Сучасний театр — це єднання мистецтв і соціуму, що перетворює глядача зі спостерігача на співучасника

Сучасний театр — це єднання мистецтв і соціуму, що перетворює глядача зі спостерігача на співучасника

Історія та сьогодення Академічного музично-драматичного театру ім. Лесі Українки. м. Кам’янського.

Академічний музично-драматичний театр ім. Лесі Українки. м. Кам’янського заснований в 1980 році. Його діяльність спрямована на створення та публічний показ творів театрального мистецтва на власній сцені та на гастролях, організацію мистецьких фестивалів, конкурсів, оглядів, театрально-концертних програм.

Історія становлення театру

У 1900 р. з ініціативи та за підтримки Ігнатія Ясюковича — директора-розпорядника Дніпровського металургійного заводу побудована Народна аудиторія. Саме ця будівля згодом стане осередком театрального життя нашого міста. У Народній аудиторії кам’янчанам в 1900 -1917 рр. показують вистави професійні трупи, що гастролюють, а також ентузіасти-аматори з-поміж робітників і службовців. Постановки українських, руських та польських театральних гуртків користуються величезним успіхом.

У 1920–1930 рр. на базі самодіяльної театральної трупи під керівництвом Н. Лопатецького з ініціативи працівників Дніпровського заводу М. Малкіна і Р. Мамонтова організовується Театр робітничої молоді. Він діє до 1930 р. 8 жовтня 1935 р. в Кам’янському відкритий Театр руської драми ім. М. М. Хатаєвича. Художнім керівником театру призначено Петра Кастальського. Новий театр успішно працює у 1935–1937 рр. Поставлено 10 прем’єр за п’єсами радянських драматургів і зарубіжної класики. Кількість творчого та обслуговуючого складу зросла до 100 осіб.

У 1937 р. Кам’янське перейменовують у Дніпродзержинськ. Мендель Хатаєвич (керівник обласної партійної організації) оголошений троцькістським шпигуном і заарештований. Його ім’я зникає з назви театру. Тепер Дніпродзержинський театр руської драми носить ім’я Тараса Шевченка. Художнє керівництво переходить до П. Алексеєва. У 1940 р. художнім керівником театру стає відомий український режисер театру та кіно, учень легендарного Леся Курбаса Борис Тягно.

У 1941 р. Друга світова війна змушує працівників театру евакуюватися до Казахстану. Кам’янське окуповане гітлерівцями. У 1941–1944 рр. Дніпродзержинський театр руської драми ім. Т. Шевченка інтенсивно працює в евакуації спочатку: у Леніногорську (сучасна назва — Ріддер), а потім у Гур’єві (сучасна назва — Атирау). За три роки поставлені 33 вистави. Здебільшого патріотичної тематики: «Батальйон іде на Захід» Г. Мдівані, «Ключі Берліна» К. Фінна і М. Гуса, «Руські люди» К. Сімонова, «Кремлівські куранти» М. Погодіна тощо. З класичної драматургії: «Стакан води» Е. Скріба, «Пізня любов» і «Без вини винуваті» О. Островського, «Підступність та кохання» Ф. Шиллера, «Весілля Кречинського» А. Сухово-Кобиліна, «Витівки Скапена» Мольєра тощо.

У цей час у Дніпродзержинську в будівлі колишньої Народної аудиторії працює організований німцями Український драматичний театр. У його репертуарі 13 вистав за українськими класичними п’єсами, а також драма О. Сеніка «Марко Отава» про жахіття голодомору в Україні 1933 р.

У 1944 р. у звільнений від німецьких загарбників Дніпродзержинськ повертається Театр руської драми ім. Т. Шевченка, але вже без Бориса Тягна. (Його призначили художнім керівником Одеського українського театру). У 1949 р. трупу Театру руської драми ім. Т. Шевченка переводять до Кривого Рогу. А в приміщенні колишньої Народної аудиторії в тому ж році оселяється Дніпропетровський обласний пересувний український театр, який відповідно перейменовують у Дніпродзержинський.

