі повітового земства, І.К. Абаза не балотувався на наступних виборах. Натомість він знову був обраний почесним мировим суддею, а у 1890 р. був призначений земським начальником. Лише у 1891 р. він повернувся до повітового земства і відразу був обраний головою Верхньодніпровської повітової земської управи внаслідок чого потрапив до числа гласних Катеринославського губернського земського зібрання, в стінах якого він вперше з’явився 4 грудня 1891 р.
У губернському земстві І.К. Абаза діяв малопомітно, не виявляв ініціативи і підтримував позицію консервативної більшості зібрання. До обговорень він підключався тоді, коли справа стосувалася рідного для нього повіту. У грудні 1894 р. він висловився з приводу гідрологічних досліджень у Верхньодніпровському повіті, які, на його думку, були поверховими. Наступного дня він виступив за те, щоб уряд щороку надавав гроші на ремонт приміщення повітового земства, 10 грудня він висловився щодо можливості виділення додаткової земельної ділянки для Верхньодніпровської сільськогосподарської школи, а 12 грудня – підтримав необхідність ремонту поштової дороги, яка вела від Верхньодніпровська до Кременчука. Єдине клопотання, яке І.К.Абаза подав на розгляд губернського земського зібрання на 34-й черговій сесії, стосувалося перетворення Верхньодніпровського лісництва в дослідно-інструкторське.
Оскільки І.К. Абаза не належав до яскравих промовців, він увійшов до комісії, яка займалася перевіркою роботи земського зібрання. У грудні 1894 р. у зв’язку із розширенням ревізійно-редакційної комісії його обрали до її складу. В складі цієї Комісії І.К.Абаза перебував з невеличкою перервою до 1906 року, виявивши подиву гідну скрупульозність і сумлінність.
Ставши членом Комісії, яка була найважливішою в губернському земстві, І.К. Абаза не змінив стилю своєї роботи. Він виступав лише наприкінці кожної сесії чергового губернського земського зібрання, коли зачитував доповідь Ревізійної комісії про перевірку звітів та кошторисів губернської управи з різних галузей господарства.
Хоча до роботи в комісії І.К. Абаза ставився серйозно, його давнім бажанням було працювати в губернській управі. Вперше він спробував висунути свою кандидатуру на посаду голови управи 14 грудня 1894 р. Однак вже після першого голосування за І.В. Бурхановського, який набрав переконливу більшість голосів, І.К.Абаза зняв свою кандидатуру. Друга спроба балотування на посаду голови управи, яка відбулася 12 грудня 1900 р., для І.К. Абази теж була невдалою. В той раз головою управи став М.В. Родзянко.
Загалом І.К. Абаза мав доволі широке коло обов’язків, які виконував без завзяття, але планомірно. З 1891 р. по 1906 р. він обіймав посаду голови Верхньодніпровської повітової управи. На цій посаді він зміг здійснити багато корисних перетворень. Особливо плідною була його діяльність в галузі освіти. За час його головування у повітовій управі кількість шкіл збільшилась з 33 до 61. Як голова управи і землевласник І.К. Абаза приділяв увагу розвитку сільського господарства. З 1896 р. в с. Саксагань почала діяти щорічна сільськогосподарська виставка. З 1903 р. почав видаватися «Листок сельскохозяйственных объявлений», який згодом отримав назву «Верхнеднепровский земский листок». У 1904 р. за ініціативою І.К. Абази при повітовій управі відкритий агрономічний відділ, заснований склад сільськогосподарських знарядь.
За 15 років роботи в губернському земському зібранні І.К. Абаза не зарекомендував себе активним гласним. Його робота була малопомітною, в основному він зосереджувався на контролі діяльності губернської управи в якості члена ревізійно-редакційної комісії. Виступав він мало і ніколи не брав участі у тривалих обговореннях різних питань і обмежувався короткими репліками та зауваженнями.
У 1906 р. життя Івана Костянтиновича несподівано для нього різко змінилося. 13 грудня 1906 р. його обрали головою губернської земської управи. Це сталося після того як від цієї посади відмовився М.М. Алексєєнко. Оскільки у виборчому списку І.К. Абаза значився другим, посада дісталася йому. Висловлюючи земським гласним вдячність за довіру, він сказав: «Я не був готовий до цього обрання. Глибоко вдячний зібранню. Всі свої сили, знання і досвід я докладу до земської справи».
В одну хвилину з малопомітного гласного І.К. Абаза перетворився на другу особу в земському самоуправлінні. Перед головою управи стояли набагато складніші завдання, але І.К. Абаза в цілому давав їм раду. Позитивну оцінку діяльності давав Б. Веселовський, вважаючи, що губернська управа під керівництвом І.К. Абази є більш ініціативною, ніж губернське земство в цілому.
Вінцем земської кар’єри Івана Абази стала підготовка та участь у проведенні Південно-російської промислової та сільськогосподарської виставки 1910 р.
У 1908 р. він став заступником голови Розпорядчої комісії, яка готувала виставку. Головою був губернський предводитель дворянства М.П. Урусов. Засідання комісії тривали з 11 листопада 1908 р. по 3 грудня 1910 р. Також І.К. Абаза обійняв посаду голови Виконавчої комісії, яка безпосередньо готувала програму виставки, експонати тощо. Виконавча комісія працювала з 26 липня 1909 р. по 1 грудня 1910 р.
