Генеральний план 1834 р. у розбудові міста Катеринослава

Генеральний план 1834 р. у розбудові міста Катеринослава

Серед усіх офіційних документів, які визначили містобудівний розвиток Катеринослава, генеральний план 1834 р. найменше досліджений і відомий серед фахівців.

Серед усіх офіційних документів, які визначили містобудівний розвиток Катеринослава, генеральний план 1834 р. найменше досліджений і відомий як серед фахівців, так і в масовій історичній свідомості городян.
 
Найбільше впадає в вічі, що план 1834 р. – це єдиний документ подібного роду, який досі не опублікований у жодному місцевому виданні історико-краєзнавчого змісту. Оригінал плану невідомий і, можливо, не зберігся. Завірена копія плану, виконана катеринославським міським землеміром М. Кутєповим і датована 28 лютого 1862 р., зберігається у Російському державному історичному архіві (м. Санкт-Петербург). Досі з документом мали можливість ознайомитися лише декілька фахівців, серед яких С.Б. Ревський і автор цієї статті. 

План В. Гесте 1817 р. З архіву автора статтіПорівняно із генеральними планами 1792 р. архітектора Івана Старова та 1817 р. архітектора Вільяма Гесте, які найчастіше згадуються в усіх історико-краєзнавчих і архітектурних роботах, присвячених Катеринославу, генплан 1834 р. має всі підстави вважатися «забутим». І це не випадково. Адже він, порівняно із вищезгаданими планами, здійснив менший вплив на формування реального архітектурно-планувального обрису міста. 
9 (21) червня 1834 р. імператор Микола I, перебуваючи у своїй літній резиденції у Петергофі (що відзначено на самому документі), затвердив генеральний план Катеринослава, який став останнім такого роду документом в дорадянській історії міста. 

Автор генплану 1834 р. невідомим, але оскільки йдеться лише про переробку та доопрацювання генплану 1817 р. Вільяма Гесте (який фактично виконував роль придворного архітектора та керував розробкою декількох сотень генеральних планів міст Російської імперії), то, здавалося б логічним визначити В. Гесте й автором генплану 1834 р. Проте на заваді цьому стає одна обставина – В. Гесте помер на два роки раніше, у 1832 р., що, втім, не унеможливлює вірогідність його роботи над переробкою свого ж генплану в більш ранній період.

Якою була мета затвердження генплану 1834 р. і як можна охарактеризувати його роль в містобудівній історії Катеринослава?

Головною відмінністю цього генплану від усіх без винятку попередніх аналогічних документів було те, що він стосувався тільки нагірної частини забудови міста, і фактично став лише модифікацією фрагменту генерального плану В. Гесте 1817 р. Кардинальних концептуальних відмінностей між генпланами 1817 і 1834 рр., на наш погляд, не існує. Планування забудови нагірної частини міста в цілому ідентичне генплану 1817 р., тільки суттєво деталізоване. 

На наш погляд, існують три головні відмінності генплану 1834 р. від генплану 1817 р., в чому, зрештою, й полягає значення цього документу. По-перше, остаточне закріплення ролі містобудівного центру за нагірною Соборною площею. По-друге, суттєва корекція проектного задуму цього архітектурного ансамблю, остаточна фіксація порушення головної планувальної осі центрального міського пагорбу, закладеної в генпланах 1792 р. та 1817 р. По-третє, вперше внесення до генплану Катеринослава топонімічної складової – офіційні назви декількох головних вулиць і площ.


Головна площа міста

 
Охарактеризуємо ці три характерні риси генерального плану 1834 р. 
Передусім, важливо відзначити, що генплан, не вносячи принципових змін у перспективне планування території міста, остаточно закріпив роль центру Катеринослава за головним міським пагорбом (т. зв. Соборною горою), з її ядром – Преображенським кафедральним собором і величезною Соборною площею.

Справа в тому, що у генплані 1817 р. В. Гесте, так само, як і в попередньому генплані 1806 р., впровадилася ідея альтернативного центру міста з великою площею між Казенним садом (нині парк Л. Глоби) і другою загальноміською магістраллю (лінія сучасних вулиці Чкалова та проспекту Пушкіна). Натомість генплан 1834 р. остаточно повернув нагірній території та Соборній площі з Преображенським кафедральним собором роль головного містобудівного вузла Катеринослава. 