У 1956 р. Дніпродзержинському пересувному українському драматичному театру присвоюють ім’я Лесі Українки. У Дніпродзержинську на спектаклях завжди аншлаг. Театр багато гастролює. Виступає майже в усіх великих містах України, виїжджає до Росії та Білорусі. Головний режисер театру — заслужений артист УРСР Петро Аведіков-Авдієнко.

У 1962 р. набуває чинності постанова Радянського уряду про скорочення кількості міських театрів. Як наслідок, Дніпродзержинський український драматичний театр ім. Лесі Українки припиняє своє існування.

19 червня 1979 р. Рада Міністрів УРСР ухвалює постанову про створення в 1980 році в місті Дніпродзержинськ музично-драматичного театру. У реконструкції будівлі театру беруть участь більш, як 10 підприємств міста. Головним режисером нового театру призначається заслужений артист України Семен Терейковський. Для формування трупи оголошений Всесоюзний творчий конкурс.18 лютого 1981 р. Дніпродзержинський руський музично-драматичний театр відкривається прем’єрою спектаклю «Темп-1929» за мотивами п’єс М. Погодіна.

У 1981 — 1990 рр. в час бурхливого становлення, змінюються головні режисери: Ісаак Дубов (1982–1983 рр.) тяжів до постановок з актуальною проблематикою, до сценічного експерименту. Заслужений артист України Микола Мальцев (1983–1988 рр.) надавав перевагу традиційному реалістичному психологічному театру. Геннадій Піменов (1988–1990 рр.) приділяв увагу, насамперед, серйозним гостросоціальним сучасним проблемним п’єсам.

В умовах глобальних змін у суспільно-політичному житті країни молодий театр намагався відчути свого глядача, зрозуміти його театральні вподобання. Поряд з адресованими найширшій аудиторії музичними комедіями («Моя прекрасна леді» Ф. Лоу, «Нічний незнайомець» і «Руський секрет» Б. Рацера, В. Константинова, «Весілля в старих літах» А. Галіна) на сцені театру з успіхом йшли вистави з більш глибоким філософським та естетичним змістом («Не кидай вогонь, Прометей!» М. Каріма, «Святая святих» І. Друце, «Вечеря на п’ятьох» Е. Ветемаа, «Поріг» О. Дударєва, «Собаче серце» М. Булгакова, «Колія» В. Арро), а також поставлені А. Бедичевим у стилі модерн одноактні балети («Грані», «Хореографічне приношення», «Контрапункти», «Фатум»). Наймолодшим глядачам припали до серця такі дитячі вистави, як «Попелюшка» Є. Шварца, «Пригоди Буратіно» О. Толстого, «Кішка, яка гуляла сама по собі» Р. Кіплінга, «День народження кота Леопольда» А. Хаїта, «Соловей» Г. Х. Андерсена.

Театр багато гастролює, виїжджає майже в усі обласні центри України, а також у найбільші міста Росії, Білорусі, Молдови, Казахстану, Литви.

У 1990 р. головним режисером театру стає Сергій Чулков. Він надає перевагу класичній драматургії. У репертуарі з’являються спектаклі «Мірандоліна» К. Гольдоні, «Нельська вежа» О. Дюма, «Дванадцята ніч» У. Шекспіра, «Підступність та кохання» Ф. Шиллера.

У 1995 р. розпочато капітальний ремонт будівлі. Через економічні труднощі, які переживає країна, припиняється фінансування театру, не виплачується зарплата, немає грошей на постановки. З театру йде багато талановитих творчих людей. Восінь 1997 р. директором театру призначається заслужена артистка Казахстану Маргарита Кудіна. На посаду художнього керівника повертається Сергій Чулков. За підтримки міської влади, а також фінансової та практичної допомоги підприємств міста (і, особливо, ДМКД) ремонт будівлі театру завершується.Перша прем’єра в оновленому театрі — трагедія Ф. Шиллера «Марія Стюарт» (режисер-постановник С. Чулков). Класичний репертуар поповнюється комедією Лопе де Вега «Винахідлива закохана», драмою Лесі Українки «Камінний господар». Ставляться сучасні комедії та драми, з’являється більш розмаїтий репертуар для дітей.

