Новомосковський історико-краєзнавчий музей імені Петра Калнишевського

Новомосковський історико-краєзнавчий музей імені Петра Калнишевського

Україна, Дніпропетровська область, місто Новомосковськ Дніпропетровської області

З історії Новомосковського історико-краєзнавчого музею імені Петра Калнишевського.

Міста, як і люди, народжуються, ростуть, старіють. У них, як і у кожного з нас, своя біографія, своє обличчя, свій характер. Новомосковський історико-краєзнавчий музей ім. Петра Калнишевського – скарбниця міста Новомосковська. Адже в ньому оживає історична пам'ять про героїчні сторінки нашої минувшини, глибокі почуття любові до рідної землі наповнюють серце, народжуючи бажання відродити і примножити колишню славу. Музей є свідком епохи, бо тримає у своїх долонях історію Новомосковщини. Саме тут, у затишних залах, переплітається час, зустрічаються минуле і сьогодення, зосереджуються спогади про давнину та роздуми про майбутнє.

Перші спроби створити музей у Новомосковську були ще наприкінці ХІХ століття, коли в місті почав діяти приватний краєзнавчий музей місцевого поміщика Феодосія Палянички, розташований на площі поряд із Свято-Троїцьким собором. На початку 1921 року розпочав роботу музей місцевого краю, відкритий відділом політосвіти. Та проіснував недовго. Того ж року в новомосковській газеті «Голос незаможного» було опубліковане звернення до жителів міста про допомогу у зборі експонатів для повітового музею революції. На жаль, роки сталінських репресій та нищівні часи німецько-фашистської окупації звели нанівець зусилля тих, хто прагнув зберегти історію, та призвели до занепаду музейної справи.

Лише 27 квітня 1960 року музей історії міста Новомосковська був відроджений рішенням сесії Новомосковської міської ради депутатів трудящих 7-го скликання. Але без надання приміщення. На посаду голови Ради музею було призначено депутата міської ради Олександра Івановича Мільковського. З 1963 по 1966 р. він очолював Раду Новомосковського історико-краєзнавчого музею на громадських засадах, брав участь у реставрації Свято-Троїцького собору, вів активне листування, фотографував історичні пам’ятки міста, писав вірші. Олександр Іванович Мільковський заклав основи для подальшої діяльності музею.

У серпні 1963 року історико-краєзнавчому музею надано приміщення Свято-Троїцького собору та створено громадську раду музею у складі 71 особи. Актив музею складався з директора, заступника директора з наукової роботи та зберігача фондів, також працювали секретар-машиністка і чергові екскурсоводи.

З 1963 по 1975 роки головою президії ради музею на громадських засадах було призначено Павлова Георгія Пилиповича. Він займався створенням експозиції музею у соборі, проводив екскурсії, вів листування з іншими музеями, організаціями. Заступником голови Ради музею з наукової роботи працював Ефрус Наум Юхимович. З 1963 по 1969 рік він також займав посаду заступника директора з наукової роботи в музеї та вперше систематизував матеріали з історії міста.

З травня 1966 року розпочався реставраційний ремонт будівлі Свято-Троїцького собору, розрахований на 1966–1967 роки. Експонати музею були перенесені у дзвіницю, де не було створено належних умов зберігання, тож частина цінних ікон і раритетів зі Свято-Троїцького собору була передана на постійне зберігання у Дніпропетровський державний історичний музей та Дніпропетровський художній музей.

І лише в 1977 році рішенням виконкому Новомосковської міської ради музею був переданий будинок по вулиці Українській, що став храмом історії нашого рідного міста. Сам будинок є історичною пам’яткою – класичним зразком житлової забудови міста кінця ХІХ – початку ХХ століття. Цю будівлю зведено у 1905 році, до революції вона належала архієрею Свято-Миколаївського чоловічого монастиря. Після революції в будинку проживав відомий у місті лікар Дубровський Михайло Якович. Доля його досить трагічна – він був розстріляний у березні 1942 року німецько-фашистськими загарбниками. Після війни будинок віддали клубу жерстекатального заводу, у 60-ті роки в ньому діяв дитячий садок, а вже у 1977 році тут був створений краєзнавчий музей, де  він знаходиться і нині. 

