Острів Городище. Географія та природа

У праці Д.І. Яворницького «Вольности Запорожского Казачества» (1890) описано природу острова Томаківка, наводимо тут уривок мовою оригіналу.

«Остров Томаковка стоит среди низменной плавни и со всех сторон охватывается реками и речками. С юга и юго-запада к нему подходит Речище, которое взялось из правой ветки Днепра, Бугая, под Гологрушевкою, и течет от востока к западу на протяжении десяти верст, концом своего течения касается острова Томаковки и потом падает ниже острова в Чернышевский лиман.

С востока над островом извивается река Ревун, которая отдаляется от Речища у юго-восточного угла острова, идет над восточным берегом, и принимает в себя речку Ревунча до четырех сажень ширины затем, дойдя до средины острова, разделяется на две ветви: главная ветвь с тем же названием Ревуна, идет далее на север над самым островом; другая направляется вправо плавнями и называется здесь Быстриком или Ревунцом; отойдя немного к востоку от острова, этот Быстрик или Ревунец принимает в себя степную реку Томаковку, которая, взявшись далеко севернее острова, пробегает степью шестьдесят верст через земли крестьян и различных владельцев и под конец соединяется с Быстриком против северной окраины острова, под Матней, выселком Чернышовки, у самого двора крестьянина Ивана Николаевича Пшеничного.

Сам остров с южной стороны, там, где к нему подходит Речище, представляется пустынным, с восточной стороны берег острова постепенно понижается, мало-помалу переходит в отлогий, покрытый слева степной травой, справа – «кукотиной», потом окаймленный целой аллеей диких груш; почти на самой середине восточный берег острова имеет небольшой загиб, наподобие искусственной вырезки; здесь почва черноземная, весьма удобная для посева хлеба; выше середины восточной берег становится совершенно обнаженным и только в самом конце, с северо-востока, изредка покрывается грушами, зато здесь обнаруживаются известковые камни.

С северной стороны весь берег острова отлог, покрыт степной и болотистой травой, по местам окаймлен грушами.

С западной стороны берег острова отлог, покрыт травой, грушами, вербами, кое-где обнаруживает пни тополей, вишни и терновники, а в нижнем конце своем представляет из себя богатые залежи известняка с морскими ракушками очень большого калибра. К двум берегам острова Томаковки, восточному и южному, примыкают обширные плавни, частью казенные, частью крестьянские, идущие до самого Днепра на семь верст, покрытые густой травой – «кукотиной», поросшие толстыми вербами, осокорами, шелковицей, густою лозой, в весеннее время сплошь заливается водой.

Вся окружность острова Томаковки равняется шести верстам, а вся площадь тремстам пятидесяти десятинам; поверхность острова, кроме описаных окраин, лишена всякой растительности, как древесной, так и травяной, что происходит от дурного обычая крестьян села Чернышовки вывозить на все лето на остров свой скот - лошадей, коров, свиней – и оставлять их здесь без всякого присмотра, представляя им самим бродить до самой осени по острову и истреблять всякую растительность до основания.

Над островом Томаковкою идут тот же Быстрик, принявший в себя Томаковку и снова соединившийся с Ревуном, и тот же Ревун, вышедший из Речища. С запада к Томаковке примыкает большой лиман Чернышевский, принимающий в себя с одной стороны при посредстве Гнилой Ревун, с другой Речище. Ко всему этому, между означеными речками и островом, к Томаковке примыкает ещё три большие озера: Соломчино на юге, Калиноватое на юговостоке и Спичино на севере. Реки охватывающие остров Томаковку, особенно Речище, и довольно глубоки, и достаточно широки: по Речищу могут свободно ходить небольшие суда, а в полую воду и большие».

Назви річок поруч із островом

Продовжуючи тему річок і озер навколо острова Городище (Томаківка), звернемося до документа «Санкт-Петербург, Сенат объявления» за 1825–1853 роки. У повідомленні за 1840 рік (роз. XIV) йдеться про виклик на державні підрядні роботи, постачання, відкупи та зняття оброчних статей. Зокрема, зазначається, що 24 травня 1840 року відбудуться торги, а 28 травня – повторні торги (переторжка) на передачу в утримання 19 рибних ловель, розташованих в Єкатеринославському повіті, що належали до Червоногригорівської казенної лісової дачі.

«1. Лиман при впадении речки Томаковки в реку Днепр, круглый до 200 сажень.

2. Залив Ракшин, именуемый круглым, до 250 сажень.

3. Залив Соломчанин, круглый до 150 сажень.

4. Речка Томаковка шириною до 35 сажень и длиною до 2 верст.

5. Озеро Лощина пролив из Лимана, круглое до 250 сажень.

6. Залив Якуба весною до 300 сажень, ширины до 59 сажень.

7. Озеро Якимово весною до 250 сажень ширины и до 40 сажень длины.

8. Озеро при протоке Кривой, через плавни, шириною 50 сажень, длиною 250 сажень.

9. Озеро Широкое из Кривого пролива, длиною до 500 сажень, шириною до 150 сажень.

10. Озеро Роскопа, круглое до 150 сажень в диаметре.

11. Озеро Конон длиною 100 сажень шириною до 50 сажень.

12. Лиман Червин, шириною до 200 сажень, длиною 550 сажень.