У 2000 р. Дніпродзержинському музично-драматичному театру повертається колишнє ім’я Лесі Українки. Після скрутних часів театр розпочинає новий етап своєї історії. Оновлюється творчий склад завдяки трьом випускам спеціальних «дніпродзержинських» акторських курсів Дніпропетровського театрально-художнього коледжу (2002-го, 2006-го, 2010-го років).

Наш час

У 2016 році місто повернуло собі історичну назву Кам’янське. З того часу театр називається — Академічний музично-драматичний театр ім. Лесі Українки м. Кам’янського.

У репертуарній політиці увага продовжує приділятися класиці («Одруження» М. Гоголя, «Шельменко-денщик» і «Сватання на Гончарівці» Г. Квітки-Основ’яненка, «Талан» М. Старицького, «Закон» В. Винниченка, «Тартюф» Мольєра, «Гамлет» У. Шекспіра тощо). Але тяжіння до класики не заважає появі вистав за п’єсами сучасних авторів («Овечка» Н. Птушкіної, «Танці маленького життя» Л. Кудряшова, «Дочки-матері» А. Марданя, «Метод Грьонхольма» Ж. Гальсерана, «Дуже проста історія» М. Ладо, «Готель двох світів» Е.-Е. Шмітта, «Звідки беруться діти» А. Крима тощо).

Театр прагне гармонійно поєднувати драматичні та музичні жанри. Збагачує репертуар оперетами, музичними комедіями та мелодрамами, тематичними концертами і вечорами (оперети Й. Штрауса «Летюча миша» та І. Кальмана «Сільва», музична комедія М. Дьярфаша «Прокинься та співай!», мюзикл А. Коломійцева «Фемінізм по-українськи», музична комедія «За двома зайцями» М. Старицького, музина мелодрама І. Котляревського «Наталка Полтавка» тощо).

Чимало вистав театру мають резонансний успіх, удостоєні нагород престижних театральних фестивалів і конкурсів. І все ж головний критерій успіху для всіх, хто служить у Театрі ім. Лесі Українки — це любов і визнання жителів Кам’янського.

Етапною подією в історії Театру ім. Лесі Українки і всього міста Кам’янського стало відкриття Нової сцени в приміщенні колишнього Палацу культури ім. Горького. Необхідність додаткового сценічного майданчика виникла вже давно у зв’язку з інтенсивною творчою діяльністю, яку проводить театр, недостатньою кількістю репетиційних кімнат, затісними фойє в старій будівлі театру (колишній Народній аудиторії, збудованій ще в 1900-му році).

Протягом першої половини 2017 року в колишньому ПК ім. Горького, який після тривалого періоду запустіння в січні був переданий у власність міської громади, а потім — на баланс театру, проведено ремонт. Величезну частину ремонтних робіт виконали співробітники театру своїми силами.

16 вересня, у День міста Кам’янського відбулося урочисте відкриття Нової сцени Академічного музично-драматичного театру ім. Лесі Українки. Уже в листопаді і грудні на Новій сцені почали проходити перші вистави: концертні програми «В джазі не тільки дівчата», «Все пісня скаже», «Vivat оперета!», дитячі спектаклі «Братик Кролик і Братик Лис», «Ріккі-тіккі-таві», вечірня вистава «Що було, то було, або Шикарне весілля». А в період новорічних свят із 29 грудня Нова сцена запросила дітлахів на новорічну фантазію «Смурфетта й Буркотун у Країні Казок». Дійство відбувалося спочатку в просторому фойє другого поверху Нової сцени, де була можливість і поводити хороводи навколо ялинки, і провести рухливі ігри, а потім дія переміщалася до глядацької зали. Судячи зі схвальних відгуків глядачів новий театральний майданчик припав їм до душі, усі вистави, що там відбулися, користувалися великим попитом і мали успіх.