 

Генплан 1834 р. остаточно закріпив 
за Соборною площею значення центральної

На нашу думку, розробка та затвердження спеціального генплану саме у 1834 р., була викликана інтенсифікацією освоєння території Соборної гори та необхідністю організувати «правильну» перспективну забудову головного міського пагорба. В цей час на завершальній стадії перебувало будівництво Преображенського собору (1830–1835 рр.) – подія, яка поклала початок планомірній забудові усього головного міського пагорба, починаючи з його північної частини.  Вірогідно, що прагнення верховної влади остаточно розставити містобудівні акценти і стало головною причиною «перезатверждення» частини генплану В. Гесте у 1834 р. 

Далі відзначимо, що цей генплан суттєво скорегував параметри забудови Соборної площі. На відміну від генплану В. Гесте 1817 р., де площа на головному пагорбі фігурує лише як одна з міських площ довкола парафіяльної церкви, генплан 1834 р. остаточно закріпив за Соборною площею значення центральної. Таким чином він зіграв визначальну роль у кристалізації класицистичного ансамблю Соборної площі. 

Генплан 1834 р., водночас остаточно закріпив розміщення головної планувальної осі нагірної частини Катеринослава. Згідно з генпланом 1817 р., храм у центрі нагірної площі розташовувався на одній осі з колишнім палацом Г.О. Потьомкіна, відповідно реальна будівля храму мала бути зміщена на декілька десятків метрів на північний захід від місця первісного закладення собору в 1787 р. На генплані 1834 р. вісь знову пролягла по подовжній лінії планів закладеного в 1787 р. і збудованого в 1830–1835 рр. Преображенського кафедрального собору. Новий собор, побудований на старому місці, автоматично змістився з єдиної з палацом Потьомкіна планувальної осі. Розбіжність склала близько 80 метрів. 

У свою чергу, після генплану 1834 р., контури проектної та реально забудованої в середині XIX – на початку ХХ ст. Соборної площі орієнтувалися на будівлю Преображенського собору. Разом із перенесенням планувальної осі на генплані 1834 р. перенесений у північно-західному напрямі весь ансамбль Соборної площі. На кресленні генплану 1834 р. це спеціально відображено. Пунктиром позначені контури площі та деяких споруд за генпланом 1817 р. В. Гесте, планувальні контури собору за першим проектом К. Геруа. Позначені й реальні контури собору, який у цей час (1834 р.) закінчували будувати. Контури площі у порівнянні з генпланом 1817 р. В. Гесте віднесені в північно-західному напрямі, зміщені з осі палацу Потьомкіна, як і сама будівля собору. 

Спроектована і здійснена таким чином Соборна площа вже не розташовувалася на одній осі з Потьомкінським палацом. Уже до кінця XIX ст. це виявилося в тому, що магістраль, яка з’явилася на місцевості та сполучала собор і Соборну площу з палацом Потьомкіна (Соборний провулок, надалі Жовтневий провулок, нині вулиця Яворницького), тепер не впиралася в будівлю палацу, як це передбачалося генпланом В. Гесте 1817 р., а закінчувалася в просторі Потьомкінського саду (парк ім. Т.Г. Шевченка).


Генеральний план на сімдесят років
 

Таким чином, генплан 1834 р. остаточно розставив акценти в питанні вісевої композиції забудови нагірної частини Катеринослава, що справило вплив на всю подальшу містобудівну активність у цьому районі міста. 

Квартали для «Богоугодных заведений» 
і «присудственных мест»

Генплан 1834 р. у цілому зберіг контури ансамблю нагірної площі, визначені генпланом 1817 р., проте вніс істотні планувальні зміни до конфігурації, призначення та співвідношення головних споруд ансамблю. Зокрема,  якщо парафіяльна церква на генплані 1817 р. розташовувалась у геометричному центрі нагірної площі, то на генплані 1834 р. собор поміщений на місці закладення у 1787 р., отже, розмістився не в центрі, а в північно-східній частині площі. Замість чотирьох великих прямокутних корпусів адміністративних установ на двох сторонах площі на генплані 1817 р., на генплані 1834 р. позначені два квартали з розрідженою забудовою, де виділяються лише дві довгі будівлі, орієнтовані на простір площі. Конкретизовано функціональне призначення ділянок площі: квартал південно-східної частини позначений як «Квартал для Богоугодных заведений», а квартал північно-західної частини – «Квартал для присудственных мест» (ця ділянка надалі зайнята побудованою в 1858–1861 рр. чоловічою гімназією). Одночасно на плані запроектовані два квартали торгових рядів у південно-західному краю площі, вже за лінією Катерининського проспекту (на цій території пізніше збудовано комплекс Вищого Гірничого училища – нині Національного гірничого університету).

