Штанський Никанор Іванович
Никанор Іванович Штанський – третій голова Катеринославської губернської земської управи, народився 9 серпня (28 липня – за ст. ст.) 1818 р. в слободі Хотомлі Вовчанського повіту Харківської губернії. Родина Штанських була не багата, але Никанор все ж отримав університетську освіту – 1844 р. закінчив Харківський університет. У вересні того ж року вступив на службу до Харківської палати державного майна, а менше ніж через півроку отримав перший чин губернського секретаря.
У 1845 р. Никанор Штанський склав іспит у Харківському університеті на ступінь кандидата і отримав посаду канцелярського чиновника у департаменті Санкт-Петербурзького цивільного суду. З цього почалася його тривала чиновницька кар’єра. Він повільно просувався по службі, згідно існуючих правил отримував чергові чини: у 1845 р. – колезький секретар, у 1850 р. – титулярний радник, у 1854 р. – колезький асесор. У 1851 р. перебував на посаді старшого помічника столоначальника департаменту Міністерства Юстиції і отримував майже 500 рублів жалування.
У 1854 р. Н.І. Штанський звільняється зі служби в Міністерстві юстиції, але на батьківщину не повертається, а осідає у Павлоградському повіті. Ймовірно, це було пов’язано з успадкуванням майна. Таким чином, чиновник став поміщиком, щоправда на короткий час, бо від державної служби не відмовився. У 1856 р. його обрано до Павлоградського повітового суду кандидатом на посаду судді. До виконання обов’язків він став у травні 1857 р. Через рік уряд затвердив його на цій посаді.
Никанор Іванович служив повітовим суддею до 1864 р. Протягом 1858–1862 рр. часто виконував обов’язки повітового маршалка, заміняючи маршалка дворян Павлоградського повіту. У травні 1858 р. він став виконувати ще один почесний обов’язок – директора Павлоградського повітового відділення Товариства піклування про в’язниці.
У березні 1861 р. указом Урядуючого Сенату Н. Штанському надано чин надвірного радника. 1864 р. він увійшов до числа вищого чиновництва Катеринославської губернії. В цей рік став головою Палати карного суду і перебував на цій посаді до часу запровадження нових судових установ, які почали діяти у 1869 р. Будучи головою Палати карного суду, досяг найвищого для себе чину 5 класу. Визначенням Департаменту Герольдії від 23 вересня 1868 р. отримав чин статського радника.
У другій половині 60-х років Никанор Іванович активізує свою громадську діяльність, увійшовши до складу декількох установ. Він був членом Павлоградської дворянської опіки, з якої звільнився за власним бажання у березні 1868 р. У 1869 р. входив до числа членів Катеринославського губернського статистичного комітету. Трохи раніше був обраний до повітового, а згодом і до губернського земського зібрань.
Н.І. Штанський долучився до формування перших повітових і губернського земських зібрань від початку їх роботи. У листопаді 1865 р. його обрали від дворян-землевласників до числа гласних Павлоградського повітового земського зібрання. На першій сесії земства у лютому 1866 р. його обрали до числа губернських гласних.
Никанор Іванович, не зважаючи на завантаженість роботою в Палаті карного суду, виявляв дивовижну активність у земських справах. Щоправда, змушений був пропускати засідання повітового земського зібрання, оскільки служив у Катеринославі і не завжди міг навідуватися до Павлограду.
Сесії губернського земства Н.І. Штанський намагався відвідувати. На засіданні, яке відбулося 15 грудня 1866 р., увійшов до комісії для розробки проєкту навчальної ремісничо-господарської ферми, а на другій черговій сесії губернського земства у листопаді 1867 р. його знову запропонували на секретаря зібрання. У лютому 1868 р. балотувався на посаду голови управи, причому, набрав найбільше голосів, однак через зайнятість роботою в суді обійняти посаду голови управи відмовився.
Від початку роботи в земстві Н.І. Штанський зарекомендував себе прибічником спокійної, наполегливої роботи в дусі основних постулатів «Положення про земства». Поважний вік і тривала робота в різних державних установах ніяк не узгоджувалися з прагненнями деяких молодих земців надати земству більшого значення ніж передбачалося законом. Хоча до консерваторів Н.І. Штанського теж не можна віднести.
Одним із найважливіших завдань, віднесених законом до повноважень земства, Н.І. Штанський вважав освіту, що в ній, як і в будь-якій іншій справі, має бути виваженість і поступовість. «Запровадження народної освіти вимагає розсудливої поступовості», – писав він. Його ідеї щодо становлення освіти можна назвати прогресивними для свого часу. По-перше, він був прибічником загальної освіти. Причому головна увага земства має бути зосереджена на міщанах і селянах, які на відміну від дворян і купців, в більшості були неосвіченими. По-друге, школи мають бути розділені на загальні та спеціальні. По-третє, він визнавав необхідність освіти для жінок. Н.І. Штанський був глибоко переконаний, що «в освіті жінки лежить могутній засіб до поступового підвищення рівня народної освіти». На думку Н.І. Штанського, земство не повинно обмежуватись лише наданням матеріальної допомоги освіті, а вишукувати різні способи для покращення змісту та рівня освіти, оскільки «народна освіта належить до числа тих основ, без яких неможлива політична зрілість народу».
