Аудиторія наукових читань: історико-архітектурна пам’ятка Дніпра

Цього року відзначає 130-річний ювілей унікальна будівля з дивовижною історією, несправедливо обійдена увагою більшості краєзнавців і туристів. Насправді, – це друга за старшинством зі збережених будівель театрально-концертного призначення в Дніпрі. Будинок мав декілька назв: це і «Аудиторія Комісії народних читань» (скорочено «Аудиторія народних читань»), і «Аудиторія наукового товариства» та навіть «Зимовий театр», а за радянських часів тут розміщувалось обласне управління хлібопродуктів. Цікаво, що історична будівля навіть мала дві адреси – в радянський час – вулиця Плеханова, 42, а віднедавна – вулиця Половицька, 5.

Будівля первісно мала назву «Аудиторія Комісії народних читань» і була збудована у 1895–1896 роках. Катеринославська «Комісія з улаштування народних читань» – потужна культурна установа міста кінця XIX століття. Комісія виникла з цілої мережі установ, заснованих з ініціативи та за активної участі видатної жінки-просвітителя Олександри Якимівни Риндовської (1829–1905). Це – багаторічна директорка Маріїнської жіночої гімназії, перша затверджена міською Думою жінка – почесна громадянка Катеринослава

У 1870 р. Риндовська заснувала «Катеринославське Товариство піклування про жіночу освіту». У 1883 р. це товариство отримало дозвіл на відкриття «народних читань» і обрало для цієї мети особливу Комісію. Незабаром ця «Комісія народних читань» стала юридичною самостійною громадською установою. Комісія протягом майже двадцятирічного свого існування проводила значну просвітницьку роботу серед переважно робочого населення Катеринослава.

Думка про необхідність будівництва власної Аудиторії для народних читань з'явилася в Комісії на початку 1890-х років. Як зазначалося в «Памятной книжке и адрес-календаре Екатеринославской губернии на 1895 год»:

«Думка про будівництво власної аудиторії з'явилася сама собою як природний логічний висновок, який випливає з ходу справи. Місто співчутливо поставилося до наміру розпорядників комісії, і поступилося місцем для будівництва в центрі міста; колишній Катеринославський губернатор В.К. Шліппе виклопотав дуже вигідну позику 3000 руб.» (тут і далі пер. з рос. М.Е. Кавуна).

Споруда будувалася, передусім, на народні пожертви: до 1894 р. було зібрано 7 439 рублів 42 копійки. Кошторис на будівництво, складений Л.А. Бродницьким був розрахований на 20 тисяч рублів. Будівництво було закінчено у 1896 р. Точна дата відкриття будівлі мені невідома.

У 1894 р. членами Комісії народних читань було 318 осіб. Окрім народних читань, комісія влаштовувала загальнодоступні літературно-музичні вечори, організувала хор любителів і провела низку інших культурно-освітніх заходів, зокрема вечори, присвячені пам'яті Т.Г. Шевченка та М.Ю. Лермонтова. На початку 1900-х років діяльність Комісії була заборонена губернатором з політико-ідеологічних причин.

З 1902 р. будівля Аудиторії належала Катеринославському науковому товариству. Воно було засноване 6 травня 1901 р. У його статуті було зазначено:

«Товариство має на меті стежити за успіхами науки та сприяти поширенню та розвитку наукових знань».

За весь період своєї діяльності це товариство здійснило в Катеринославі низку заходів наукового та культурно-освітнього характеру. Найбільш значними з них є: заснування Музею імені О.М. Поля (нині ДНІМ імені Д.І. Яворницького), влаштування першої виставки картин місцевих художників, проведення науково-популярних лекцій, народних читань і музичних концертів, відкриття мистецьких класів і художнього музею. Першим головою товариства був професор В.В. Курилов, надалі його очолювали професори П.Г. Рубін та О.М. Терпигорєв. Двадцять років у будівлі Аудиторії Комісії народних читань, а згодом – наукового товариства проводилися лекції «для народу», влаштовувалися театральні вистави та концерти.

Аудиторія народних читань – результат творчості двох відомих архітекторів міста рубежу ХІХ – ХХ століть. Авторами проєкту Аудиторії були двоє архітекторів – Леонід Бродницький і Станіслав-Антон Харманський. Обидва – представники відомих творчих місцевих династій.