Нарешті, однією з найхарактерніших особливостей генплану 1834 р. є його видатна роль у легітимації міської топонімії на ранньому етапі формування міста. Саме на генплані 1834 р. уперше позначені назви декількох головних об’єктів міста. Зокрема, головна магістраль Катеринослава офіційно отримала назву «Екатерининский Проспект» (тут і далі мовою оригіналу) (пізніше – пр. К. Маркса, сучасний пр. Д. Яворницького). Головна площа навколо головного храму – «Преображенская или соборная площадь» (надалі мала назви: Соборна, 1 травня, Жовтневої революції, Жовтнева, нині знову Соборна). Площа ж біля колишнього палацу Потьомкіна, переданого в 1830-х рр. у власність дворянству губернії для влаштування Дворянських зборів, на плані має назву – «Дворянская площадь» (надалі мала назви Дворянська, Палацова, Троцького, нині пл. Шевченка).

Понад сімдесяти років після 
затвердження генплану 1834 р. 
Катеринослав так і не отримав 
нового генерального плану

Генеральний план 1834 р. на декілька десятиліть став головним містобудівним документом для забудови Соборної гори. Таким чином аж до кінця ХІХ ст. формування та забудова Катеринослава відбувалися у відповідності з генеральним планом 1817 р. В. Гесте та його модифікованим варіантом (стосовно нагірної частини) – генпланом 1834 р. 

У 1860-х рр. у зв’язку зі стрімкою зміною характеру та параметрів розвитку міста на Дніпрі, постало питання про новий генеральний план, яке, однак, так і залишилося нерозв’язаним. Міські землеміри М. Пєхотинський і П. Гинзбург в «Книжке к плану г. Екатеринослава» (1897) відзначали, що у 1860-х рр. було «задумано изменение и дополнение Высочайше утвержденнаго плана. Для этой цели был составлен в 1866 г. новый план», проте вказівок на затвердження плану ми не знаходимо. 

Упродовж більше ніж сімдесяти років після затвердження генплану 1834 р. Катеринослав так і не отримав нового генерального плану. Цей факт був обумовлений стійкою тенденцією щодо нівеляції державного регулювання містобудівної політики та майже беззастережним пануванням суто ринкових важелів у міському будівництві. 

Створено: 20.09.2017.
Редакція від 17.10.2017.
Максим Кавун
Бібліографія:

Кавун М.Э. Долгий век Екатеринослава (конец XVIII – середина XIX века) [Текст] / М.Э. Кавун // Днепропетровск. Архитекторы / Н.П. Андрущенко, М.Э. Кавун, Н.А. Лопатюк и др.; под общ. ред. Н.Н. Кондель-Перминовой.– К.: Издательский дом «А+С», 2006.– 196 с., ил.– С. 10–50.
Кавун М.Е. Генеральні плани Катеринослава [Текст] / М.Е. Кавун // Моє Придніпров’я: Календар пам’ятних дат Дніпропетровської області на 2002 р.: Бібліограф. покажчик / Упоряд. І. Голуб.– Дніпропетровськ: ДОУНБ, 2001.– С. 88–90.
* * *
Кавун М.Э. Уильям Гесте – автор генерального плана Екатеринослава [Текст] / М.Э. Кавун // Недвижимость в движении.– 2010.– 24 марта.
* * *
Копія генерального плану м. Катеринослава 1834 р., виконана катеринославським міським землеміром М. Кутєповим 28 лютого 1862 р. [Текст] // Российский государственный исторический архив.– Ф. 1293, оп. 166, д. 8, л. 1.
Книжка к плану г. Екатеринослава, составленному и изданному в 1898 году городскими землемерами Н. Пехотинским и П. Гинзбургом [Текст].– Екатеринослав: Типо-Литогр. Губ. правления, 1898.– С. 31.