З вірою в людину… з ідеєю добра…

Бичкова Ніна Петрівна

  • 5 листопада 1937 |
  • Місце народження: сел. Падь Нижня, Іркутської області, Росія |
  • поетеса, прозаїк

Біографія та творчість поетеси, прозаїка, члена Регіонального союзу письменників Придніпров'я Ніни Петрівни Бичкової.

«Покращувати і примножувати 
отриманий нами спадок – ось над 
чим ми повинні працювати»
Дені Дідро

Епіграф до цієї статті як найкраще висловлює життєве і письменницьке кредо  Ніни Петрівни Бичкової (Суворової) – талановитого прозаїка та поета Придніпров’я.
Народилася Ніна Бичкова в 1937 році на березі Байкалу в маленькому селищі Падь Нижня Іркутської області. В 1954 році закінчила середню школу, в 1958 році – технікум транспортного будівництва в м. Іркутську, в 1973 році – Московський фінансово-економічний інститут, з цього часу мешкає в Дніпропетровську.  Вона пройшла трудовий шлях від нормувальника, майстра, інженера до начальника фінансового відділу тресту «Дніпроводбуд», а нині пенсіонерка, ветеран праці. 
Ніна Бичкова прийшла в літературу не з Літературного інституту, а від «землі», де відбувалися великі будівництва. Її родовід – трудівники, люди з народу, від яких вона успадкувала вірність традиціям, які передаються з покоління в покоління, мудрість і високу духовність. 
Н.П. Бичкова член Регіонального союзу письменників Придніпров’я. Має вісім збірок поезій і прози. Перша збірка віршів «Я люблю» вийшла у 2012 році, а також дві  збірки поезії та прози «Сторінка життя» та «Мамина березка». В 2013 році опубліковано збірку «Гілка осіннього бузку», в 2014 році – збірка віршів «Кружляє листя осіннє» і збірка прози (розповідь, есе) «Стежкою вузенькою в’ється », в 2015 році – збірка віршів «Щастя кохати», в 2016 році – прозова збірка «Сім’я – як місячна стежка».

Книжкове причастя

Проникливий лірик і літописець побуту поєднуються в цьому авторі одночасно, який дивує своїм поетичним світосприйманням, вірою в людину, її добро і народність духу.
Вісім збірників – це розмова про красу світу, яка відкривається їй, про землю і людину на ній, про мир і війну, і звісно, про любов. І все це – через призму пережитого або побаченого нею з близька. 
Вірш Н. Бичкової «Яблоки падали», покладений на музику композитором Марком Намусом, став одним із переможців в конкурсі «Натхненний дует Придніпров’я» в 2015 році:

В травы засохше яблоки падали,
Но без тебя опустела земля…
И на Восток шлют составами раненых.
Где же ты, счастье, любов ты моя?

Наши годы летят, будто птицы, летят…
На груди ордена и медали.
С нами внуки, и буйствует в зелени сад.
Зреют яблоки – мы впоминаем:

Яблоки падали, яблоки падали…
Мы, молодые, влюбленные шли.
Яблоки падали, яблоки падали, – 
Звуки как гімн, через жизнь мы несли. 

Привабливість її творів – в живому відчутті життя, її течії і поворотів.  Головний талант письменниці – в гострій спостережливості. Думка авторки б’ється над загадкою, чому людина сьогодні шукає щастя та не знаходить його? Багата спадщина є – це мир, досягнення в космосі, винаходи, духовні надбання. Чому ми не звертаємося до історичної пам’яті, до безцінних традицій пращурів? Чому не шануємо інститут сім’ї? Любити… Чи не головне це в світі призначення? 

Корни – силища! Крепнут в земле,
Растут, углубляются, и в тишине
Питают то дерево… Шепчет листва…
Это – песнь рода! Растет детвора!
«Дерево жизни»

Головна постать «сімейного» циклу віршів – мати з її інстинктом захисниці, вірою в щастя:Ніна Бичкова (в центрі) у клубі "Захопленість" ДОУНБ, абонемент, 2016р.

Откуда в хохотушке проявились
Ответственность, глубокое родство?
И во вчерашней девочке явились
Достоинство, любовь и волшебство!
«Молитву шепчет молодая мать…» 

Авторка зазначає: «И не должно в семье быть отторженья» («Мы сыновей рожаем для семьи»). Цей вислів перегукується з відомим «ми відповідаємо за тих, кого приручили». 
Вірші природного циклу продиктовані радістю буття в світі, тонким і проникливим світобаченням. Любовна лірика глибока і сильна, героїня вміє її захищати.
Її проза відверта як і вірші. Вона пише – як говорить. В своїх розповідях Н. Бичкова пише про свою матір – а це живе життя країни, про свій трудовий шлях, про любов і милосердя, про свої зустрічі та незвичайні випадки з життя, а про нього вона пише без фальші, запрошуючи до міркування про життя і про людину. 
Всі проблеми в світі зводяться до однієї – до проблеми духовності, так вважає Н. Бичкова. Вона наслідує Павлові Флоренському: оспівувати не успішних і ефективних, а добрих і чистих душею. 

Створено: 24.05.2017.
Редакція від 05.10.2017.
Світлана Сухіна
Бібліографія:

Література
Твори авторки:
Бычкова Н. Ветка осеннее сирени. Повествования. Стихи.– Днепропетровск: Издатель Алексей Ленский, 2013.– 148 с.
Бычкова Н. Кружатся листья осенние: стихотворения.– Днепропетровск: Издатель Алексей Ленский, 2014.– 96 с.
Бычкова Н. Мамина березка. Повествования. Рассказы. Сказки. Стихи.– Днепропетровск: Издатель Алексей Ленский, 2012.– 128 с.
Бычкова Н. Семья – как лунная тропинка: повествование, эссе.– Днепр: Издатель Алексей Ленский, 2016.– 156 с.
Бычкова Н. Страница жизни. Повествования, эссе.– Днепропетровск: Издатель Алексей Ленский, 2012.– 128 с.
Бычкова Н. Счастье любить: стихи.– Днепропетровск: Издатель Алексей Ленский, 2015.– 138 с.
Бычкова Н. Тропинкой узенькою вьется. Повествования, эссе.– Днепропетровск: Издатель Алексей Ленский, 2014.– 128 с.
Бычкова Н. Я люблю: стихи.– Днепропетровск: Издатель Алексей Ленский, 2012.– 124 с.
Про авторку:
https://www.youtube.com/watch?v=M2GF0adNaK8