Клименко-Жукова Віра Феодосіївна
Віра Клименко-Жукова: мальовничий світ української порцеляни

Зеленого світу краса – не даремна:
Червона пелюстка – і світ мерехтить!
Під поглядом квітів завжди небуденно,
Душа не черствіє і менше болить.
Ще поки не квіти, а тільки бутони.
Ще поки не смуток, а мрії крило,
Надіється доля на колір червоний,
Дарує зіницям безмежне тепло.

Ганна Чубач

Ще зовсім недавно Київський експериментальний кераміко-художній завод був флагманом порцеляново-фаянсової промисловості України. 17 вересня 2024 року мануфактурі, де у просторих цехах створювали, обпалювали, а майстри власноруч розписували порцеляну, виповнюється 100 років. Періодично заводська спадщина експонується у виставкових проєктах Національного музею українського декоративного мистецтва, який володіє найбільшою колекцією творів мануфактури. Люди із задоволенням приходять до музею та приводять туди своїх дітей. Київські сервізи – унікальні у своєму виконанні, це справжня художня порцеляна, витвори мистецтва. Це було єдине підприємство з налагодженим масовим виробництвом порцеляни, прикрашеної розписом майстрів із основної школи петриківського розпису. У різні часи на підприємстві працювали художниці з селища Петриківка, які вдало впроваджували технологію оздоблення виробів петриківським розписом.

Однією з таких талановитих майстринь була Віра Жукова-Клименко. Обрана нею система, а саме – нескінченні варіації рослинно-квіткового орнаменту з доречним вкрапленням зооморфних елементів, виконувалася без попередньої розмітки легким мазком саморобного пензля. Особливий кут бачення тат переосмислення життєвих явищ для майстрині був запрограмований віками, хоч індивідуальний смак і настрій вільно проявлялися в кольорі, трактуванні форм, характері композицій.

Родом із Петриківки, Віра Клименко-Жукова як і більшість односелиць почала малювати ще у дитинстві. Після закінчення семирічної школи навчалась у дворічній школі декоративного малювання у славнозвісних майстринь Тетяни Пати та її дочки Векли Кучеренко, які заклали основи формування авторського стилю майстрині. Вона віртуозно виконувала складні композиції, ретельно підбирала колірну гаму, часто використовувала контраст, традиційні елементи та мотиви збагачувала різними дрібними штрихами, тонкими лініями. Творчі експерименти і власна художня мова особливо проявили талант Віри Феодосіївни на підприємствах, де вона у техніці петриківського розпису виконувала малюнки вишивок, тканих килимів, декоративних тканин і металевих таць, а також ескізи настінних розписів.

З 1944 року майстриня почала працювати художником на Київському експериментальному кераміко-художньому заводі. Разом із іншими майстринями петриківського розпису Віра Клименко-Жукова започаткувала в Україні новий, цілком оригінальний напрямок декорування порцелянових виробів. Петриківський розпис як декор органічно поєднався з цим матеріалом. Гладенька поверхня ваз, чайників, тарілок дозволяє технічно бездоганно виконувати такі прийоми як півтіньовий мазок, перехідний мазок і продряпування. А використання техніки підполив’яного живопису значно розширило можливості розпису. М’якість кольорів малюнку, виконаного солями металів, нечіткість абрисів елементів орнаменту з подальшою доробкою їх у техніці надполив’яного розпису та вкрапленням золота створює дещо новий, трохи незвичний для петриківського розпису тип декору.

Піднесення української порцеляни та фаянсу розпочалося у середині 1950-х років, коли в галузь прийшла талановита молодь. Це стало ще одним проявом «відлиги», певної демократизації соціально-політичного життя, віддзеркаленням прагнення свободи і змін, що було характерним для тогочасного культурного та мистецького життя в цілому. Суспільство воліло відштовхнутись від сталінської епохи та її предметного світу з його «помпезністю», «прикрашальництвом», перевантаженими формами та декором. Нова епоха прагнула нового життя серед сучасних речей. Природний аристократизм і витонченість порцеляни як матеріалу в поєднанні з творчим осмисленням історичних художніх стилів демонструють авторські сервізи талановитих художників того часу.

Віра Клименко-Жукова віртуозно декорувала порцеляну своїми розписами. Вона розуміла специфіку матеріалу та вміла гармонійно поєднувати традиційні настінні орнаментальні мотиви з матеріалом і формою порцелянового та фаянсового посуду. Майстриня відчувала тонкі нюанси взаємодії декоративного й утилітарного начал у виробах. Важливою була її співпраця з авторами, які створювали форми безпосередньо під петриківський розпис і які відповідали йому за своїми естетичними параметрами. Вази, куманці, баклаги, столові та чайні сервізи, сувенірні вироби, авторами яких були художники О. Сорокін, І. Скицюк, М. Назаренко, В. Спиця, Л. Митяєва, Х. Гонсалес, Я. Козлова, Є. Козлов, Т. Зак, вирізняються монументальністю, виваженими пропорціями, цілісними об’ємами, плавними лініями силуетів.

