Давні городища Дніпровського лиману та Дніпра

Щоб краще зрозуміти, як були влаштовані давні городища та де саме вони розташовувалися, звернімося до статті А. Чиркова «Короткий нарис городищ, що знаходяться по Дніпру та його лиману». Він досліджував давні городища на берегах Дніпровського лиману та самого Дніпра (подаємо мовою оригіналу). У своїй роботі він зазначає, що йому вдалося оглянути та детально вивчити 17 городищ.

«1. Алджигольское.
2. При местечке Станиславе.
3. На Золотом мысу.
4. На урочище Глубокой Пристани.
5. На Корабельном мысу.
6. При урочище Глинищах.
7. На Тягнинском острове.
8. При селе Каховке.
9. При селе Любимовке.
10. При селе Старо-Шведской колонии.
11. При Бизюковом монастыре.
12. Близ села Мелового.
13. Близ деревни Сабуловки.
14. Близ деревни Дудчиной.
15. Близ деревни Гавриловой.
16. Близ деревни Больших Гирл.
17. На Томаковском острове.

Далее Томаковского городища, уже ни на правом, ни на левом берегу Днепра, протекающего в пределах Новороссийского края, подобных городищ совершенно нет. Устройство и настоящее состояние всех этих 17 городищ, имеют следующие особенности:

1. Нет ни одного из них на равнине, в открытом поле.

2. Все они исключительно находятся над самою крутизною берега Днепровского лимана или самого Днепра.

3. Все они заключаются непременно между двумя короткими, не обрывистыми и глубокими оврагами, совершенно преграждающий к ним всякий доступ.

4. Между этими оврагами везде сделан широкий и глубокий ров, какой именно имеют Трояновы валы в Бессарабии.

5. Таким образом выходит, что все эти городища имеют вид неправильного четвероугольника, в котором одну сторону составляет высокая отвесная береговая крутизна Днепровского лимана или весьма крутой берег самого Днепра, две другие стороны составляют короткие, обрывистые глубокие овраги, а четвертую сторону образует вырытый широкий ров, соединяющий эти овраги.

6. Все они при Днепровском и Бугском лиманах лежат на ровной местности, над самым отвесным береговым обрывом, а находящийся над Днепром все расположены на отлогой покатости, ниспадающей к Днепру весьма крутым скатом или же отвесною скалою раковистого известняка.

7. Все они внутри были обнесены со всех четырех сторон высокою каменною стеною с воротами, толщина стен была от 6-ти до 8-ми футов, как это и теперь еще ясно видно над уцелевшими остатками оных и их фундаментами, которые во многих городищах сохранились и по настоящее время.

8. Теперь ясно, что все они, судя по древнему состоянию тогдашнего искусства и тогдашнему оружию и боевым снарядам, были недоступны для неприятеля.

9. Вообще все эти городища имеют внутреннюю площадь небольшую, ибо наибольшая из них, например: при деревне Саблуковке, имеет в длину 160, а в ширину 120 сажней; а наименьшая, как Аджигольская, имеет в длину только 75, а в ширину 50 сажней – следовательно при таких размерах, внутренняя площадь наибольшего городища имела не более 24.000 квадратных саженей, или 10 десятин.

10. Все эти городища имеют местность внутри слегка холмистую, изрытую во многих местах, в каждом с множеством пепла и глиняных ушек, покрытых тонким слоем растительного чернозема.

11. Весьма ясно видно, что все эти городища внутри имели каменные постройки, сложенные из жжёной извести и часто из больших камней; только, как заметно, что здания эти были небольших размеров.

12. Во всех этих городищах внутри, но особенно к стороне Днепра, вне городища лежит чрезвычайное множество битых амфор больших размеров и обломков домашней глиняной посуды: ушки сосудов больших размеров, донушки оных, круглые и конические бока, лампочки и прочее, а так же черной лакированной столовой посуды.

13. Все эти остатки разбитых амфор, кувшинов, горшков, чаш, и тому подобное, во всем, как по свойству глины, по отделке и по своим формам, совершенно сходны с такими же, какие находятся в невероятном множестве в городище древней Ольвии.

14. Все остатки этой глиняной домашней утвари во всех городищах, показывает, что она была сделана из мелкозернистой и чистой глины, при хорошей и прочной работе. В изломе все эти остатки имеют чистый красный цвет, подобный киновари с белыми крапинками.

15. Ушек сосудов с древними клеймами или надписями в этих городищах не находят их изредка теперь только находят в городище древней Ольвии.