Леонід Альбертович Бродницький народився 1864 р. у Катеринославі і пішов слідами батька. Альберт Вікентійович Бродницький закінчив Будівельне училище в Петербурзі, приїхав до Катеринослава «архітекторським помічником», а з 1865 р. став Катеринославським губернським архітектором, і перебував на посаді до своєї смерті. Наприкінці 1860-х років. А.В. Бродницький виконав проєкт католицького костелу в Катеринославі, який 1869 р. переробив петербурзький архітектор П.П. Меркулов. Костел святого Йосипа був збудований у 1870-х роках і став окрасою міста (нині пр. Яворницького, 91).

Леонід Бродницький закінчив реальне училище, спеціальність цивільного інженера отримав у Будівельному училищі у Петербурзі (1881–1886 рр.). Того ж року повернувся до Катеринослава, де, як і батько, пройшов усі щаблі архітектурних кар'єрних сходів. Починав «техніком» у губернській земській управі. Вершиною успіху стала посада губернського архітектора, де син, як і батько, перебував цілих десять років, наприкінці 1890-х і початку 1900-х років.

Як церковний архітектор, Л.А. Бродницький відомий проєктом церкви Святого Миколая, збудованої 1894 р. у Кам'янському. Цей величний святковий храм у «неоросійському стилі» з високою дзвіницею і зараз прикрашає центр міста.

У Катеринославі Леонід Бродницький, окрім Аудиторії народних читань, спроєктував і займався будівництвом кількох знакових споруд. Зокрема, він доопрацював проєкт і займався будівництвом у 1900–1902 роках будівлі Катеринославської губернської земської управи (Крутогірний узвіз, 21). Ця двоповерхова будівля поєднує в собі елементи неокласицизму й еклектики. У 1905 р. Бродницький спроєктував приватний будинок для директора Музею імені Поля Дмитра Івановича Яворницького. Одноповерховий будинок із виразною двоповерховою вежею виходив своїм фасадом на Двірцеву площу (нині пл. Шевченка, 5). З 1988 р. тут працює Меморіальний будинок-музей видатного історика міста та краю.

Станіслав-Антон Юліанович Харманський народився 1861 р. Він походив із династії місцевих архітекторів польського походження. Його батько Едуард-Юліан Харманський (1836 – бл. 1910) з 1875 р. тривалий час працював катеринославським губернським архітектором. Найзначнішою його роботою став двоповерховий корпус першої чоловічої гімназії в стилі модерн 1904 р. (не зберігся, на його місці корпус медакадемії по пл. Соборна, 4). Старший син, Маріан-Здіслав (1859 – після 1917 рр.) працював харківським губернським земським інженером з 1896 по 1917 рр., і збудував багато об'єктів у Харкові, від приватних будинків до гумової мануфактури й іподрому. Також він виконав проєкт костелу Святого Миколая у Кам'янському.

Інший син, Станіслав-Антон народився 1861 р., закінчив Інститут цивільних інженерів у Петербурзі (з 1882–1887 рр.), після чого повернувся до Катеринослава. Молодий архітектор швидко зробив кар'єру. У 1890-х роках він став катеринославським губернським інженером, але виявив себе і як непересічний архітектор.

Цікаво, що С.–А. Харманському випало проєктувати саме театрально-концертні будівлі. Крім Аудиторії народних читань, значна робота С.Ю. Харманського – Літній театр у міському саду (нині парк Лазаря Глоби), збудований у період між 1898 та 1904 роками, який згорів 26 травня 1921 р. Співавтором проєкту був петербурзький архітектор І.П. Горленський. Літній театр був збудований у «неоросійському стилі», у Міському саду та являв собою двоповерховий дерев'яний «терем» із баштами.

Інша непересічна робота С.Ю. Харманського – «Будинок працелюбства» (вул. Львівська, 15). Він побудований у 1910–1911 роках по сусідству з робочою слободою Чечелівкою і належав Катеринославському благодійному товариству. Тут займалися нехитрою роботою безпритульні, інваліди та душевно хворі. Двоповерхова прямокутна будівля виконана у стилі модерн. Наразі будівля довгий час перебуває у напівзруйнованому вигляді.