Також у приміщенні Нової сцени відбувалися різні заходи, організовані міською владою: урочиста церемонія нагородження і святкові концерти до Дня міста, Дня культури, Студентський бал тощо.

Велика увага була приділена підготовці та проведенню різноманітних заходів у рамках постійно діючої Програми популяризації української мови та культури. Протягом звітного періоду в поточному репертуарі були широко представлені вистави, що йдуть українською мовою, а саме: музична комедія «За двома зайцями» М. Старицького, музична мелодрама «Наталка Полтавка» І. Котляревського, вечір українських водевілів «Самограй із перцем», кумедне шоу «Божевільна сімейка, або Малюк» Ю. Шевченка, А. Горіна, Е. Яворського, героїчна казка «Я — Котигорошко!» О. Варуна, казка за народними мотивами «Коза-дереза» Л. Кушкової, лірична комедія «Звідки беруться діти» за п’єсою відомого українського драматурга Анатолія Крима, музична комедія «Сватання на Гончарівці» Г. Квітки-Основ’яненка, трагіфарс «Закон» за п’єсою В. Винниченка та інші.

Україномовний репертуар театру постійно поповнюється. Враховуючі рішення Кам’янської міської ради, з 17-ти нових вистав і концертів 10 були поставлені українською мовою. Наразі з 55 вистав діючого репертуару 26 граються українською мовою, це складає майже 50 %. У березні в рамках Шевченківських днів відбулися покази відновленої вистави «Душа поета» — балету-феєрії за мотивами поеми Т. Шевченка «Сон».

До Міжнародного дня рідної мови діти молодшого шкільного віку переглянули театралізовану інтермедію та казку за народними мотивами «Коза-дереза». У День Героїв Небесної Сотні в театр відзначив реквіємом-присвятою та патріотичним концертом «Ми України діти». У листопаді, напередодні 85-ї річниці Голодомору в Україні в Театрі пройшов захід, присвячений трагічним подіям 1933 року. Перед початком вистави «Душа поета» пройшов мітинг пам’яті, під час якого артисти і глядачі хвилиною мовчання вшанували загиблих від голоду земляків. У взаємодії з департаментом із гуманітарних питань Кам’янської міської ради театр брав участь у концертах, святкових та пам’ятних заходах до Міжнародного жіночого дня, Міжнародного Дня пам’яті Чорнобильської катастрофи, Дня Перемоги, Дня Державного Прапору України, Дня незалежності України.

15 вересня, у День міста вперше в Кам’янському відбулася Театралізована екскурсія «З чого починалося місто» по історичній частині, що колись носила назву Верхня колонія. Це був спільний проект Театру ім. Лесі Українки, Музею історії Кам’янського та департаменту з гуманітарних питань Кам’янської міської ради. Розробка та деталізація сценарія, постановка, художнє та технічне оформлення екскурсії, безпосереднє її проведення виконані театром. В екскурсії був задіяний майже весь творчий колектив — артисти драми, балету, оркестру. Узяти участь у цьому унікальному заході прийшли майже 200 кам’янчан та гостей міста, які були в захваті від того, що побачили й почули.

Театральний фестиваль «Класика сьогодні»

У 1993 р. з ініціативи головного режисера Сергія Чулкова й завідуючої літературною частиною Л. Костенко на базі театру заснований театральний фестиваль «Класика сьогодні». Безперечно, наймасштабнішим мистецьким заходом, організатором і учасником якого став театр, є проведення театрального фестивалю «Класика сьогодні». 17 травня 2019 р. в Кам’янському відбулося урочисте відкриття XI міжнародного театрального фестивалю «Класика сьогодні». Артисти театрів із семи країн світу — Туреччини, Польщі, Грузії, Литви, Азербайджану, США та України — грали спектаклі на двох сценах Кам’янського академічного музично-драматичного театру ім. Лесі Українки.

