Надія Юрійчук: «Доторкнутися до небес…»

"Хоч ноти самі по собі – лиш значки на папері,
А звуки – то тільки повітря легке коливання,
Але – зазвучало – і ніби відкрилися двері
І в душу впустили частинку стрімкого сіяння"  

Сергій Синюк, «Слухаючи Баха»

Вперше вона почула орган у п’ять років, коли її батько – органний майстер Анатолій Юрійчук, допомагав встановлювати, або «будувати» (саме так говорять фахівці), орган всесвітньо відомої фірми «W. Sauer» у Дніпропетровському Будинку органної та камерної музики. Вже понад три десятиліть орган є способом її спілкування з людьми, ретранслятором вражень і емоцій. Зараз Надія Юрійчук є солісткою тієї сцени, з якої починалися її найсильніші музичні враження, заслуженою артисткою України. А орган і дотепер лишається камертоном її життя.

Учителі

«Моїм першим наставником з фортепіано була мама, викладачка музики. У центральній музичній школі Дніпра при музичному училищі я навчалась у Лариси Компанієць, яка  залишила яскравий слід у моїй душі, була глибоко віруючою людиною. Ми виховувалися на її любові до музики і на тому, що добро врятує світ. Про те, що орган мій інструмент, я остаточно зрозуміла на 3–4 курсі Дніпропетровського музичного училища.

У Національну музичну академію України імені П.І. Чайковського, отримавши найвищій бал на екзамені, я вступила до класу професора Галини Булибенко. П’ять років тяжкої праці. До нас приїжджали педагоги з Німеччини та Нідерландів, які давали майстер-класи, я хапала все дуже швидко, кожного місяця граючи концерти у Дніпрі. Під час одного з виступів до нас завітав професор Російської академії музики ім. Гнесіних Олександр Фісейський і запросив навчатись у нього. Під його керівництвом, ми займалися, як несамовиті, графік роботи був неймовірно насиченим. Раз на рік обов’язково їздили до Німеччини в органні тури, дивилися всі найкращі органи, займалися з найвидатнішими педагогами. Це дало багато знань і, звісно, добрий репертуар. Кожен викладач відкрив для мене нові можливості, навички, різні грані, у кожного я взяла, щось своє». 

Сходинки

Надія Юрійчук – лауреат Першого національного конкурсу органістів «Королівські аудієнції» (2005 рік), дипломантка і володарка спеціального призу за краще виконання творів О. Мессіана міжнародного конкурсу «Soli Deo Gloria» (2009 рік, Москва), лауреат премії ім. А. Штогаренка (2012 рік). З 2010 року веде клас органу у Дніпропетровській консерваторії ім. М. Глінки.У її презентаційному листі численні міжнародні фестивалі, гастролі з сольними концертами по містах близького та далекого зарубіжжя: Італія, Франція, Німеччина, Чехія, Нідерланди, Прибалтика. 

Ватикан і Нотр-Дам…

«Під час моїх фестивальних концертів у Римі, Джанлуко Лібертуччі, який був головою журі конкурсу  «Soli Deo Gloria» і, водночас є головним органістом Ватикану,  запропонував зустріч, із умовою, щоб я взяла із собою ноти. Він повів мене ватиканськими переходами, куди не ступала нога звичайного туриста, і я вважала, що на мене чекає лише екскурсія. Але, неочікувано, Джанлуко запросив мене до участі у церковній службі, як виконавиці. Саме тут і саме зараз. А по закінченні я отримала ще і сольний виступ, який має назву «фінал», або «вихід» з «Токатою» Шарля-Марі Відора. Це був переломний момент для меня як для людини і як для музиканта. Після цього я стала відчувати орган інакше.

Другий, неймовірний, післяконкурсний бонус пов'язаний із Францією. У Парижі ми опинилися проїздом до Діжону, де мав відбутися концерт. Назавжди запам’ятала весняний візуал – прогулянки вздовж Сени, неймовірне цвітіння «японської вишні».

Нас провели до Нотр-Дам де Парі під час Великодньої меси, за органом був найкращій органіст світу Олів’є Латрі. Невдовзі до нього доєднався один з провідних французьких композиторів Тьері Ескеш. Вони створили справжній феєрверк імпровізації у чотири руки. Після чого зіграти  на органі запропоновали і нам.

Орган у таких соборах розташований на рівні третього поверху, в якийсь момент меси люди внизу почали запалювати свічки, які склалися в гігантський хрест. Дивитися на це було вражаюче. 
 

Ватикан і Нотр-Дам де Парі – це місця, де кожен органіст мріє побувати, не говорячи вже про те, щоб зіграти. Мені в цьому пощастило. Я немов доторкнулася до небес…»

Нон-стоп

У грудні 2011 року Надія виконала свій 500-й сольний органний концерт, у 2013 -ому стала заслуженою артисткою України Вона є автором оригінальних проектів, серед яких: «Подорож у часі», «Бах крізь століття», де орган лунає в дуеті з пан флейтою, а також у супроводі лазерної анімації. 
«Я звикла працювати, як до присвоєння звання, так і опісля. Я завжди працюю, регалії нічого у цьому сенсі не змінюють. У листопаді минулого року, у Дніпропетровській консерваторії ім. М. Глінки відбувалася VI  Бахівська Академія. 

Місія

«Гастролі у Донецьку 2014 року. Це був момент, коло оголосили перемир’я. Безлюдне місто, ані людей, ані машин. Готель, де ми зупинилися, майже порожній. Ми до вечора не розуміли, прийде хтось на концерт, чи ні. Але у залі був суцільний аншлаг. Це був незабутній виступ, коли ти розумієш, що послухати тебе приходять, ризикуючи життям. По завершенні глядачі підходили до мене і дякували за те, що на декількам годин ми дозволили їм забути про пережиті жахи. Саме в ті хвили я зрозуміла, що у п’ять років, не випадково сіла за орган. Я зрозуміла, заради чого працюю та живу».  
 

"Те світло довіку твоєї душі не залишить.
І навіть, як звуки розтануть в задумливій тиші – 
Легенько торкаються серця солодким тремтінням".
                   

Сергій Синюк, «Слухаючи Баха»

Фото з архіву Надії Юрійчук