Будучи губернським інженером, Харманський займався спорудженням знакових будівель Катеринослава: окружного суду в 1896–1898 pp. (нині прокуратура на пр. Яворницького, 38); корпусів Вищого Гірничого училища у 1899–1900-х рр. (нині НТУ «Дніпровська політехніка»); був членом комісії з будівництва Англійського клубу 1890 р. (вул. Воскресенська, 3). Зодчий зробив внесок і в життя «своєї» католицької громади. Він розширив у 1904 р. католицький костел, збудований у 1870-х рр. на проспекті (нині відновлено, пр. Яворницького, 91).

Аудиторія народних читань – друга найстаріша з театрально-концертних будівель, які збереглися в нашому місті. Перша театральна постановка в місті відбулася 1806 р., а перша спеціально пристосована кам’яна театральна будівля з'явилася 1847 р. – це був будинок купця Луцького на вулиці Гостинній (вул. Гопнер, нині – Магдебурзького права). Ця будівля, на жаль, не збереглася. У 1890–1891 роках було збудовано розкішну триповерхову будівлю Англійського клубу (вулиця Воскресенська, 3).

Будинок Аудиторії, відкритий 1896 р., побудований наприкінці першого десятиліття «промислового буму», який зробив Катеринослав одним із найбагатших міст Східної Європи. Через десять-п'ятнадцять років місто отримає розкішні театрально-концертні приміщення – Зимовий театр (нині театр «Драміком», театр-клуб Громадських зборів (нині філармонія), театр Англійського клубу (нині театр імені Шевченка) та інші.

Цікаво, що будівля Аудиторії, побудована для народу наприкінці ХІХ століття, мала доволі скромний зовнішній вигляд, який не відповідав функціональному призначенню. Двоповерхова цегляна будівля виходила фасадом спочатку на Яковлевський сквер, а зараз «дивиться» на західний фасад театру опери та балету.

Будівля Аудиторії виконана у провінційному варіанті еклектики, що тяжіє до неокласицизму. Будинок оштукатурений, прямокутний у плані. В оформленні застосовано дуже скромний декор, фасади прикрашають портики з напівколонами. З боків головного фасаду знаходяться плоскі декоративні портики зі здвоєними канельованими напівколонами на високих цоколях. (Каннелюри – борозенки на стовбурах колон, характерні для доричного ордеру в архітектурі). Аналогічні портики розміщені у центральних частинах бічних фасадів будівлі.

Незважаючи на доволі скромний вигляд, Аудиторія вважалася на початку XX століття однією з видатних архітектурних і громадських пам'яток Катеринослава. Опис будинку, зокрема, вміщений у довідковій книзі «Весь Екатеринослав» на 1913 р.:

«Аудиторія Наукового Товариства. Аудиторія розташована в Петербурзькому провулку неподалік Проспекту, проти Яковлевського Скверу. Будівля має дуже скромний зовнішній вигляд півтораповерхового будинку. Усередині вона складається з трьох великих залів та кількох кімнат. Найбільша зала, так звана велика аудиторія, може бути одночасно і театром і аудиторією для лекцій. Частина зали пристосована для сцени. Унизу знаходиться так звана мала аудиторія. Як до великої, так і до малої аудиторії примикають невеликі фойє із вбиральнями та роздягальнями».

На час побудови, наприкінці ХІХ століття, Аудиторія народних читань була архітектурною домінантою навколишньої місцевості. Зараз ця гарна будівля «задавлена» багатоповерховою забудовою, і важко уявити, що колись вона виділялася в обрисі району.

Не минуло й року з часу відкриття Аудиторії народних читань, а у будівлі вже відбулася історична подія у культурному житті нашого міста. 24 квітня (6 травня) 1897 р. тут відбувся перший у Катеринославі сеанс демонстрації кінофільмів. До міста було доставлено кіноапарат, винайдений братами Люм'єр у Парижі. Увечері в Аудиторії народних читань було дано першу в нашому місті виставу «живих картин, що рухаються». Кіносеанси тривали наступні три дні, залучаючи численну публіку та маючи величезний успіх. На першому кіносеансі демонструвалися переважно сцени, зняті з натури. Мешканцям міста були показані види найважливіших міст світу, площа опери у Парижі, гра в карти, комічна сварка маленьких дітей та інші сцени.

Надалі будівля Аудиторії народних читань не стала кінотеатром. Для цієї мети в Катеринославі були збудовані спеціальні будівлі, найвідоміші з яких – «Вулкан» (згодом кінотеатр імені Петровського, нині перетворений на храм), «Гігант» (згодом «Батьківщина»), «Колізей» (згодом «Перемога», згорів) та інші.