Журі фестивалю:
Вероніка Ярмолинська — голова журі, доктор мистецтвознавства, завідувач відділом театрального мистецтва Центру досліджень білоруської культури, мови й літератури Національної академії наук Білорусі, Мінськ, Білорусь
Костянтин Абашидзе, художній керівник Кутаїського театру ім. Ладо Месхішвілі, засновник і художній керівник Телевізійного театру ім. Георгія Гогечкорі, перший заступник голови Театрального товариства Грузії, викладач Державного університету театру ім. Шота Руставелі. Тбілісі, Грузія
Олена Жатько, театрознавець, театральний критик, драматург. Миколаїв, Україна
Жанна Лашкевич, завідуюча літературно-драматургічною частиною Білоруського державного академічного театру юного глядача, театральний критик, перекладач, драматург, тележурналіст. Мінськ, Білорусь
Марія Танана, театральний критик, журналіст Литовського радіо, директор міжнародних театральних фестивалів «Atspindys» («Віддзеркалення»), «Sankryža» («Перетин»). Вільнюс, Литва
Юрій Ющенко, театральний критик, драматург. Одеса, Україна

У рамках відкриття фестивалю відбулося яскраве карнавальна хода центральними вулицями міста від площі Калнишевського до будівлі театру. Щоразу «Класика сьогодні» дарує справжнє свято творчості акторам і цінителям театрального мистецтва.

Нагороди

У квітні 2012 р. Дніпродзержинському музично-драматичному театру ім. Лесі Українки присвоєно статус академічного. Визнанням творчих досягнень театру, його високого професійного рівня стало присвоєння державних почесних звань. Так, звання «заслужений діяч мистецтв України» присвоєно директору театру Маргариті Кудіній, режисеру-постановнику Олександру Варуну, заслуженими артистами України стали Світлана Комарова, Анатолій Вертій, Ірина Чваркова, Марина Юрченко.

На щорічному Фестивалі-конкурсі на вищу театральну нагороду Придніпров’я «Січеславна-2018» Театр ім. Лесі Українки представив дві вистави: музичну мелодраму І. Котляревського «Наталка Полтавка» й узвар малосольних водевілів «Самограй із перцем «Юкрейніендрім’s» О. Варуна. Дипломом «Надія Січеславни-2018» в номінації «Краща чоловіча роль другого плану» відзначений Максим Монастирський за роль Миколи у виставі «Наталка Полтавка».

Театр проводить активну гастрольну діяльність. Виставам театру аплодували глядачі Дніпропетровська, Кременчука, Кривого Рогу, Львова, Миколаєва, Одеси, Полтави, Сум, Харкова, Херсону, Черкас та інш.

Створено: 24.05.2019.
Редакція від 27.05.2019.
Тетяна Дороніна
Бібліографія:

История советского драматического театра: у 6 т. — М., 1969. — Т.4.
Энциклопедия современной Украины. — Киев: ИЭИ НАНУ, 2008. — Т. 8. — С. 52.
Театры Днепропетровщины. Энциклопедия / Под общ. ред. Т. Шпаковской. — Днепропетровск: Днепрокнига, 2003. — С. 551—603.
Давыдова И. У созвездии братских культур. Русские театры на Украине 1917—1982. Очерки. — Киев, 1982. — С. 21, 23, 25, 26.
Буланова Н. Каменские этюды в стиле ретро. Днепропетровск: ИМА-пресс, 2009. — С. 111—122.
Чабан Н. Прогулки старым Каменским. Днепропетровск: ИМА-пресс, 2004.
https://teatr-dndz.com/