Спасо-Преображенський собор – духовне серце Нікополя

Спасо-Преображенський собор – духовне серце Нікополя

Україна, Дніпропетровська область

Дивовижним храмом Нікополя, який дійшов до нас із давніх часів, є Спасо-Преображенський собор.

Протоптані за довгий час стежини
З усіх сторін у славний храм ведуть.
І тихий спів, і дзвін величний лине,
А люди поспішають – йдуть і йдуть…
                                                 Р. Обшарська

Вільний дух козацтва та православ’я

Місто Нікополь затишно розташувалося на березі Дніпра і нараховує майже чотири століття історії, повної славних і драматичних подій. Тут, у благодатних плавнях, зародилось і розвивалося велике степове лицарство – Запорозьке козацтво. Будучи захисниками рідної землі, ці воїни також охороняли і православну віру від намагань різних завойовників її знищіти.

Православ’я прийшло в наш край разом із першими козаками, які з самого початку виникнення Запорозьких Січей почали створювати розгалужену мережу храмів, монастирів. Ця мережа розширювалась і після ліквідації козацтва Катериною ІІ наприкінці XVIII століття, особливо бурхливо церковне життя на майбутній Нікопольщині розвивалося на межі XIX та XX століть. Багато пережив Нікополь за роки свого життя. Війни змінювались миром, періоди добробуту чергувалися з голодом і розрухою, на віруючих оголошувались гоніння. Але віра жила і разом з нею жили храми.

 Місто багате своїми старовинними православними церквами і храмами, численними конфесіями та єврейськими громадами. До 1917 року в Нікополі діяло вісім церков і одна синагога. Та за роки атеїзму ці прекрасні архітектурні споруди одна за одною були зруйновані: Покровський собор, церква Великомучениці Варвари, Миколаївська церква, Хресто-Воздвиженська церква. Дивовижним храмом, який залишився з тих часів, є Спасо-Преображенський собор.

  

Історія будівництва храму

Історія будівництва Спасо-Преображенського собору міста Нікополя іде далеко в минуле. На жаль, достеменних документів, пов'язаних із побудовою цього храму, не збереглося. За переказами, на місці, де зараз величаво стоїть білосніжний храм, колись був пустир. Місцеві дітлахи полюбляли на цьому місці пасти худобу. Якось маленькі пастухи помітили дідка, який, судячи з усього, був мандрівником. Він старанно молився на цьому полі, кладучи земні поклони на всі боки. Цікаві дітлахи заговорили з мандрівником, і той сказав їм, що на цьому чудовому місці буде побудований величний храм, який стоятиме до другого приходу Ісуса Христа. 

Минули роки, і прогноз старця збувся. У 1898 році було завершено будівництво храму на честь славного Преображення Господа Ісуса Христа. Будівництво церкви відбувалось за рахунок пожертв робітників цегельного заводу та частково коштами Покровської церкви Нікополя. Собор зведено у формі хреста. У ньому два вівтаря, освячених в ім'я Преображення Господнього і Покрова Пресвятої Богородиці. Преображенська церква спочатку була домовим храмом для робітників цегельного заводу Королькова, який розташовувався неподалік від храму. Сьогодні ми не знаємо ні імен архітекторів, ні будівельників, ні жертводавців, працями яких був споруджений храм. 

На момент побудови храм розміщувався на великому відкритому пустирі на підвищеній місцевості, слугуючи однією з головних містобудівних домінант, яка формувала силует міста. На дзвіниці церкви розташований унікальний нікопольський «цар-дзвін», відлитий на гроші знаменитих братів-козаків Шиянів у 1793 році, які були відомі як ктитори (особи, на кошти яких збудовано або заново убрано храм, а також церковні старости) Свято-Покровської церкви, найстарішої церкви Нікополя.

«Преображенська церква володіла 89 десятинами 800 квадратними сажнями землі за 20 верст. На території парафії – одна земська школа. Причт складався з священика – Леоніда Богоявленського; псаломника-диякона – Анатолія Некрасова; старости – Олексія Вільбаби». 

У 1935–1937 роках Спасо-Преображенський собор влада закрила, але в роки Другої світової війни він був знову відкритий німецько-фашистськими окупантами. Храм був частково діючим до 1960 року, коли церкву остаточно закрили, облаштувавши в ній планетарій. Останнім радянським власником будівлі став місцевий радіовузол. На жаль, за цього власника декор і розписи були повністю втрачені, а хрести замінили на антени.

  

Духовне відродження святині

Але ось відкривається нова сторінка історії Спасо-Преображенського собору. Настає 1991 рік, коли Дніпропетровська обласна Рада народних депутатів  приймає рішення «Про передачу частини храму православній громаді міста Нікополя». Розпочався процес реставрації, відновлення в церкві її колишньої урочистості.  І 7 квітня 1991 року в день, коли співпали Великдень та Благовіщення Пресвятої Богородиці, знову для пастви відчинилися двері храму. 

Але відновлювали цей храм ще не один рік усім миром. Покрівельники з Закарпаття встановлювали куполи, хрести для куполів храму подарували робітники Південно-Трубного заводу, Нікопольський завод феросплавів надав матеріали на покрівлю та куполи. У 1997 році був освячений новий іконостас, виготовлений у майстернях Троїце-Сергієвої Лаври, а ікони до нього написав відомий нікопольський художник, іконописець Марко Продан,  іконописець Криворожсько-Нікопольської єпархії. До речі, дід Марка Продана по лінії матері, Набоков Микита Сергійович, також розписував цей храм зразу після його будівництва. Розорений в 60-ті та відбудований в 90-ті роки минулого століття, храм знову урочисто засяяв. 

У 1993 році собор було заново освячено. Нині двері святині відкрито для всіх бажаючих. При храмі працюють недільна та іконописна школи. Останню заснував також Марко Дмитрович Продан. Школа діє вже 25 років і вважається найкращою в Україні. Неодноразово учні школи виставляли свої роботи на виставках в Нікопольському краєзнавчому музеї, музеях Дніпра та інших міст. Тут ведеться просвітницька робота, яка починається з храмової бібліотеки. Фонди її налічують більш ніж 4,5 тисячі книжок, газет і журналів. З 2002 року храм видає газету «Нікополь православний».

Створено: 05.06.2020.
Редакція від 15.07.2020.
Олена Грачова
Бібліографія:

Преображенська церква // Пам’ятки історії та культури міста Нікополя (За матеріалами «Зводу пам’яток історії та культури України») / упоряд: Голубчик Л., Колесник О., Царенко Т.– Д.: Журфонд, 2018.– С. 202–204: іл.
Спасо-Преображенський собор // Нариси про Нікополь: громадсько-політичне видання.– Дніпропетровськ: Пороги, 2005.– С. 107–109.
Шеремет С.В. В гостях у старого Никополя.– Днепропетровск: Пороги, 2001.– С. 16.
***
Колесова С. Благолепием обязана усердию жителей // Никопольские известия.– 1998.– 17 сент.– С. 2.
Мацепон Л. Из истории православных храмов Никополя // Репортер.– 2017.– 15 авг.– (№62).– С. 4–5; 17 авг.– (№63).– С. 8–9.
«На этом дивном месте будет выстроен храм» // Визит-Венал.– 2018.– 23 авг.– (№34).– С. 4.
110 лет Спасо-Преображенскому собору // Никополь православный.– 2008.– №8.– С. 4.
Овчаренко А. История собора повторяет историю государства // Проспект Трубников.– 2018.– 23 авг.– (№34).– С. 4: фото.