  

У цей період посаду директора музею на громадських засадах займає Мосьпан Нестор Васильович, людина натхненна, творча, зацікавлена. З 1977 по 1981 р. працював він директором Новомосковського історико-краєзнавчого музею. За підтримки краєзнавців розширив експозиції, зібрав нові документи з історії міста, у співавторстві з відомим істориком Юрієм Мициком видав книгу «Місто на Самарі», публікував числення статті в місцевих газетах, організовував туристичні поїздки по Присамр’ю, читав лекції, виступав у складі бандуристів.

У січні 1981 року штатну посаду директора музею зайняв Кисельов Василь Костянтинович. Музейній справі він присвятить 18 років свого життя. Саме завдяки йому в музеї зібрано унікальний архів історії Другої світової війни: спогади, листи, фотокартки та нагороди новомосковців – учасників війни та багато іншого.

У 1999 році посаду директора музею обіймає Овчаренко Віктор Петрович, член Спілки журналістів СРСР, краєзнавець. 

У липні 2001 року рішенням виконкому Новомосковської міськради музею було присвоєно ім’я Петра Калнишевського. Після ремонту у 2003–2004 році стан будівлі значно покращився, привабливішим став зовнішній вигляд. Було проведено оновлення експозиції за новими пріоритетними напрямками.

У період з 2005 по 2006 роки музей очолила Тубальцева Надія Павлівна. Потім директорами музею недовгий час були: Явір Надія Миколаївна, Спаліт Марина Аркадіївна, Бабіч Оксана Олексіївна, Калашник Валентин Олександрович, Кондратюк Анатолій Олександрович, Герасименко Людмила, Мешко Костянтин, який є директором і нині.

Наприкінці 2009 року музей пройшов державну реєстрацію як юридична особа та був підпорядкований управлінню культури і туризму виконкому Новомосковської міської ради. Номосковський історико-краєзнавчий музей від 2001 року названо на честь Петра Калнишевського – останнього кошового отамана. Тисячі експонатів, представлених у шістьох залах і музейних архівах, відтворюють історичне минуле Новомосковська та дозволяють познайомитися з культурною спадщиною краю.

Значний внесок у дослідження історії Придніпров’я зробив член науково-методичної ради музею Джусов Анатолій Боніфатійович. Його багаторічна пошукова робота лягла в основу книг: «Історія Новомосковська» 2003 та 2012 років, «Історичні пам’ятники, імена та пам’ятки Новомосковська» 2006 року. Все своє життя займався вивченням історії Новомосковська і колишній працівник музею, член науково-методичної ради Мітягін Петро Павлович. Вагомий внесок у дослідження історії краю зробив Почесний громадянин м. Новомосковська, заслужений співробітник ДНУ, автор багатьох наукових досліджень з історії козацтва Стороженко Іван Сергійович. Добрими друзями для музею стали члени науково-методичної ради Мотовилов Павло Іванович, Колісниченко Володимир Павлович, Шаповалов Сергій Вікторович.

У результаті кропіткої пошукової роботи співробітникам музею вдалося встановити більше сотні імен мирних мешканців Новомосковська, розстріляних в роки окупації німецько-фашистськими загарбниками. За підтримки фонду «Діалог поколінь» ці імена внесено в меморіал «Пам'ять заради майбутнього». Під час відкриття оновленого меморіалу вшанувати пам'ять жертв фашизму до Новомосковська прибули посли Ізраїлю, Великої Британії, Німеччини, Польщі.