16. Кроме остатков домашней утвари в этих городищах, в золе находят перержавленные железные гвозди, ножи, бляхи, кольца, удила, стремена, а так же медные гвозди, бляхи, кольца, пряжки, стрелы, статуэтки и прочее; находят так же изредка древние медные и серебреные монеты, а иногда, впрочем весьма редко, находят и мраморные куски плит с надписями.

17. Разработок и раскопок, с ученою целью исследования этих городищ и для розыскания предметов древностей, ещё никогда и никем произведено не было.

18. Что все городища внутри имеют слегка холмистую местность, то это от того, что жители ближайших селений разбирали в них остатки каменных стен, ограждавших городища, и стен бывших строений, перевозили камни в селения и употребляли их для своих построек; таким образом из подобного камня построена церковь в Аджиголе и все почти господские постройки в помещичьем доме; так же построено все село Парутино и деревня Широкая; в Станиславе построена церковь с колокольнею из камней, вырытых в городище на Золотом мысу; из этих камней теперь построена каменная ограда при церкви в селе Широком и будет из онаго при ней же возведена каменная колокольня; в деревне Салбувовке, все обширные каменные здания, стены и разные хозяйственные постройки при господском доме, построены из камня разобранных и разрытых стен в городище близ этой деревни. Точно такое же самое происхождение холмистой местности внутри и во всех прочих городищах. Чем городища ближе приближаются к местечку Никополю, тем остатков разбитой домашней глиняной посуды становится меньше, а на городище Томаковского острова их даже очень мало, но все же есть. Далее Томаковского городища уже подобных городищ на обоих Днепровских берегах, совершенно нет ни где малейших признаков остатков битой домашней глиняной посуды древнего периода, подобно Ольвийскому. Должно полагать наверное, что бывшие здесь в оное время греческие поселения, были все в цветущем состоянии; ибо благоприятный климат, отличная плодотворная почва, прилежащие обширные степные равнины, с роскошною растительностью и лесами в балках, смежность глубокого Днепра с богатейшими в ту пору рыбными ловлями с побережными в ту пору дремучими лесами, все это весьма способствовало древним здесь Греческим поселенцам к привольной жизни, доставлявшей им при их заботливости и труде все необходимое в самом обильном избытке, который они сбывали купцам, приезжавшим к ним из портов Чёрного моря; чему доказательством служит то, что многие греческие историки говорят, что греческие купцы плавали на своих ладьях вверх по Днепру до острова Св. Георгия или Хортицы; значит была же у них цель плавания: приобретение выгод, а не одна любознательность. Должно полагать так же наверное, что все эти поселения на Днепре были истреблены огнем и превращены навсегда в развалины, одновременно с древнею Ольвиею, Алектором, Ордесосом, Тирасом и другими, а жители их пали под мечами пришельцев завоевателей в III веке по Рождеству Христовом. Есть основания полагать, что на месте некоторых из этих городищ в Турецко-Татарский период были построены татарские укрепления, как например на городище – на Тягинском острове; близ местечка Каховки, близ Старо-Шведской колонии и против выхода Днепра из плавней при деревне Больших Гирлах, – как это значится и на древних картах. Все прочие городища Запорожцев, замечательны только своими окопами и признаками куреней или землянок, – собственно бараков, при чем на них никогда не находят никаких предметов, принадлежащих древности, но находят иногда некоторые железные и медные незначительные предметы, принадлежащие собственно к периоду Запорожскому: так например, на острове Хортице лет 20 назад были случайно отрыты в огороде две небольшие пушки, одна медная, а другая железная положенные одна на другую крестообразно, и тогда же там было отыскано несколько греческих золотых монет, византийского периода. Характер двух замечательных и обширных городищ: древней Ольвии и другого – близ села малой Знаменки над самым Днепром на низменном побережье, совершенно иной и нисколько не сходный по наружному виду со всеми прочими городищами, а потому оба эти городища будут описаны каждое особо». (Чирков А. (1867) Краткий очерк городищ, находящихся по Днепру и его лиману. (Журнал «Записки Одесского общества и древностей». Том 6.)

У пошуках слідів Городища. Каміння біля кургану

Учасники товариства «Марганець Туристичний» під час однієї з краєзнавчих експедицій на острові Городище (Томаківка) біля одного з курганів виявили декілька каменів різного розміру. Найімовірніше, це каміння належало до одного з курганів. Можна припустити, що під час однієї з археологічних розкопок ці камені були викопані з кургану. Подібна ситуація спостерігається й у селі Мирове, де нині встановлено обабіч дороги старовинний кромлех.