Незважаючи на завдання проводити лекції для народу, будівля Аудиторії народних читань одразу служила ширшим культурно-просвітницьким цілям. Вона отримала в народі назву «Зимовий театр». Надалі цю назву «перетягнув» на себе розташований неподалік будинок товариства піклування про дітей, збудований у 1900 р. на Проспекті, і надалі перебудований у театр (за радянських часів – театр імені Горького, нині театр «Драміком»). Причому цікаво, що на початку XX століття деякий час Зимовим театром називали будівлю Аудиторії народних читань, а Новим зимовим театром – будівлю майбутнього театру «Драміком».

Будівля Аудиторії народних читань одразу стала однією з центральних театральних будівель Катеринослава. Тут у великій кількості гастролювали приїжджі трупи. Наприклад, з вересня 1898 р. весь сезон 1898/1899 року будинок Аудиторії зняло «Товариство російських артистів» антрепренера В.І. Нікуліна (батька радянського письменника Л.В. Нікуліна). Нікулін влаштовував у Катеринославі безкоштовні спектаклі учнів, народні спектаклі, цим охопивши театральним життям більшість населення. Як писала місцева преса, завдяки діяльності Нікуліна «стоячі води місцевого громадського життя злегка сколихнулися».

В Аудиторії народних читань гастролювали багато відомих на той час артистів. Наприклад, 27 вересня (9 жовтня) 1900 р. тут відбувся концерт знаменитої капели, під керуванням та за участі співака-пропагандиста слов'янської народної пісні Д.А. Агренєва-Слов'янського та його дочки Маргарити Дмитрівни. Концерт залучив до зали Аудиторії народних читань багато слухачів. Після закінчення концерту публіка ще довго не розходилася, нескінченно викликаючи керівника капели.

У січні 1901 р. в Аудиторії народних читань з величезним успіхом відбувалися гастролі талановитого артиста Мамонта Дальського.

8 (20) січня 1903 р. в Аудиторії народних читань з величезним успіхом пройшла п'єса О.М. Горького «Міщани», поставлена трупою В.А. Перовського, що гастролювала тут. З цього дня і до 13 лютого «Міщани» йшли десять разів і, як повідомляла преса, завжди збирали повну залу. Артисту П.П. Сєрову, який виконував роль Тетерєва, на знак вдячності місцеві друкарі подарували видання «Міщан» у розкішній палітурці.

17 (29) листопада 1911 р. в Аудиторії Наукового товариства відбулося урочисте засідання, присвячене 100-річчю від дня народження В.Г. Бєлінського та 50-річчя від дня смерті М.О. Добролюбова. Голова товариства професор О.М. Терпигорєв виголосив спеціальну промову. Потім було заслухано доповіді про В.Г. Бєлінського та М.О. Добролюбова.

Необхідно відзначити, що Будівля Аудиторії народних читань відіграла велику роль у становленні українського руху у Катеринославі. Річ у тім, що тут на початку ХХ століття активно відбувалися заходи пам'яті Т.Г. Шевченка.

11 (23) березня 1902 р. літературно-музична секція Комісії народних читань організувала вечір пам'яті великого поета. На сцені стояв бюст Т.Г. Шевченка, декорований квітами, виголошувалися промови українською мовою, лунала народна пісня. Вечір складався з двох концертних відділень, де декламація віршів чергувалася зі співом солістів і хору. На закінчення вечора було поставлено 2-й акт «Назара Стодолі». Чудова музика композитора Нищинського у «Вечорницях» викликала бурхливе схвалення публіки.

Через два тижні в Аудиторії народних читань було влаштовано другий вечір, присвячений пам'яті Кобзаря. Збір від цього вечора було направлено на підтримку товариства імені Т.Г. Шевченка у Санкт-Петербурзі.

Цікаво, що проведення «Шевченківських вечорів» мало дуже специфічні наслідки. Ці заходи викликали несхвалення місцевої влади. Незабаром за розпорядженням катеринославського губернатора Комісія народних читань, якій і належала будівля Аудиторії, була ліквідована. Однією з причин її закриття було саме проведення шевченківських вечорів.

Аудиторія народних читань, розташована в західній частині міста, ближче до робочих районів, на початку ХХ століття використовувалася не тільки для театральних вистав. Цікаво, що цей будинок активно використовували для проведення політичних заходів.

