Класична чоловіча гімназія

Класична чоловіча гімназія

1 серпня 1805 р. на розі сучасних вулиць Воскресенської та Володимира Великого представники міської думи, дворянського зібрання, губернських установ, духовенства і харківського університету були присутні на відкритті Катеринославської класичної чоловічої гімназії.
У перший рік роботи гімназії тут навчалося 36 учнів. Директором гімназії був призначений Дмитро Тимофійович Мізко, який з 1803 р. обіймав посаду директора училищ Катеринославської губернії та виявив хист організатора. За короткий час йому вдалося відкрити в Катеринославській губернії 5 повітових училищ: у 1805 р. – в Катеринославі, у 1806 р. – Павлограді, 1807 р. – Новомосковську, 1808 р. – Олександрівську і Бахмуті. На 1809 р. у Харківському навчальному окрузі, до якого входила Катеринославська губернія, налічувалося всього 18 повітових училищ.
Відкриваючи училища, Д.Т. Мізко намагався відразу закласти міцну матеріальну базу. Йому вдалося розмістити чотири з п’яти повітових училищ у власних будинках. При училищах від початку починали формуватися власні бібліотеки. В цьому директорові училищ допомагало місцеве дворянство.
У 1805 р. Катеринославське дворянське зібрання подарувало губернській гімназії будинок. У 1812 р. поміщик Павлоградського повіту І.С. Скорняков виділив 15 тисяч карбованців для викладання в губернській гімназії військових наук і утримання одного-двох гімназистів. У 1819 р. пожертву для виховання в гімназії «недостаточных дворян и разночинцев» на суму 46 390 рублів зробив поміщик Олександрівського повіту І.С. Бородавка. У 1828 р. поміщик М.А. Байдак подарував губернській гімназії будинок. Загалом на 1832 р. Катеринославська класична гімназія отримала пожертв на суму 192 376 рублів.
Підтримка з боку дворян була важливим чинником у розвитку освіти на Катеринославщині. Це й не дивно, оскільки дворянство серед усіх соціальних станів було найбільш матеріально забезпечене. До того ж, більшість дітей у повітових училищах і переважна частина учнів губернської гімназії на початку ХІХ ст. становили діти дворян. Д.Т. Мізко усвідомлював це, тому постійно підкреслював факт підтримки з боку дворянства у своїх численних промовах. Як зазначав В.В. Данилов, Дмитро Тимофійович любив виголошувати промови на різні випадки.
У травні 1810 р. Д.Т. Мізко вкотре виступав у катеринославському дворянському зібранні. Його промова була присвячена імператорській грамоті, наданій катеринославським дворянам за їхні заслуги у справі формування земського війська у 1806–1808 рр. Однак, Д.Т. Мізко використав імператорську грамоту як привід, щоб іще раз висловити свою вдячність дворянству за допомогу в галузі освіти. Він нагадав, що дворянство заради державного блага допомогло не лише російській армії, але й Харківському університету пожертвами на суму більше ніж 100 тисяч рублів. У свою чергу, Д.Т. Мізко зобов’язався перед дворянством виховувати у гімназистів почуття патріотизму та відданості монархії. «Як член нашої верстви, – говорив Д.Т. Мізко, – я маю щастя поділяти радість вашу, як начальник цього закладу (Катеринославської губернської гімназії – І.К.) … сподіваюсь вселити вихованцям … дітям вашим солодкі і священні почуття … любові до батьківщини і відданості монарху».
Д.Т. Мізко підходив до навчального процесу не формально. Його цікавила не лише матеріальна складова. Він турбувався про те, щоб, принаймні в губернській гімназії, викладали висококваліфіковані вчителі. Серед учителів періоду директорства Д.Т. Мізка в губернській гімназії варто виділити Ф.І. Одинець-Заставського, який згодом став директором народних училищ Таврійської губернії, випускника Київської духовної академії В.Є. Якубовського, який пізніше очолив народні училища Херсонської губернії, докторів філософії І.І. Любачинського та К.І. Герна.
Відомий російський поет, прозаїк і журналіст О. Воєйков, який відвідав Катеринослав у 1825 р., так оцінив роль Д.Т. Мізка у розвитку освіти на Катеринославщині. «Взагалі училища цієї губернії, – писав він, – багато зобов’язані піклуванню і просвітній любові до наук нинішнього директора їх, статського радника Дмитра Тимофійовича Мізка».
Курс навчання гімназії складався з 4-х класів. До 1835 р. гімназію закінчили 355 учнів переважно з дворян і обер-офіцерських дітей.
З 1836 р. починається другий період у розвитку навчального закладу. Ще у 1833 р. гімназія перейшла у відання Одеського навчального округу. У 1828 р. набрав чинності новий статут про навчальні заклади Російської імперії. Згідно з ним гімназія перетворювалася на семикласну, зменшено кількість природничих наук, натомість збільшено кількість годин на вивчення мов тощо. Також у 1828 р. запроваджено посаду почесного попечителя гімназії. Першим попечителем став маршалок дворянства Катеринославської губернії Федір Єрмолайович Франк .
У 1840 р. при гімназії був відкритий шляхетний пансіон для навчання дворянських дітей. Ті, хто мешкав у пансіоні після завершення навчання, мусили за призначенням начальства прослужити 6 років у різних губернських установах. У 1845 р. почесний попечитель Дмитро Гавриленко передав під пансіон спеціально придбаний ним будинок неподалік гімназії. Тут учні не лише вчилися, але й жили постійно.
У 1849 р. запроваджено новий статут, який серед іншого передбачав більше можливостей для вступу до гімназії дітей із нижчих класів.
Утім, на середину ХІХ ст. у середніх навчальних закладах Катеринославщини діти дворян складали 55 % від загальної кількості учнів. У Катеринославській класичній чоловічій гімназії представники вищої верстви значно переважали навіть на початку 1870-х років.