У 2015 році на плитах Вічного Вогню з’явились імена ще 108 радянських солдат, що довгий час були забутими та похованими під плитою «Невідомий солдат», які вдалось відшукати в архівних документах співробітниками музею.

 

За підтримки концерну «СоюзЕнрго» в 2016 році вийшла збірка поштових листівок «Миттєвості минулого», на яких зображено види міста Новомосковськ кінця ХІХ – початку ХХ сторіччя. Збірка «Новомосковськ на зламах історії та долі», у якій описано історію Новомосковська у першій половині ХХ сторіччя, вийшла за підтримки фонду «Діалог поколінь». 

Музей береже в собі наше коріння, нашу пам'ять. За його дверима не просто кімнати, за ними – історія м. Новомосковська, його родин, дідів, прадідів, історія таємнича і зворушлива. Музей ніби вартовий на перехресті доріг минулого та майбутнього. В музеї є 6 залів, де представлені експонати різних часів.

У залі № 1 «Давня історія Присамарського краю» можна перенестись на 15 тисяч років назад, побачити кістки мамонтів, перші знаряддя пращурів, прослідкувати за розвитком цивілізації, познайомитися з войовничими скіфами, сарматами, кіммерійцями, переміститися у часи Київської Русі.

У залі № 2 «Козацька доба» представлені найславетніші сторінки історії нашого міста – часів козацтва, можна опинитись на теренах Самарської паланки, зазирнуть у побут козаків, військові подвиги, побачити ікони та церковне начиння. Ознайомитись з унікальною культурою нашого краю.

Зала № 3 знайомить відвідувачів із історією Новомосковська у період 1861–1941 рр. Тут зберігаються фаянсовий, срібний посуд, колекція грошей, книг.

Зала № 4 присвячена історії Новомосковська у роки Другої світової війни. Героїчне минуле нашого міста відбивається у фотографіях, нагородах, особистих речах, зброї.

Зала № 5 «Сучасність» знайомить відвідувачів із новітньої історією міста та сучасністю.

У виставковій залі часто експонуються роботи місцевих художників, зброярів, майстрів декоративно-вжиткового мистецтва та багато іншого.

Сьогодні музей історії краєзнавства ім П. Калнишевського – один із центрів культури міста. Він став постійним місцем зустрічей для краєзнавців, викладачів історії та етнографії, письменників, майстрів декоративно-ужиткового мистецтва, художників, громадських діячів. З новітніми сторінками життя Новомосковська можна познайомитись завдяки музейним експозиціям, які поповнюються новими матеріалами.

Створено: 02.04.2019
Редакція від 29.06.2021
Костянтин Мешко, Людмила Герасименко
Бібліографія:

Новомосковський історико-краєзнавчий музей імені Петра Калнишевського.– Новомосковськ, 2006.– 68 с.
Мешко К. Новомосковському музею – 55! / К. Мешко, Л. Герасименко // Новомосковська правда.– 2015.– 30 квіт.– С. 6–7.
Мешко К. Музей розширює кордони: [відкрито оновлену залу «Прадавня історія краю»] // Твій рідний край.– 2019.– 6 берез.– (№ 9).– С. 4.
Мешко, К. Спадщина нащадків Чингізхана: [музей поповнився новими експонатами – двома казанами часів Золотої Орди] // Твій рідний край.– 2019.– 13 черв.– (№ 23).– С. 1.
Музей у Новомосковську стає центром інтелектуального діалогу між минулим і сучасним // Новомосковська правда.– 2014.– 10 лип.– (№ 28).– С. 6.
Музейний простір як культурологічна категорія // Новомосковськ сьогодні.– 2013.– 13 лют.– (№ 3).– С. 5.
Музей – це не лише минуле // Вісник Присамар’я.– 2010.– 9 груд.– (№ 48).– С. 8.
Осередок духовної культури Присамар’я минуле // Новомосковська правда.– 2010.– 17 квіт.– (№ 29).– С. 1.