У розмаїтті розписів ваз, сервізів, виконаних майстрами-петриківцями, можна відразу розпізнати роботи талановитої Віри Феодосіївни. Як і кожний художник вона мала своє неповторне творче обличчя з-поміж колег, її твори вирізняються надзвичайною ажурною промальовкою дрібних елементів, наприклад, прожилок і травинок. Композиції майстрині завжди були пластично побудовані, кожна гілочка плавно закручена. Найчастіше вдавалася мисткиня до створення мініатюрних квіткових мотивів на порцелянових формах. Серед популярних робіт художниці: ваза з автопортретом, декоративні розписи на папері темперою «Українські декоративні розписи», «Декоративний килимок», «Фриз з червоних гвоздик», панно «Гілка з квіткою», панно «Літо», «Маківки», «Жовті сливи», «Квіти».

Яскраво індивідуальна художня мова майстрині, невичерпна винахідливість, фантазія, майстерне володіння засобами дозволяли їй створювати художньо довершені композиції як на папері, так і на порцеляні. Використовуючи традиційні орнаментальні мотиви, вона значно ускладнювала їх, збагачуючи свої композиції як у кольорі, так і у конфігурації, демонструвала віртуозне володіння традиційними технічними прийомами: «гребінчиками», «зернятками», «горішками» та перехідним мазком. Її твори привертають увагу вишуканою, витонченою графікою орнаментів і майстерно промальованими деталями, вивіреною композицією та чистотою звучання кольору в гармонійно підібраній палітрі фарб.

З 1947 року майстриня очолювала художній цех на Київському експериментальному кераміко-художньому заводі. Віра Феодосіївна надзвичайно тонко відчувала пластику порцеляни. Освоївши досить специфічну технологію малювання на цьому матеріалі, здолавши «опір» округлої поверхні форми, вона майстерно декорувала своїми розписами, вносила своєрідну гармонію в образ виробу. У 1950-ті роки художниця суцільно заповнювала поверхню виробів мотивами, філігранно промальовувала дрібні елементи, застосовувала асиметрію в композиції, контрастну кольорову гаму. Це притаманно і її станковій графіці, зокрема роботі «Квітка-ягода». Також вона досконально освоїла техніку з додаванням позолоти для виразності декору, що демонструють два «Кавники», «Молочник», «Таріль», «Чайний сервіз». На початку 1960-х кольорова гама, яку використовує майстриня у своїй творчості, стає яскравішою, зокрема це можна побачити у  роботі «Ваза» та «Тарелі з цибульками».

Чудовий колорист і віртуозний виконавець, Віра Клименко-Жукова розписувала вази, фризи, столові та чайні сервізи, блюда, тарілки, куманці. Характерним для неї було якнайповніше виявлення форми декоративних порцелянових виробів живописними засобами. Уникаючи натуралістичного трактування рослинних форм, майстриня зображувала подібне до віяла перисте листя, пластично вишукані пелюстки квітів. Неабиякий хист колориста дозволяв художниці гармонійно поєднувати повнозвучні соковиті червоні, сині чи фіолетові тони з легкими сріблясто-сірими та золотисто-жовтими відтінками. Застосовуючи у своїх розписах переважно традиційні рослинні мотиви, вона творчо їх переосмислювала та сміливо вводила нові елементи, наприклад колоски пшениці, качани кукурудзи.

Віра Феодосіївна працювала на заводі до останніх днів життя. Взірці її орнаментів у вигляді деколей, це технологія перенесення зображення виконаного на спеціальному папері, на будь-які інші предмети, ще декілька десятиліть продовжували використовувати на заводі, прикрашаючи ними великі подарункові кухлі. В останні роки праці у творчій манері майстрині стало помітним її схиляння у бік створення більш узагальнених композицій розпису. Опускаючи другорядні деталі орнаменту, вона відмовляється від надмірного декорування білосніжної поверхні порцелянових виробів кольоровим розписом. Свідченням цього може бути розписана нею таким чином імпозантна декоративна ваза, що експонувалася 1959 року у павільйоні Української РСР на міжнародному ярмарку в Марселі. Наразі майстриня вважала, що узагальнено-укрупнений мотив петриківського розпису небезпідставно краще, органічніше сприймається в інтер’єрі. Цього принципу вона дотримувалась в останні роки своєї творчої праці.

Загалом, не буде перебільшенням сказати, що Віра Клименко-Жукова була однією з найталановитіших майстринь у галузі декорування порцеляни. Створенні нею приклади малюнків в історії українського фарфору розпочали знаменну сторінку, позначену визнанням доцільності використання самобутньої національної мистецької спадщини в художній промисловості, стали активно розповсюджувати й на інших заводах галузі. Художниця з 1938 року брала участь у всеукраїнських і міжнародних мистецьких виставках, зокрема у 1958 році її роботи експонувались у Болгарії. Окремі роботи художниці зберігаються в Національному музеї українського народного декоративного мистецтва у Києві, Національному музеї у Львові, Дніпровському художньому та Дніпровському історичному музеях.