Місто Зеленої Долини: Зеленодольськ

Місто Зеленої Долини: Зеленодольськ

Зеленодольськ – молоде місто півдня Дніпропетровщини на прадавніх степах України.

Серед степів, у буянні трав і квітів,
Є місто, де нам жити довелось,
Одне з найкращих, серед міст на світі —
Зелене місто, наш Зеленодольськ.
                                              Юрій Вакула

Зеленодольськ — одне з наймолодших міст південної степової рівнині Дніпропетровщини, адміністративний центр Зеленодольської об’єднаної територіальної громади. Історія заснування Зеленодольська безпосередньо пов’язана з будівництвом Криворізької ДРЕС-2 у глибокій природній западині з назвою Зелена Долина, яка нині частково захована під водами та дамбою теперішнього водосховища. А колись це місце буяло зеленою соковитою травою, невеличкі річечки і джерельця живили його. Любили Долину й люди, і тварини, а ще Долина мала свою легенду:

У часи, коли люди поділялися на панів і селян, належали ці землі пану, у якого була красуня донька. Закохалася панночка в молодого бідного парубка, але батько не схвалив того кохання. Парубок подався в козаки та й загинув у бою… Панночка стала мов не жива, а потім і взагалі пропала. З тих самих пір чують люди по долині вночі сумний плач за втраченим коханням.

Село Зелена Долина було позначене на картах 1926–1930 рр. та часів Другої Світової. У список населених пунктів 1912 року поселення не ввійшло, але з переказів місцевих жителів випливає, що в 10–20-х роках ХХ століття воно активно забудовувалося переселенцями з Великої Костромки та інших найближчих сел, бо мало родючі землі. Наприкінці 20-х, у 30-х роках село затопили ґрунтові й паводкові води, а мешканці були переселені у Велику Костромку, Чубарівку, Малу Костромку та інші села.

Отже, коли проект електростанції був затверджений Радою Міністрів Української РСР 31 січня 1961 року, Верховна Рада УРСР постановою від 7 жовтня 1961 року затвердила й назву селища — Зеленодольськ. Під кінець 1961 року будівельники заселили перші тимчасові будинки, було відкрито їдальню та клуб. У 1964 р. Зеленодольськ отримав статус селища міського типу, наприкінці 80-х до Зеленодольської територіальної громади увійшло с. Мала Костромка, а в 1993 р. став містом районного підпорядкування.

З часу заснування в місті було споруджено універмаг, гастроном, готель, Палац культури, лікарню й амбулаторію, аптеку, дитячий садок і ясла, у Зеленодольську — три середні школи, одне ПТУ, також працюють музична школа, Зеленодольська філія Одеського національного політехнічного університету та Криворізька філія Дніпродзержинського енергетичного технікуму, працюють дві бібліотеки. На березі водоймища є водна станція, пляж.

Осередком культурного життя став Палац культури «Ювілейний», де проводяться міжнародний фестиваль дитячої та юнацької творчості «Дружба», фестиваль естрадних виконавців «Зеленодольський зорепад», у якому беруть участь виконавці з України і ближнього зарубіжжя, а тисячі городян збираються на традиційні святкування. На його базі в 1998 році створено хореографічний ансамбль «Зернятко», колектив якого неодноразово здобував перемогу на всеукраїнських і міжнародних конкурсах.

 

Приклад містобудування

Цікавим фактом є те, що Центральна площа міста, забудована в 1965 році, стала пам’яткою архітектури та містобудування, внесеною до реєстру пам’яток історії та культури Апостолівського району Дніпропетровської області. За типологією пам’ятка містобудування «Центральна площа міста» належить до ансамблю, де топографічно визначена група споруд, об’єднана територіально, хронологічно і композиційно. Центральна площа – місце зосередження головних установ соціальної інфраструктури міста. Площа межує з центральною вулицею Зеленодольська, посередині якої знаходиться озеленений бульвар. Центральна вісь симетрії ансамблю Центральної площі спрямована до берега водосховища, де знаходиться впорядкований пляж. Територія площі впорядкована, при цьому озеленення та пішохідні доріжки становлять симетричну композицію. Площа є поодиноким прикладом створення містобудівного ансамблю середини 1960-х років, що зводився за єдиним проектом, за незначний проміжок часу і відзначається симетрією планування.

Пам’ять міста Зеленодольська

Пам’ятники — це наша історія, можливість глянути через століття в минуле, думаючи водночас про справжнє й майбутнє, привід подумати про значення, яке може мати окремо взята особистість або історична подія. У Зеленодольську є багато затишних гарних місць, але визначним для кожного городянина, напевно, є пам’ятник воїнам-визволителям Другої світової війни «Скорботний воїн».