Таблиця 1

Кількість учнів Катеринославської класичної гімназії станом на 1 січня 1872 р.

Кількість учнів за станами    Всього
дворян і
чиновників    %    духовного звання    %    міських станів    %    сільських станів    %    іноземців    %   
239    62    8    2    118    31    7    2    12    3    384

Дворяни здійснювали пожертви на розвиток начальних закладів. Г.П. Алексєєв, О.Д. Канкріна, М.О. Борзенко, П.А. Струков жертвували різні суми на розвиток класичної гімназії. У 1860-х роках Г.П. Алексєєв із власних коштів заснував стипендію для одного учня.
На 1855 р. у гімназії вчилося 234 учні. Навчальний заклад мав величезну територію з багатьма приміщеннями, які в більшості потребували капітального ремонту. Виникла необхідність у покращенні умов для навчання, тому було вирішено збудувати нове приміщення.
Протягом 1858–1862 рр. на Соборній площі збудували нове приміщення для гімназії. Архітектором проєкту був І.М. Скотніков, а нагляд за його реалізацією здійснював міський архітектор І.М. Достоєвський. Будівництво коштувало 83 858 руб. Будинок був двоповерховим. На першому поверсі розташувався пансіон, де постійно мешкало до 50 учнів-пансіонерів, учительська кімната, низка кабінетів і службові приміщення. На другому поверсі було 11 класних кімнат, фізичний кабінет, бібліотека і домашній храм. Директором гімназії тоді був Яків Дмитрович Грахов, який залишив для нас короткий нарис на цей навчальний заклад.

Таблиця 2

Попечителі Катеринославської класичної гімназії другої половини ХІХ ст.

№ п/п    роки перебування на посаді    ПІБ    соціальний стан
1.    1845–1856    Гавриленко Дмитро Петрович    дворянин
2.    1856–1865    Кох Іван Степанович    дворянин
3.    1864–1866    Котляревський Михайло Михайлович    дворянин
4.    1866–1875    Алексєєв Георгій Петрович    дворянин
5.    1875–1877    Байдак Григорій Андрійович    дворянин
6.    1877–1883    Коростовцев Володимир Семенович    дворянин
7    1883–1886    Енгельгард Олександр Дмитрович    дворянин
8.    1886–1889    Миклашевський Павло Михайлович    дворянин
9.    1889–1892    Миклашевський Михайло Ілліч    дворянин
10.    1892–1895    Бродський Ераст Костянтинович    дворянин
11.    1895–1909(?)    Малама Володимир Федорович    дворянин
12.    1909(?)–1917    Бродський Ераст Костянтинович    дворянин