Н.І. Штанський надавав освіті особливого значення. Якось під час обговорення питання спорудження лікарень, Н.І. Штанський висловив думку, що лікарні можуть утримуватися за рахунок повітових земств. Натомість він пропонував відкрити учительську семінарію. «Нам необхідно лікувати перед все моральність народу, – наголошував Никанор Іванович, – тому з цих грошей (капітал громадського піклування – І.К.) необхідно виділити суму на заснування вчительської семінарії».
Виваженість, прагматизм, обдуманість рішень, які були притаманні Н.І. Штанському, дають підстави віднести його до так званих «благонадійних» гласних. Можливо через це Никанор Іванович потрапив до кандидатів в голови управи 24 жовтня 1869 р.
За рік перебування на посаді голови управи Н.І. Штанський зміг налагодити нормальне утримання Богоугодного закладу, за що у жовтні 1870 р. воєнний губернський начальник М.С. Мазаракі висловив вдячність голові та членам управи «за зразкове утримання Богоугодного закладу». Загалом медична частина була однією з пріоритетних для губернської управи у 1870–1871 рр. 16 березня 1871 р. за рішенням земських зборів при губернській земській управі була відкрита безкоштовна лікарня. Оскільки лікарня користувалася популярністю, потік хворих зростав. Внаслідок цього Н.І. Штанський просив зібрання збільшити асигнування для цієї лікарні, а також звернувся до гласних з проханням висловити від імені земства вдячність лікарям, серед яких був і відомий лікар Павло Никифорович Бойченко.
Перевірка діяльності управи у 1871 р. виявила, що Богоугодний заклад перебуває під постійним контролем членів управи, яка намагається поліпшити інфраструктуру і постачання цього закладу. У цілому після перевірки земська комісія висловила лікарям закладу і управі вдячність. Також комісія виявила, що всі постанови зібрання виконувалися своєчасно, управа брала активну участь у покращенні шляхів сполучень, здійснювала необхідні заходи для відкриття у 1871 р. ремісничих шкіл (жодної, на жаль, не відкрито), діловодство управи перебувало в належному порядку.
До важливих питань, які вирішувалися земством під час головування Н.І. Штанського в управі були: визначення принципу обкладання населення земським податком, налагодження тісної співпраці губернської та повітових управ, збирання недоїмок, розробка проєкту ремісничих шкіл.
На початковому етапі діяльності земств зажди актуальним було питання взаємодії губернської та повітової земської управ. Збираючи дані про цінність землі, Н.І. Штанський зіткнувся з тією ж проблемою, що і його попередник. Звертаючись до губернського зібрання, він констатував цей факт: «Протягом моєї служби земству, я помітив, що повітові управи надзвичайно повільно виконують доручення губернських зібрань».
Протягом всієї історії діяльності земств існувала проблема недоїмок. Обов’язок збирати недоїмки був покладений на поліцію, але та не завжди сумлінно його виконувала. Н.І. Штанському на певному етапі вдалося зменшити недоїмки по земських зборах завдяки співпраці зі становими приставами, справниками, губернською адміністрацією. «Можу сказати, – звертався до губернських гласних Никанор Іванович, – що в нас зменшилась недоїмка на 45 тисяч … я помітив, недоїмка ця накопичується тому, що поліція не хотіла стягувати. Я звертався до губернської адміністрації, звертався до справників, станових приставів, і внаслідок цього, в нас зменшилась недоїмка».
Земська діяльність Н.І. Штанського була нетривалою. У червні 1872 р. він поїхав у відрядження, залишивши виконуючим обов’язки члена управи П.О. Янченка. По поверненню з відрядження Н.І. Штанський сильно захворів і помер 8 вересня 1872 року.
Ігор Кочергін
Бібліографія
Кочергін І.О. Чиновник, який став головою управи // Кочергін І.О. Катеринославська губернська земська управа в особах. Біобібліограф. видання.– Дніпропетровськ: ДОУНБ, 2010.– С. 31–34.
Кочергін І.О. Чиновник на чолі управи. Штанський Никанор Іванович // Кочергін І.О. Земське самоврядування Катеринославщини (персонологічний вимір): Монографія / І.О. Кочергін.– Дніпропетровськ: Герда, 2011.– С. 58–67.
