Пролісок – символ весни, пробудження та надії

Пролісок – символ весни, пробудження та надії

Україна, Дніпропетровська область,

Пролісок асоціюється з теплом і закінченням зими. Це дивовижний первоцвіт, який не лише радує око своєю красою, а й має глибоке символічне значення.

Зима… і пролісок блакитний;
навколо ще лежать сніги;
а він всміхається, привітний,
а він вже скинув ланцюги.

Олександр Олесь

Мабуть немає таких людей на Дніпропетровщини, які зоставалися б байдужими до краси рідної природи? Різні мальовничі ландшафти нашої землі радують око, додають натхнення, сприяють відчуттю радості життя, примножують сили. Але всі ці думки з’являються завдяки яскравим барвам рослин, які нас оточують. Без них будь-який ландшафт мертвий. Під деревами ще сніг лежить, скутий тонкою кригою і припорошений пилом, а з-під нього піднімаються перші квіти – проліски. Кволі й тендітні, але десь вони взяли сили пробитися крізь замерзлу землю та сніг, щоб першими зустрітися з сонцем. Дерева простягають над ними гілля, холодний, байдужий сніг, торкнувшись проліскового стебельця, стікає з нього краплинами, та ця рослина наполегливо тягнеться до світла.

Проліски в лісі можуть утворювати суцільний блакитний килим. Це красива невисока цибулинна рослина. Вона спокійно переносить морози і здатна завдяки особливим клітинам пробивати ущільнений шар весняного снігу або лісової підстилки з минулорічного опалого листя.

Пролісок (Scilla) – рід багаторічних цибулинних трав'янистих рослин родини Холодкові (Asparagaceae), та донедавна рід Scilla відносили до родини гіацинтових (Hyacinthaceae). Ця рослина має багато народних красивих назв, серед них: небовий ключ, скоролісок, проліска (жіночий рід), проліс, просерен (просерень), підсніжка, первоцвіт, синьоокі, синетка, синій підсніжник, небесник, рястик, зілля голубе.

Досить часто пролісками називають підсніжники, вважаючи, що це дві назви однієї рослини, хоча види зовсім не схожі між собою навіть за своїм зовнішнім виглядом. Це хибна помилка. З ботанічної точки зору це різні рослини: підсніжник і пролісок належать до різних родів і родин. Підсніжник – до роду Підсніжник або Галантус (Galаnthus) родини Амарилісові (Amaryllidaceae). Латинська назва проліски – Scilla походить від давньогрецького skilla. Так називалася «морська цибуля» або ургінея приморська (Urginea maritima) – рослина, яку раніше відносили до цього роду, а згодом віднесли до іншого. А латинська назва Scilla залишилося за пролісками.

Стебло у цієї рослини безлисте, цибулина яйцевидна, 2–3 сантиметри у діаметрі. Листки лінійні, відходять від основи стебла. Квітки двостатеві, правильні, блакитні, сині, зрідка рожеві, білі, поодинокі або в китицях, розташовані на верхівці стебла. Плід — коробочка. Квіти розміщені на довгих прямих квітконіжках. Між двох витягнутих листів стебло нагадує стрілу в натягнутому арбалеті. Розмножується проліска цибулинами – дітками і самосівом. Насіння розноситься лісовими мурашками. На початку літа після відмирання листків проліска переходить у стан спокою. Восени в цибулині починають розвиватись квітоносні пагони, які формуються протягом зими.

Відомо близько 90 видів пролісків роду Scilla, поширених у помірних і тропічних областях Землі – у Європі, Азії, Африці, Північній та Південнній Америці. В Україні відомо 3 види цієї рослини: проліска осіння (Scilla autumnalis) – росте в степах на Півдні України та в Криму; проліска дволиста (Scilla bifolia) – зустрічається в розріджених байрачних і заплавних лісах і чагарниках; проліска поникла, або сибірська (Scilla sibirica) – в лісах і на узліссях. Усі вони є рідкісними видами.

Проліска дволиста // https://nppg.gov.ua/uk/node/140    Проліска дволиста // https://nppg.gov.ua/uk/node/140

На Дніпропетровщині ростуть два види пролісків: проліска дволиста та проліска поникла, або сибірська. Обидві занесені до «Червона книга Дніпропетровської області (рослинний світ)».

