Гапчич Федір: історія рідного краю – муза його душі

Гапчич Федір Федорович

  • 8 січня 1957 |
  • Місце народження: с. Слов’янка Дніпропетровської області |
  • історик, краєзнавець, засновник Тернівського міського краєзнавчого музею

Шахтар, людина, захоплена своєю справою до фанатизму, історик, краєзнавець, засновник Тернівського міського краєзнавчого музею.

«Без історії немає майбутнього» 
Федір Гапчич

Герой нашої розповіді – шахтар, людина, захоплена своєю справою до фанатизму, історик, краєзнавець, засновник Тернівського міського краєзнавчого музею – Федір Федорович Гапчич.

Федір Федорович не корінний тернівчанин, але ніхто краще нього не розповість про історію нашого міста і краю. І хоча він має двадцять чотири роки шахтарського стажу, його покликання – історія. Душею і серцем він із Тернівкою, в якій проживає вже 52 роки.

Біографія

Федір Федорович Гапчич народився 8 січня 1957 року в селі Слов’янка Межівського району Дніпропетровської області в сім’ї хліборобів. Його діди і прадіди належали до общини Гапчич на работе в музееАпостола і Євангеліста Іоанна Богослова, де правили службу ієромонахи Самарського монастиря.

Його батько, Федір Петрович, народився в селі Слов’янка в 1937 році. Закінчивши сім класів, навчався на курсах тракториста, після закінчення яких працював механізатором в колгоспі ім. Г. Петровського. Мама, Ярослава Михайлівна Козир, народилася в селі Білявинці Бучацького району Тернопільської області в багатодітній родині. Батьки познайомилися в Херсоні, куди були направлені працювати від колгоспів, одружились у 1955 році.

Восени 1966 року сім’я переїхала до шахтарського селища Тернівка. Нове місце проживання запам’яталося Федору своєю природою і мальовничими краєвидами. До початкової школи Федір пішов у віці семи років. Найулюбленішим предметом стала історія, яку викладав офіцер-фронтовик Горожанкін Михайло Іванович. Малий Федір особливо полюбляв позакласний час, коли учні з Михайлом Івановичем у шкільному музеї робили різноманітні макети давніх стінобитних і метальних машин, відвідували ветеранів та інвалідів минулих війн, допомагаючи їм у побуті та слухаючи їхні цікаві розповіді.  

З дитинства Федір привчався до сільської праці. На канікулах працював у колгоспі, збирав овочі на городі, допомагав батькам на прополці. Коли в 1967 році батьки приїхали в Макашову балку, малий Федір познайомився з Макашовим Іваном Якимовичем – фронтовиком Першої світової війни, бухгалтером колгоспу, який дуже цікаво розповідав історії про війну, про народження Тернівки, про життя людей цього краю і сприяв зацікавленості Федора історією міста. Закінчивши 8 класів, Федір продовжив навчання в Тернівському гірничому професійно-технічному училищі №41. З вибором професії він визначився одразу, обравши фах підземного електрослюсаря. В 1975 році на канікулах він працював на шахті «Тернівська», на видобувній дільниці № 3 учнем підземного електрослюсаря Петра Савенка. Після отримання диплому продовжив працювати на цій же дільниці. Наставником його був Гапочка Василь Петрович. 

У травні 1977 року Федора Федоровича призвали на військову службу до навчальної дивізії  на Десні в Чернігівській області. По закінченні навчального підрозділу та отримання звання молодшого сержанта, Федір був направлений до гвардійської військової частини 89520 командиром відділення п’ятої мотострілкової показової роти південної групи військ до міста Сомбатхей в Угорщині. Після двох років служби в армії він повернувся на шахту «Тернівська». Працював підземним черговим електрослюсарем на видобувній дільниці № 2, брав активну участь у житті підприємства. З роками Федір набував досвіду і вже сам був учителем для новачків. За його плечима двадцять чотири роки підземного стажу. Він учасник усіх шахтарських страйків, пішого походу на Київ у 1998 році, ударник праці 1986 та 1989 років.

Краєзнавча діяльність

Після виходу на пенсію в 1999 році Федір Федорович цілком присвятив себе улюбленій справі: історії, краєзнавству, польовим дослідженням нашого краю. Матеріали для своїх досліджень він збирав у музеях Дніпропетровщини, шкільних і церковних бібліотеках, серед краєзнавців, в архівах, знаходив корінних тернівчан, у яких збереглися сімейні архіви та фотодокументи. Своїм завданням вважає розкриття безліч  білих плям в історії рідного краю і донесення інформації про минуле. 