У 1864 р. видно новий статут гімназій і прогімназій, який розділив класичні та реальні на різні категорії. Тепер лише атестат класичної гімназії давав право на вступ до університетів. У 1871 р. статут був трохи змінений. Згідно з ним додавався підготовчий клас, а також 8-й клас для більш ґрунтовної підготовки для вступу до університету.
В останній третині ХІХ ст. навчальний процес забезпечували викладачі: Закону Божого (П. Катранов 1864–1890, Е. Новік 1886–1897, А. Одінцов 1890–1906); російської мови (П. Понирко 1871–1879, В. Солнцев 1879–1881, В. Шамраєв 1880–1887, А. Соловйов 1886–1899); математики (К. Лавриченко 1867–1888, С. Сікорський 1873–1896, А. Маньковський 1895–1906); латини та давньогрецької (А. Скробанський 1876–1883, І. Чичибабін 1884–1889, К. Скарре 1887–1902); історії та географії (А. Фесенко-Навроцький 1871–1877, Г. Донцов 1876–1889, Ф. Локоть 1889–1905); французької (К. Брамсон 1868–1899); чистописання та малювання (П. Окулов 1870–1876, А. Саксен 1876–1884, М. Цимбалістов 1884–1902) ті інші.
При гімназії діяла чудова бібліотека. Вона вважалася найстарішою та найповнішою в Катеринославі й нараховувала наприкінці ХІХ ст. більше 12 тис. томів. Частина її згодом увійшла до Наукової бібліотеки Дніпропетровського національного університету ім. О. Гончара.
До початку ХХ ст. у гімназії розміщувалися експонати, створеного губернатором А. Фабром у 1849 р. Музеуму старожитностей Катеринославської губернії.
На початок ХХ ст. гімназія залишалась найбільш і найпрестижнішим середнім навчальним закладом Катеринослава. На 1904 р. тут навчалося 430 дітей. Головні дисципліни, які вивчали гімназисти були: закон Божий, російська, грецька, німецька, французька мови та латина, математика, природознавство, географія, історія, малювання і чистописання. Тут були чудові лабораторії: фізичний кабінет, що виник у 1805 р. мав 324 предмети; природничий, заснований у 1799 р. налічував 2 389 речей (мінерали, гербарії); нумізматичний, започаткований у 1806 р. складався з колекції 461 монет; археологічний виник у 1812 р. мав 246 предметів.
Багато вихованців гімназії стали чиновниками, очолювали дворянські організації, земські установи, реалізували себе в комерції, творчій діяльності. Імена найкращих випускників були занесені на мармурову дошку, яка висіла в актовій залі.
У період І Світової війни тут був розміщений шпиталь, де відбували практику студенти медичного факультету Вищих жіночих курсів. Після 1920 р. гімназія припинила своє існування. З 1922 р. тут розміщується один із корпусів Медичної академії.
Ігор Кочергін

Бібліографія
Кочергін І. О. Дворяни і навчальні заклади Катеринославської губернії у другій половині ХІХ ст. // Наддніпрянська Україна : історичні процеси, події, постаті : зб. наук. праць / редкол.: С. І. Світленко [та ін.]. – Дніпропетровськ : ДНУ, 2012. – Вип. 10. – С. 38–55.

Мирончук В. Д. До історії освіти на Катеринославщині (Д. Т. Мізко) / В. Д. Мирончук, О. Чередник // Під знаком Кліо. На пошану О. Апанович : зб. статей. – Дніпропетровськ : МП «Промінь», 1995. – С. 81–83.

Перша класична гімназія // Столиця степового краю / В. С. Старостін. – Дніпропетровськ : Ват «Дніпрокнига», 2004. – С. 96–103.

Прокопенко Л. Л. Кадровий склад викладачів Катеринославської гімназії в першій половині ХІХ ст. // Наддніпрянська Україна : історичні процеси, події, постаті : зб. наук. праць / редкол.: С. І. Світленко [та ін.]. – Дніпропетровськ : ДНУ, 2010. – Вип. 8. – С. 278–286.

Прокопенко Л. Л. Роль Д. Т. Мізка в розвитку освіти краю першої третини ХІХ ст. // Придніпров’я : історико-краєзнавчі дослідження : зб. наук. праць / редкол.: С. І. Світленко [та ін.]. – Дніпропетровськ : ДНУ, 2010. – Вип. 8. – С. 191–200.

Прокопенко Л. Л. Роль Катеринославської гімназії у духовно-культурному житті Наддніпрянської України в першій половині ХІХ ст. // Наддніпрянська Україна : історичні процеси, події, постаті : зб. наук. праць / редкол.: С. І. Світленко [та ін.]. – Дніпропетровськ : ДНУ, 2013. – Вип. 11. – С. 118–127.

Прокопенко С. Л. Катеринославська гімназія в умовах контр реформи 1871 р. // Наддніпрянська Україна : історичні процеси, події, постаті : зб. наук. праць / редкол.: С. І. Світленко [та ін.]. – Дніпропетровськ : ДНУ, 2011. – Вип. 9. – С. 154–160.

Фоменко А. К. Класична гімназія – факультет медичної академії // Дніпропетровськ : минуле і сучасне : оповіді про пам'ятки культури Катеринослава–Дніпропетровська, їх творців і художників / А. К. Фоменко, М. П. Чабан, В. І. Лазебник [та ін.]. – Дніпропетровськ : Дніпрокнига, 2001. – С. 111–114.

Чабан М. П. Птахи з гнізда Придніпров’я. – Дніпропетровськ : Дніпрокнига, 2005. – 480 с.

Чабан М. П. Родина Мізко і Новомосковщина / М. П. Чабан // Придніпров’я : історико-краєзнавчі дослідження : зб. наук. праць. – Дніпропетровськ : ДНУ, 2005. – Вип. 2. – С. 136–150.

Швидько Г. К. Д. Т. Мізко та його роль у розвитку освіти і культури Катеринославщини / Г. К. Швидько // Історія і культура Придніпров’я : невідомі та маловідомі сторінки : наук. щорічник. – Дніпропетровськ : НГУ, 2010. – Вип. 7. – С. 15–21.

 10.08.2020
 (168 переглядів)