Scilla bifolia L. Проліска дволиста. Родина: Hyacinthaceae – Гіацинтові. Природоохоронний статус: З (рідкісний). Наукове та практичне значення: декоративний. Біоекологічна характеристика: багаторічник, цибулинний, пучкокореневий, вегетативнонерухливий, 6,5–20 см заввишки. Цибулина яйцевидна з чорними оболонками. Квіткове стебло кругле, до середини обгорнуте піхвами листків. Листки (2–3) широколінійні, звужені до основи. Квіти в гронах (2–6 квіткових), голубого кольору. Плід – куляста тупо-тригранна коробочка. Цвіте в березні – квітні. Стрілка-квітконіс довше листя, до 30 см довжиною, вона закінчується гроновидним суцвіттям з 1–10 квіточками.

Як і підсніжник, є весняним ефемероїдом (багаторічні рослини з коротким, до кількох тижнів, періодом активності надземних частин. В інші пори року перебувають у стані спокою під землею у вигляді цибулин, бульб, кореневищ). В землі знаходиться потовщена цибулина. Рослина має два широколінійні листки, згори жолобчасті, до основи – звужені. Є типовим мешканцем лісових ландшафтів (сільвант) і росте у листяних лісах, біля узлісся, на трав'янистих схилах.

Scilla sibirika Haw. Проліска сибірська. Родина: Hyacinthaceae – Гіацинтові. Природоохоронний статус: 3 (рідкісний). Наукове та практичне значення: декоративний. Біоекологічна характеристика: багаторічник, ефемероїд, цибулинний, пучкокореневий, вегетативнонерухливий, 10–22 см заввишки. Цибулина яйцевидна з чорними оболонками. Квіткові стебла плоскі, по декілька з однієї цибулини, обгорнуті до половини піхвами листків. Листки (2–4) широко-лінійні. Квіти по­никлі, яскраво-сині. Плід – яйцевидна коробочка. Цвіте навесні, росте в Поліссі, в Лісостепу і Степу, переважно на Лівобережжі.

За морфологічним ознаками проліска поникла близька до проліски дволистої. Цвіте в березні – квітні. Зазвичай має кілька листів. Проліска поникла – ефемероїд. З XVIII століття проліска поникла широко використовується в декоративному садівництві. Є типовим мешканцем лісових ландшафтів (сільвант) і росте у листяних лісах, біля узлісся та чагарників. Проліска – невибаглива рослина. Добре росте на освітлених і тінистих місцях, любить пухкий і вологий ґрунт (але не любить застою води та важкої глинистої землі). Якщо ґрунт рослині добре підходить, на одному місці вона буде рости десятки років. Усі види проліски – ранньовесняні медоноси і пилконоси. Медопродуктивність їх незначна (4 мг нектару з однієї рослини), але вони цінні тим, що зацвітають відразу ж після танення снігу. Напевно, саме тому в народі ці рослини називають блакитний підсніжник, проте це не так.

Проліска росте по і балках лісах усієї області – в Самарському, Кочерезькому лісництві біля р. Саксагань, у Римському заплавному лісі, біля с. Макорти, на всіх околицях м. Дніпра. Найкраще проліски ростуть в легкій тіні під різними листяними деревами на родючому ґрунті. Проте, популяції рослини, дифузні через руйнування місць зростання, збір на букети, для пересадки. Охороняється у природному Дніпровсько-Орільському заповіднику, у Криворізькому ботанічному саду.

Проліски в Римському заплавному лісі у Верхньодніпровську. Фото Ірини Голуб

Проліски мають не лише естетичну цінність, а й володіють лікувальними властивостями. Хоча рослина є отруйною, її використовують у народній медицині для лікування різних захворювань. Відвари і настої проліска підтримують організм при туберкульозі легень, бронхіальній астмі, пневмонії, бронхіті, кашлюку, застуді. Крім того, вони стануть у пригоді тим, хто страждає від захворювань печінки, болю в шлунку, проносу, дизентерії, кишкових кольок. При лікуванні кору, інфекційних захворювань, лихоманки, суглобового ревматизму, подагри, радикуліту необхідно приймати по 15 мл відвару тричі на день.

Пролісок можна використовувати для усунення запальних процесів, що проходять в нирках і сечовому міхурі, наприклад, при пієлонефриті, циститі і енурезі. при частому або неконтрольованому сечовипусканні. Для приготування відвару висушені квіти і листя (10 г) заливають окропом (0,3 л), витримують на водяній бані 20 хвилин. Приймають тричі на день по 5 мл. Відвар виводить інфекцію, яка накопичується в сечовому міхурі. У процесі лікування слід вживати багато рідини.