З 2007 року підтримував тісний зв’язок із науковими співробітниками і керівниками відділів Дніпропетровського національного музею ім. Д.І. Яворницького: Людмилою Миколаївною Марковою, Людмилою Петрівною Лебедєвою, заступником директора, кандидатом історичних наук Валентиною Михайлівною Бекетовою, директором музею Надією Іванівною Капустіною. В 2008 році Федір Федорович плідно працював в експедиції з пошуку учасників і свідків Павлоградського повстання, яке відбулося в квітні 1930 року. Спільна робота в проекті Міжнародної Громадської Організації «Інститут Україніки» дала свій результат – в 2009 році вийшла книга «Павлоградське повстання 1930. Документи і матеріали», презентація якої відбулася 29 квітня 2009 року в інформаційному агентстві «Новий міст» у м. Дніпро та в Дніпропетровському національного музеї ім. Д.І. Яворницького, в цьому ж місяці в Тернівці, Павлограді, Богданівці.

Федір Федорович підтримує тісний зв’язок із краєзнавцями і журналістами, з ветеранами та дітьми війни, школами, громадськими організаціями міста і Павлоградського району. Особливо тісний зв'язок має з Народним музеєм шахти «Західно-Донбаська», директором якого був Георгій Петрович Бароненко, і який зумів в своїй роботі згуртувати між собою всі музеї Дніпропетровської області. Зараз директор музею Ганна Василівна Сергєєва.

Гапчич 26.11.12. година пам’яті жертв голодомору та політичних репресій, приурочена до Дня памяті жертв голодомору.З 2010 по 2013 рік Федір Федорович Гапчич був директором Тернівського міського краєзнавчого музею. Він стояв біля витоків його створення, збираючи експонати серед друзів і знайомих, шукаючи серед небайдужих мешканців. Найцікавіші – 5 копійок 1775 року випуску, це рік заснування Тернівки. А також ручний млин, старий патефон, одежа корінних мешканців, грошові знаки, фотодокументи, які відображають різні періоди життя тернівчан, різне старовинне ручне приладдя і речі, великий псалтир, який дістався від Євдокії, дочки священика Мойсея, який служив у церкві Вознесіння Господня з 1955 до 80-х років. 

Завдяки Федору Федоровичу і Володимиру Федоровичу Патращуку в 2011 році в музеї об’єднались у великий  колектив майстрів народного мистецтва гурти «Журавушка», «Червона калина», «Ветеран», які активно брали  участь у багатьох заходах і виставках не тільки в рідному місті, а й в Дніпрі, Петриківці, Павлограді. В краєзнавчому музеї постійно проводились зустрічі між ветеранами Другої світової війни, Спілкою воїнів – інтернаціоналістів м. Тернівка, Тернівською міською добровільною громадською організацією «Союз Чорнобиль» та молодим поколінням. 

За розпорядженням міського голови Віталія Вікторовича Тарелкіна в 2012 році Федір Федорович Гапчич отримав подяку за професійну майстерність, розвиток українських традицій, багатолітню творчу працю та високий професіоналізм. В 2013 році на честь Дня міста за розпорядженням міського голови як засновник Тернівського міського краєзнавчого музею також отримав подяку із врученням медалі «За значний внесок в розвиток міста.

На сьогоднішній день Федір Гапчич займається всебічною краєзнавчою роботою, є постійним автором рубрик у газетах Західного Донбасу: «Страницы истории», «Фотодокумент особый аргумент», «Истории интересных людей», «Архивные страницы Западного Донбасса», «Альбом седого шахтера» і має більш ніж 100 публікацій. З 2009 року на Тернівському телебаченні разом із Наталією Павелко він веде авторську програму «Седое прошлое нашого края», «Свидетель событий реальних».

 

Створено: 21.12.2018.
Редакція від 14.01.2019.
Наталія Шамшурина
Бібліографія:

Гапчич Ф. Полвека стоит школа, заложенная руками своих учеников // Вести Терновки.–2011.– №46 (10.11).– С. 1, 3.
Гапчич Ф. Не знающий прошлого – не имеет будущего // Вести Терновки.– 2015.– №47 (26.11).– С. 7.
Гапчич Ф. 40 лет спустя… // Вести Терновки.– 2015.– №48 (03.12).– С. 6.
Гапчич Ф. К 50-летию ввода в эксплуатацию ш. Терновская // Вести Терновки.– 2014.– №32 (07.08).– С. 7.
***
https://gorod.dp.ua/news/16985
http://www.ukrainica.org.ua/ukr/projects/opir/opir4/313-313.html
Його авторські програми:
https://www.youtube.com/watch?v=EfG6XRfFxeM
https://www.youtube.com/watch?v=xUDMbFmRlvw
***
Шевченко А. Без истории нет будущего // Вести Терновки.– 2018.– № 30 (06.09).– С. 4.
***
http://www.trade-union.dp.ua/component/content/article/888-znakomim-s-avtorom-rubriki