Природні перлини Новомосковщини. Графська криниця

Природні перлини Новомосковщини. Графська криниця

Графська криниця поблизу села Євецько-Миколаївка – куточок природи, вартий уваги мандрівника, прихильника екологічного туризму.

Стоїть стара криниця, похилилась...
Блищить сльозами в глибині вода.
Між споришами стежка загубилась,
І постаріла вишня молода...

Марія Зубрій

Ще один куточок природи вартий уваги мандрівника, прихильника екологічного туризму – Графська криниця поблизу села Євецько-Миколаївка.Графська криниця. Зюлева Юлія Михайлівна

Легенда про появу криниці пов’язана з родом графів Ностиц. Кажуть, колись під час полювання граф, якого мучила спрага, натрапив на лісове джерело, чисте та прозоре. Вода в ньому здалася мисливцеві настільки смачною та криштальною, що він наказав добре розчистити її та встановити там дерев’яний зруб, щоби всі охочі змогли насолодитися прохолодною та чистою водою у спекотний літній день. Відтоді і до наших часів криницю звуть Графською. Вода там справді чудова, кажуть, що й цілюща.

Криниця, оточена віковими дубами і кленами, вабить до себе стомленого мандрівника, обіцяючи йому перепочинок і освіжаючу прохолоду. Місцеві мешканці та гості з задоволенням навідують лісове джерело й ласують чудовою водою.

А ми згадаємо про цікаві особистості наших земляків графів Ностиц – знатній і заможний графський рід, який походить із Силезії та згадується вже у ХІІ столітті.

Граф Григорій Іванович Ностиц (1781–1838) отримав освіту в університеті м. Галле, в Німеччині. Командував Смоленським драгунським полком. Під час перебування полку в селі Мишурин Ріг познайомився та одружився з дочкою поміщика Верхньодніпровського повіту Івана Морозова Анастасією. У відставку Г.І. Ностиц вийшов у чині генерал-ад’ютанта та оселився у маєтку в селі Васильєвці Новомосковського повіту Катеринославської губернії.

Його син Іван Григорович Ностиц (1824–1905) продовжив родинну справу, вступивши на військову службу. З юних років Іван захопився фотографією – новинкою, що на той час вже завоювала різні прошарки суспільства. Зрештою фотографія стала справою його життя, зробивши видатним фотографом-любителем свого часу. Іван Ностиц прожив дуже цікаве і насичене життя. Він ніколи не розлучався з фотокамерою та фіксував цікаві події, що траплялися йому на очі. У 1863 році він отримав звання генерал-майора та був зарахований до почету російського царя Олександра II. Відтоді перед фотографічною камерою графа позувала царська сім’я та придворні вельможі.

Дружиною графа стала праправнучка Михайла Ломоносова Олександра Раєвська, дочка Олександра Раєвського, старшого сина героя війни 1812 року Миколи Раєвського, з сім’єю якого подорожував півднем України молодий Пушкін. 

 

Створено: 08.08.2018.
Редакція від 08.08.2018.
Тетяна Сівач
Бібліографія:

Природно-заповедный фонд Днепропетровщины: Реестр природно-заповедного фонда области.– Днепропетровск, 1993.
Заповідна природа Дніпропетровщини: Метод.-довідковий посібник.– Дніпропетровськ, 2000.
Географічна енциклопедія України: у 3-х томах / редколегія: О.М. Маринич (відпов. ред.) та ін.– К.: Українська радянська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1989.
***
Чабан М. У Василівку, до графа Ностіца, який подарував Олександрові Дюма зроблений ним портрет Хаджі Мурата // Вісті села.– 2010.– № 6 (25.06).– С. 3.
***
Петровский А. Первый фотолюбитель России: [100 лет со дня смерти графа И.Г. Ностица, фотолюбителя, нашего земляка] [Текст] // Днепровская правда.– 2005.– 1 апр.– С. 11.