І.К. Абаза завжди стояв на захисті інтересів земства. Якщо справа вимагала підтримки, він завжди просив її у зібрання. Наприклад, 10 грудня 1910 р. під час обговорення питання про відкриття природничо-історичного та сільськогосподарського музею, він висловився проти відкриття нового музею, вважаючи, що експонати необхідно передати до Обласного музею О. Поля. Оскільки експонатів було багато, він запропонував виділити необхідні кошти для розширення музею і створення окремого природничо-історичного відділу. Цю ідею підтримували також голова зібрання М.П. Урусов і голова катеринославської земської повітової управи С.А. Бродницький. Зібрання постановило передати колекцію музею О. Поля і виділяти 2500 рублів щорічно на його розвиток.
Як і в повітовій управі, І.К. Абаза виявляв непідробний інтерес до становища сільського населення. 15 грудня 1911 р. він виступив за поширення серед населення губернії популярної літератури сільськогосподарського характеру, а також утворення спеціальної комісії при управі, яка б слідкувала за цією літературою, бо «хоча я і вважаю себе хорошим господарем, – говорив І.К. Абаза, – однак не вважаю себе достатньо компетентним вирішувати питання про достоїнство брошури спеціального характеру».
Ще однією яскравою ілюстрацією І.К. Абази як людини може слугувати його ставлення до своїх колег. На 45-й черговій сесії він виступив з клопотанням про підвищення платні для секретарів сільськогосподарських товариств. На заперечення гласного О.Г. Харченко, що платня, яку запропонувала управа, занадто висока, І.К. Абаза висловився так: «щоби мати хорошого секретаря, необхідна пристойна платня».
У грудні 1912 р. І.К. Абаза підтримав пропозицію щодо підняття платні голові та членам управи через збільшення обсягів роботи і обов’язків. «Залишаючи свою посаду голови управи, і не будучи особисто зацікавлений у надбавці до утримання, – сказав він, – обов’язком вважаю приєднатися до зробленої пропозиції, оскільки роботи в управі тепер більше і ...колишні норми винагородження повинні бути збільшені». Це був останній виступ І.К. Абази в земстві в якості голови управи. Через хворобливий стан, а він на той момент мав вже поважний він – 66 років, І.К. Абаза відмовлявся балотуватися на посаду голови управи.
Іван Костянтинович був людиною нечестолюбною, через що вдовольняв більшість зібрання. Тому, коли він відмовився від балотування, інші кандидати так і не змогли набрати достатньої кількості голосів і вибори голови були перенесені на весну 1913 р. 22 квітня 1913 р. новий головою управи став колишній член управи К.Д. Гесберг. Після обрання нового голови управи, гласний М.В. Родзянко запропонував зібранню подякувати Іванові Костянтиновичу Абазі за його шестилітню корисну працю на посаді голови губернської земської управи.
Після виходу зі складу управи, І.К. Абаза продовжував виконувати обов’язки повітового гласного у Верхньодніпровському повіті та губернського гласного. Щоправда, він все менше з’являвся у зібранні й не виступав. Під час роботи ювілейної 50-ї чергової сесії губернського земства було вирішено підготувати заходи на честь вшанування земської діяльності І.К. Абази. Однак заходи не відбулися. Десятого липня 1916 р. після тривалої хвороби він помер в своєму маєтку в с. Олександрівка.
Громадськість губернії не забула про Івана Костянтиновича. Ще за життя його ім’я було занесене на мармурову дошку, яка висіла у Верхньодніпровському повітовому земському зібранні. У січні 1916 р. Катеринославське губернське земське зібрання на честь плідної діяльності І.К.Абази на посаді голови губернської управи постановило заснувати стипендію його імені у Верхньодніпровському сільськогосподарському училищі.
Іван Костянтинович Абаза не належав до провідних діячів Катеринославського губернського земського зібрання як, наприклад, О.М. Поль, П.О. Янченко, М.В. Родзянко, Е.К. Бродський та багато інших. Напевно, він залишився би в історії рядовим земським діячем, якби не його головування в губернській управі. Він сумлінно виконував обов’язки повітового та губернського гласного і не мав намірів робити кар’єру керівника губернського рівня. Однак після яскравого і до певної міри авторитарного голови, яким був М.В. Родзянко, земство хотіло бачити на чолі управи менш помітну постать. І.К. Абаза всіх влаштував і очолив управу. Можливо, що саме спокійний хід справ, який був притаманний характеру губернській управі в період головування І.К. Абази, губернське земство перетворилося на заможну та впливову організацію з чималим бюджетом.
Ігор Кочергін
Бібліографія
Ярмоленко М. І. Абаза Костянтин Костянтинович // Енциклопедія сучасної України. – Київ : Ін-т енциклопедичних досліджень НАН України, 2008. – Т. 8 : Дл–Дя, Додаток : А–Г. – С. 599.
Кочергін І. О. Він був людиною справи (Абаза Іван Костянтинович) / І. О. Кочергін // Моє Придніпров’я. Календар пам’ятних дат Дніпропетровської області на 2011 р. – І півріччя : бібліогр. видання : у 2 ч. / Дніпропетр. обл. універс. наук. б-ка ім. Первоучителів слов'янських Кирила і Мефодія ; [упоряд. І. Голуб]. – Дніпропетровськ : ДОУНБ, 2010. – Ч. І. – С. 129–137.
Кочергін І. О. Голова управи в час розквіту земства. Абаза Іван Костянтинович / І. О. Кочергін // Земське самоврядування Катеринославщини (персонологічний вимір) : монографія / І. О. Кочергін. – Дніпропетровськ : Герда, 2011. – С. 127–139.
Кочергін І. О. «Тихий» гласний. Іван Костянтинович Абаза / І. О. Кочергін // Катеринославська губернська земська управа в особах : біобібліогр. видання. – Дніпропетровськ : ДОУНБ, 2010. – С. 92–107.