Один із місцевих мешканців селища Острів, Микола Миколайович Яловий, разом із групою однодумців перевіз стародавній камінь і встановив його перед своїм кафе. Цей камінь, а також кілька менших за розміром, були поставлені у вертикальне положення і частково закопані в землю.

На мою думку, усі камені, що знаходяться біля курганів, повинні залишатися на своїх місцях, щоб фахівці могли їх дослідити. Можливо, колись ці камені лежали під одним із курганів на острові і були частиною кромлеха або мали інше призначення. Власник кафе, ймовірно, хотів проявити ініціативу, однак без участі істориків і спеціалістів такі дії можуть принести більше шкоди, ніж користі.

На острові Городище (Томаківка), на думку деяких істориків, розташовувалося давнє городище. Для пошуку схожості була взята до прикладу фотографія залишків давньогрецького міста Німфей. Камені від руїн Німфея нагадують ті, що розкидані островом Городище.

Німфей – давньогрецьке місто, яке знаходилось на західному березі Керченської протоки, біля сучасного селища Ельтиген (нині Героївське), приблизно в 17 кілометрах на південь від Керчі. Місто було засноване близько 570–560 років до нашої ери (VI століття до н.е.).

У 1866 році в Німфеї було виявлено чудові ювелірні прикраси, що викликало хвилю хижацьких розкопок курганів з боку місцевих жителів. Перші наукові археологічні дослідження Німфея та його некрополя проводились у 1876–1880 рр. Імператорською археологічною комісією. Під час цих досліджень городище і кургани були детально описані та нанесені на план.

У сусідньому з островом селі Городище деякі приватні території з дворами та городами обнесені кам’яними огорожами. Ці споруди виглядають привабливо та автентично. Цікаво припустити, що вапнякове каміння, з якого збудовані низькі паркани, підвали, комори та облицьовані старі колодязі, могло бути взяте з руїн давнього городища, яке колись розташовувалося на острові Городище (Томаківка). Варто зазначити, що багато інших давніх городищ, розташованих неподалік, були частково знищені саме таким чином – каміння з розвалених укріплень і споруд місцеві жителі використовували як будівельний матеріал для своїх осель та господарських будівель.

Давнє каміння в архітектурі

Так, наприклад, у роботі А. Чиркова «Короткий нарис городищ, що знаходяться по Дніпру та його лиману» (1867 р.) зазначається:

«Все село Парутино и деревня Широкая; в Станиславе церковь с колокольнею построены из камней, вырытых в городище на Золотом мысу; из этих камней на этом же городище, теперь построена каменная ограда при церкви в селе Широком и будет из онаго при ней же возведена каменная колокольня; в деревне Салбувовке, все обширные каменные здания, стены и разные хозяйственные постройки при господском доме, построены из камня разобранных и разрытых стен в городище близ этой деревни».

З усього вищесказаного можна зробити висновок, що в селі Городище та сусідніх населених пунктах, цілком ймовірно, використовувалися будівельні матеріали, які спочатку належали давньому городищу, розташованому на острові Городище (Томаківка). Таке використання каміння з археологічних об’єктів для господарських потреб було поширеною практикою в регіоні та могло призвести до часткового руйнування й зникнення слідів давніх споруд.

На околиці села Городище, з боку селища Підгора, збереглися руїни будівлі, зведеної з черепашника, який, найімовірніше, добували неподалік. За розповідями місцевих жителів, за часів Російської імперії ця будівля належала єврейському торговцеві, ім’я та прізвище якого наразі встановити не вдалося. Поруч із руїнами частково зберігся старовинний кам’яний причал, що свідчить про активне господарське використання цієї території.

У радянський період у цій будівлі тривалий час працювала бійня, а пізніше тут відкрився магазин. Враховуючи близькість розташування до острова Городище (Томаківка), існує припущення, що будівельний камінь для цієї споруди могли брати саме на острові або навіть використовували каміння з руїн давнього городища.

Цікавий комплекс будівель розташовувався в селі Городище, але з протилежного боку села. У 2017 році мені вдалося поспілкуватися з місцевим жителем на ім’я Володимир, якому на той момент було 65 років. Він розповів, що неподалік від цього місця, там, де зараз росте стара розлога тополя, раніше знаходилася пекарня, а поруч із нею – млин і комори. На жаль, сама будівля пекарні не збереглася, але Володимир згадав, що під пекарнею були підвали, за часів своєї юності він знаходив там цеглини нестандартних розмірів, що могло свідчити про особливу конструкцію або стародавнє походження споруди.