У народній медицині використовують і цибулини проліски дволистої. Вони містять алкалоїд силіцил, дубильну кислоту, камедь та інші речовини і мають сечогінні, відкашлювальні, а у великих дозах блювотні й проносні властивості.

Для лікування корости, грибкових інфекцій, фурункулів, ран можна застосовувати спиртовий настій цибулин. Для приготування цибулини (50 г) заливають спиртом (1 л), місяць наполягають. Настоянку слід втирати в уражені ділянки шкіри.

З квіток проліски можна одержати блакитну фарбу.

Заглядаючи у сині квіточки проліска, прислухавшись до нього, можна почути чудовіі легенди про цю рослину. А їх можна згадати багато. Існує велика кількість легенд пов'язаних з пролісками, які асоціюються з блакитними очима наших жінок.

Одна з них розповідає про українську дівчину Катрю, яка втекла з турецької неволі, отруївши варту відваром болиголова. Ховалася, боялась: знала, якщо її зловлять, чекає на неї страшна розправа. Повернувся незабаром султан із походу і, дізнавшись про все, розлютився: звелів живою чи мертвою повернути втікачку. Багато днів тривала погоня, і все ж наздогнали яничари дівчину, нікуди їй подітися. Обняла Катря кущик сухої торішньої трави і почала благати: «Матінко моя земле! Не дай загинути! Не дай басурманам знову повернути мене в полон. Краще розступися, земля, і навічно прийми мене до себе! Миліша смерть на батьківщині, ніж підневільне життя на чужині!» Почула матінка-земля ті благання. Раптом голі кущі покрилися зеленим листям і виросли квіти синього кольору, як у Катрі очі, нагадуючи нащадкам про хоробру українську дівчину, про її невгамовне прагнення до свободи. І назвали їх синьоокими підсніжниками.

Інша легенда розповідає також про пролісок, який асоціюється з гарними блакитними жіночими очами та патріотичним вчинком красуні, вірній своїй вітчизні.

Давно-давно це було, ще коли половці і татари вчиняли набіги на степові поселення. В поле орати, сіяти, снопи в'язати виходили всі озброєні.

Жила там красуня, яка славилася вмінням шити на полотні дивні візерунки. А ще вона мала сині очі, як небо весною. І звалася вона Проліс.

Якось раз пішла дівчина з подругами за село рястом помилуватися, пташок послухати. Захопившись, не помітила, як половці набігли. Негайно вона послала подруг сповістити про небезпеку, а сама побігла подалі від села до лісу. Вороги за нею. Довго водила Проліс переслідувачів по нетрях, знемоглася. Ось-ось її наздоженуть. Тоді хоробра дівчина підійшла до болота і закричала: – Прощайте, мої рідні! Нехай згинуть вороги! І кинулася в болото, а половці за нею. Так і зникли всі нападники.

А на ранок весь ліс, як килим, був вкритий небаченими досі квіточками синього кольору, як у Проліс очі. І назвали їх пролісками.

Проліски. Фото авторки

Ось така цікава ця маленька весняна квіточка, яка не випадково є символом пробудження, оскільки в числі перших прагне прорости крізь засніжений ґрунт, щоб порадувати людей своїми гарними ніжними кольорами. Це дивовижний первоцвіт, який не лише радує око своєю красою, а й має глибоке символічне значення.

Титульне фото авторки

Світлана Стойчан
Бібліографія:

Булашев Г. Український народ у своїх легендах, релігійних поглядах та віруваннях. Космогонічні українські народні вірування та погляди.– Київ: Центр учбової літератури, 2020.– 414 с.
Живі смарагди України: Оповіді про рослини.– Київ: Молодь, 1990.– 224 с.
Легенди та перекази / Вступ. ст. О.І. Дея.– Київ: Наукова думка, 1985.– 399 с.
Мензатюк Зірка. Зелені чари: оповід. для серед. та старш. шк. віку.– Чернівці: Букрек, 2012.– 173 с.
Червона книга Дніпропетровської області (рослинний світ) / Під ред. А.П. Травлєєв.– Дніпропетровськ: Баланс-Клуб, 2010.– 500 с.
Створено: 11.03.2024
Редакція від 11.03.2024