13. Озеро Германс, длиною до 150 сажень и длиною до 550 сажень.

14. Озеро Домах, шириною до 100 сажень и длиною до 250 сажень.

15. Озеро Розсоха, шириною до 80 сажень, длиною до 100 сажень.

16. Озеро Прихна весною длины и ширины до 100 сажень.

17. Прилив из Днепра шириною до 100 сажень и длиною до 250 сажень.

18. Озеро Жолоб, круглое до 80 сажень.

19. Берег Днепра, называемый Косой.

Из сих ловел речка Томаковка с Лиманом и Речище с селением почти нераздельны, а прочие находятся в разных местах изнутри лесной дачи селения Красногригорьевка».

З вищезгаданих річок і озер до наших днів збереглися лише річка Томаківка та Речище. Деякі з назв сьогодні здаються зовсім незнайомими для цієї місцевості.

Це й не дивно – адже майже всі ці водойми були затоплені Каховським водосховищем. Зникнення цих гідронімів із сучасної топоніміки пояснюється не лише фізичним затопленням територій, а й втратою історичної пам’яті, адже багато старих карт і джерел довгий час залишалися малодоступними. Збереження таких назв – важливий крок до відновлення культурного ландшафту регіону.

Цікаво, що на карті Шуберта 1875 року ми вже не можемо знайти річки або озера з назвами, зазначеними у цьому списку, за винятком річок Томаківки та Річища. При цьому на плані генерального межування 1821 року біля села Червоногригорівки лиман називається так само, як і у списку – лиман Червин, тоді як на карті Шуберта той самий лиман підписаний як Чернишівський.

Порівнюючи генеральний план межування 1821 року, карту Шуберта 1875 року та генеральну карту Червоної армії 1941 року, можна помітити, що одні й ті ж річки, озера мають зовсім різні найменування. Це ускладнює дослідження території і вносить плутанину. Що вже казати про пізніші часи, коли деякі водні об’єкти могли отримати й інші назви. Описання місцевості часто містять згадки про річки та озера, тому для уникнення плутанини використовують плани й карти, складені в різні роки та століття. Але навіть тут трапляються невідповідності у назвах.

Причини розбіжностей лишається лише припускати: можливо нові назви з’являлися від переселенців з інших місць, які не знали або не перейняли усталені топоніми. Таким чином, один і той же географічний об’єкт може мати кілька назв, що суттєво ускладнює пошук і прив’язку до нього.

У 2024 році нашій команді вдалося розробити цифровий проєкт, у якому були використані старі фотографії з альбому «Види Дніпровських плавнів с. Червоногригорівка» 1953 року, зроблені в районі села Червоногригорівка (Чернишівка). Нам вдалося локалізувати практично всі знімки з приблизною прив’язкою до місцевості, яка з 1956 до 2023 року була затоплена Каховським водосховищем. Це стало можливим завдяки тому, що фотографії були зроблені біля різних річок і підписані. Порівнявши старі карти з назвами річок, озер і урочищ на знімках, проєкт було успішно завершено.

Хоча сьогодні Великий Луг Запорозький почав відроджуватися, таким, яким він був до затоплення, ми можемо побачити його лише на старих фотографіях.

Корінний берег річища

За словами корінних мешканців, на південній стороні острова була висока круча, у 1956 році затоплена водами Каховського водосховища. Круча була берегом корінного русла Річища. Цю чергову, без перебільшення, унікальну світлину надала підписник товариства «Марганець Туристичний».

На фотографії ми бачимо місцевих мешканців, що стоять навпроти острова Городище (Томаківка). Перед ними – високий берег, про який раніше доводилося лише читати в історичних книгах або чути розповіді старожилів. Було б цікаво побувати тут нині, після того, як Каховське водосховище обміліло, й дізнатися, наскільки цей берег зберігся у своєму первісному вигляді, чи все ж таки зазнав змін.

Старі фотографії – справжній скарб для істориків і краєзнавців. За деякими з них учасники нашого товариства полювали роками. Тому закликаємо: не викидайте й не спалюйте старі фотоальбоми! Натомість передавайте їх до музеїв або надсилайте місцевим краєзнавцям – вони можуть стати безцінним джерелом для збереження та вивчення краю.

Чернишівський лиман

З книги Кащенка А.Ф. «Великий Луг Запорозький»: «Із заходу острів відділяє від степу Чернишівський лиман, через який запорожців ніяк не могли дістати тогочасні гармати, бо лиман має близько трьох верст завширшки».

2.2.2020 року товариство «Марганець Туристичний» побувало в невеликій краєзнавчій експедиції на Томаківській Січі та завітало до Чернишівського лиману. Ніколи раніше нам не доводилося бачити стільки води в лимані.

Сергій Дяченко – корінний житель сусіднього села Червоногригорівки розповідав, що в дитинстві батьки забороняли їм ходити в це місце, бо тут був плавун – болото, яке могло захопити в свої обійми та затягти. Також Сергій згадував, що місцеві називали це місце «Чирвою». Цікаво, що лиман на карті 1821р. підписаний, як «Червоний», виявляється, що ця назва збереглась до наших днів хоча й трохи трансформувалась в скорочений варіант «Чирва». Можна помітити, що сучасна назва СМТ Червоногригорівки вельми нагадує старовинну назву лиману.