Коли ми оглядали стару комору, до нас підійшла місцева жителька, яка розповіла, що пізніше цю будівлю використовували як склад робітники саду, розташованого на острові Городище (Томаківка). У цьому ж селі Городище, неподалік від місця, де раніше були пекарня та комора, розташовувалася ще одна незвична будівля. Її зовнішній вигляд свідчить про давнє походження – найімовірніше, її було зведено ще до 1917 року.

Старовинна комора

Щоразу, проходячи повз, я відчував якесь незрозуміле, ніби магнітне тяжіння. Те саме відчуття виникало і при огляді інших старовинних будівель у селі, зведених із ракушняка з домішками вапняку. У цих кам’яних стінах відчувається щось загадкове та привабливе.

Судячи з розташування, комора, ймовірно, була частиною єдиного комплексу будівель із тією самою пекарнею, про яку розповідав місцевий житель Володимир. Комора стоїть на самому краю села Городище й, можливо, є однією з найстаріших будівель у цій місцевості. На жаль, дізнатися більше про її історію наразі не вдалося, а подібних споруд у навколишніх селах мені бачити не доводилося.

Звернімо увагу знову на кам’яні стіни старовинної комори. Не виключено, що ці камені колись були частиною давнього городища, яке, на думку деяких дослідників, розташовувалося на острові Городище (Томаківка). Підтвердити або спростувати цю гіпотезу складно, однак така версія має право на існування – особливо з огляду на відомі аналогічні випадки в сусідніх місцевостях, де руїни стародавніх споруд ставали будівельним матеріалом для нових будівель.

У селі Городище споруд із каменю небагато, переважно глиняні хати-мазанки та цегляні будівлі. Із цегляних збереглося лише кілька, зведених ще до 1917 року. Більшість хат-мазанок вже переступили столітній рубіж і спокійно доживають свій вік. На одній із хат зберігся солом’яний дах – артефакт народної архітектури.

Давній фундамент

Можливо, поклади вапняку на острові Городище (Томаківка) стали одним із факторів, які сприяли появі тут давнього поселення або навіть городища. Адже наявність будівельного каменю на місцях звільняла від потреби його транспортування, що було важливою перевагою в давні часи.

Таким чином, каменоломні на острові можуть бути значно давнішими, ніж прийнято вважати сьогодні. Це припущення можуть підтвердити лише професійні археологічні дослідження. Безперечно, частина каменю, який використовується у парканах і спорудах у селі, могла бути добута вже у пізніші періоди. Однак не можна виключати й те, що деякі з цих каменів колись були частиною споруд давнього городища.

Під час однієї з краєзнавчих експедицій товариства «Марганець Туристичний» в околицях села Вищетарасівка, на обваленому березі корінного русла, було виявлено кам’яну стіну. Матеріал, з якого вона виготовлена, за зовнішнім виглядом нагадує вапняк. Хоча визначення точного часу її будівництва більш доступне фахівцям, як краєзнавець можу припустити, що перед нами, можливо, сліди ще одного давнього городища. Цікаво, що від острова Городище (Томаківка), де, на думку деяких дослідників, також могло розташовуватися давнє поселення, ця стіна знаходиться всього за 20 кілометрів.

Один із місцевих жителів села Новокам’янка, розташованого неподалік, розповів, що в цих краях справді є поклади каменю, який раніше добували та використовували для будівництва будинків, зокрема, в місті Марганець.

Стародавня ступа

16 травня 2021 року товариство «Марганець Туристичний» організувало чергову краєзнавчу експедицію. Під час цієї подорожі один з учасників натрапив на цікавий кам’яний артефакт, який за формою нагадував посудину. Втім, на відміну від традиційного металевого чи керамічного посуду, цей предмет був вирізаний із цільного валуна.

Геологічна порода, з якої він виготовлений, поки що не встановлена – це питання подальших досліджень. Знахідку було виявлено на території Дніпропетровської області, в межах Марганецької територіальної громади, поблизу селища Добра Надія, на березі Каховського водосховища, утвореного в 1956 році. Сам артефакт знаходився в старому руслі річки Бугай – саме тут до затоплення простягався Великий Луг Запорозький.

Подібні кам’яні об’єкти у Шотландії називають Knockin’-stanes або Clach chnotainn (з гельської мови), це – валуни з вирізаним всередині них заглибленням у формі горщика. Вони використовувалися для лущення ячменю й інших зернових культур до появи сучасніших методів обробки зерна. Також їх могли застосовувати для переробки невеликих обсягів зернових.