Особливо напруженим було життя будівлі під час революції 1905 року. Відома місцева газета «Приднепровский край» від 20 жовтня 1905 р. повідомляла, що 17 жовтня «відбувалися народні мітинги в міському будинку, в зуболікарській школі, у новому театрі, в реальному училищі, в аудиторії народних читань та у багатьох місцях на Чечелівці». Газета «Новая жизнь» від 8 листопада 1905 р. описувала осінню революційну напругу в Катеринославі: «З кінця вересня в місті відбувалися щоденно мітинги робітників просто неба, в Гірничому училищі, в аудиторії народних читань та в англійському клубі. Поліція вживала заходів, але збройних зіткнень не було».

У жовтні 1905 р. будівля Аудиторії вже активно використовувалася для політичних зборів. Газета «Пролетарий» від 25 жовтня 1905 р. повідомляла про мітинги робітників і учнів у Катеринославі. Було вміщено опис такого мітингу:

«В аудиторії для народних читань було зібрання народних вчителів Катеринославської губернії, яке почалося о 1 годині дня, а о 4 годині наші товариші відкрили мітинг, який тривав майже до 12 години ночі з перервою на 1 годину, під час якого вчителі завершили своє перерване зібрання. Під час мітингу, на який записалися 34 промовці, говорили оратори різних партій. Кілька разів говорив товариш соціал-демократ, більшовик, щоразу по півгодини, бо більше не давали нікому говорити. До години 6 вечора, до кінця мітингу вся зала, хори та сцена були вщерть набиті переважно міськими робітниками, хоча були й заводські робітники, приблизно було 5–6 тисяч людей. Збори були бурхливі й галасливі. Під час промов то в одному, то в іншому кінці зали розкидалися різні прокламації. Під час мітингу робилися збирання коштів всіма місцевими партіями».

Далі перебіг мітингу пішов не за планом:

«з одного боку поліція вимагала розійтися, а з іншого боку адміністрація аудиторії заявила, що електрика має згаснути через 10 хвилин, оскільки вони не підготувалися до таких пізніх зборів. Наші товариші вирішили, зважаючи на те, що не вся маса організована і може в темряві статися паніка, розпустити збори за умови, якщо будуть із Міського саду, що знаходиться поблизу, прибрані козаки, що й було виконано. Після цього збори розійшлися без всяких інцидентів».

У грудні 1905 р. у Катеринославі також було неспокійно. У 3-му номері «Бюллетеня Екатеринославского боевого стачечного комитета» від 13 грудня 1905 р. описувалася хроніка грудневих подій. Серед іншого, при описі подій 11 грудня йшлося:

«У місті був мітинг у Народній аудиторії. Спочатку там було призначено мітинг чиновників, але публіка перетворила його на загальнополітичні збори. Виступала низка ораторів».

У період революції 1917 року будівля Аудиторії також використовувалася протиборчими політичними сторонами. Однак на той час набагато популярнішою стала будівля Нового Зимового театру (театр «Драміком»), і основні мітинги та з'їзди політичних сил у 1917–1919 роках проводилися саме там.

Найбільш активними та насиченими у житті будівлі Аудиторії народних читань стали перші двадцять років, з 1896 по 1917 роки. У непростий післяреволюційний час будівля повністю втрачає свій первісний функціонал. Будинок віддали адміністративним установам.

Після Другої світової війни в історичній будівлі розмістилося обласне управління хлібопродуктів. У 1970-ті рр. на новій хвилі інтересу до історико-культурної спадщини міста зусиллями місцевих краєзнавців і архітекторів будівля набула статусу пам'ятника архітектури республіканського (нині національного) значення. Будинок узяли на облік під охоронним номером № 1077. Будівля за сто років майже не змінилася у фасадній частині. В інтер'єрах, навпаки, було проведено кардинальні зміни, перепланування, зокрема декілька залів було розділено перегородками.

Двадцяте століття з його війнами і революціями майже не торкнулося чудової будівлі Аудиторії народних читань. Один із перших театрів і перший кінотеатр Катеринослава, пам'ятає багатьох «зірок» мистецтва та політичні мітинги. Однак досі будинок маловідомий, і практично не включається до туристичних маршрутів. 130-річний ювілей будівлі – чудова нагода нагадати про цю напівзабуту історичну будівлю нашого міста.