Пам’ятник розташовується в парковій зоні міста. Солдат у касці і плащ-палатці з автоматом у руці схиляється над братською могилою. А поруч — вічний вогонь. Це братська могила радянських воїнів, які загинули в лютому 1944 року, визволяючи територію Апостолівського району. У той час на території району проходили кровопролитні бої, загинуло багато радянських воїнів, які були поховані в братській могилі с. Мала Костромка. Як розповідають старожили села в братській могилі було поховано 300 загиблих. У 1975 році частково останки загиблих були перенесені до м. Зеленодольська. На території села Велика Костромка є декілька братських могил радянських воїнів. З однієї з цих могил також були перенесені останки загиблих до Зеленодольська. Відкриття пам’ятника відбулося 9 травня 1975 року. На шліфованій гранітній плиті вибиті слова: «Сынам Родины, павшим героям, утвердившим жизнь, вечная слава». Далі вибиті військові звання та прізвища загиблих, усього 117 імен.

Пам’ятник «Скорботний воїн» — мідь, постамент — цегла, обкладена гранітними плитами, пальник. Висота пам’ятника — 4м., довжина — 1 м. Архітектори: Щедрова В. І., Сотников В. Г., Чеканєв К. І.

 

Всегда священно будет это место,
Кто здесь, в Зеленодольске станет жить
Идут к солдату нежные невесты 
Цветов живых букеты положить.
                                        З. А. Оксаніч

Ще одне пам’ятне місце Зеленодольська, пов’язане з Другою Світовою — це пам’ятник у вигляді гранітної стели, який було встановлено в 1975 році. На стелі вибито орден «Перемоги» й напис: «Площадь 30–летия Победы 1945–1975».

У 1978 році на території Зеленодольської середньої школи №2 відкрито пам’ятник Клімашкіну Олексію Федотовичу — командиру розрахунку станкового кулемета 174-го гвардійського стрілкового полку 57-ї стрілкової дивізії 8-ї гвардійської армії, гвардії рядовому, що брав участь у боях за визволення України. 17 лютого 1944 року в бою за с. Велика Костромка Олексій Клімашкін загинув.

У 1985 році в м. Зеленодольську було закладено Алею ветеранів. Відбулося це в парковій зоні, неподалік від пам’ятника загиблим воїнам. Присвячена ця подія 40–річчю Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941–1945 років. На початку алеї встановлено пам’ятну гранітну глибу зі шліфованою плитою, на якій напис: «Аллея ветеранов заложена в честь 40– летия Победы 1945–1985».

Неподалік від пам’ятника воїнам-визволителям Великої Вітчизняної війни у 2000 році було відкрито обеліск загиблим воїнам–інтернаціоналістам. На гранітній глибі встановлено шліфовану плиту з зображенням військової каски й автомата. Нижче вибито напис: «Афганистан болит у моей душе». Щороку 15 лютого в День вшанування учасників бойових дій на території інших держав біля пам’ятника збираються зеленодольці, щоби віддати дань пам’яті загиблим і тим, хто пройшов горнило цієї війни.

14 вересня 2008 року в місті відкрито пам’ятний знак героям Чорнобиля. Мешканці Зеленодольська були активними учасниками ліквідації аварії та наслідків Чорнобильської катастрофи. Зеленодольці вшановують пам’ять загиблих і всіх ліквідаторів, які самовіддано встали на захист людства в мирний час.

Є в Зеленодольську пам’ятник, який вважається найстарішим у місті. Навіть старожили міста вагаються у встановленні точної дати появи цієї скульптури. Молода жінка на витягнутих руках тримає низку з восьми голубів, які розправили в польоті крила — ця скульптура символізує молодість і красу Зеленодольська. Спершу її було встановлено в парковій зоні серед сосен біля Палацу культури «Ювілейний». А у 1975–у році було перенесено і встановлено на одній із центральних вулиць міста.

Створено: 10.10.2018.
Редакція від 16.10.2018.
Юлія Зюлева
Бібліографія:

Дніпропетровщина: Науково–популярне видання. — Дніпропетровськ: ВАТ Дніпрокнига, 2001. — С. 182–183.
Дніпропетровська область: Географічний атлас: Моя мала Батьківщина. — К.: ТОВ Видавництво Мапа, 2001. — 20 с.
История городов и сел. Украинской ССР. Днепропетровская область. — К.: Главная редакция УСЭ АН УССР, 1977. — С. 166–167.
Керманичі поступу. Особистості. Досвід. Потенціал: Офіційний Альманах Асоціації міст України та громад. — К.: Видавничий центр ЕкоПрес, 2008. — С. 74– 75,180–181.
Криворожская тепловая электростанция: коллектив лидеров. — Запорожье: Дикое Поле, 2010. — 95 с.
ПСП Криворожская ТЭС: 45 лет славной истории гиганта энергетики. — Кривой Рог: ООО Типография Октан-принт, 2010. — 20 с.