Павло Германович Рубін

Павло Германович Рубін

Павло Германович народився 17 листопада 1874 року у Санкт-Петербурзі в сім'ї учителя. 1893 року із золотою медаллю закінчив класичну гімназію, а 1898 року з найвищим балом – Петербурзький гірничий інститут. Його ім'я було занесене на мармурову дошку найкращих випускників, а сам він отримав право зарубіжного відрядження. Протягом року Павло Германович вивчав досвід роботи металургійних заводів Німеччини, Бельгії, Франції.
З вересня 1900 року почав викладати основи металургії у Катеринославському вищому гірничому училищі. 1912 року він затверджений професором кафедри металургії, яку очолював до 1931 року, спочатку в гірничому інституті, а згодом – в металургійному, який виник на базі цієї ж кафедри.
Павло Рубін відзначався високою освіченістю, знав багато мов, завдяки своїй бурхливій енергії, організаторським здібностям він став одним із засновників і найактивніших діячів наукових і культурницьких товариств міста, в першу чергу – Катеринославського відділення Російського технічного товариства (1894 р.). 1916 року його обрано головою цього товариства. Під керівництвом Павла Германовича розроблялось питання організації вищої технічної освіти в Катеринославі, розглядались проекти перекриття Дніпра та використання його порожистої частини.
Активно працював вчений у Катеринославському науковому товаристві, керував його роботою у 1910–1911 роках. Він – один із організаторів проведення 1910 року у Катеринославі I Всеросійського з'їзду з гірничої справи, металургії і машинобудування. Того ж року Павло Рубін організував і очолив відділ металургії на обласній промислово-сільськогосподарській виставці. Став співзасновником і очолив Катеринославське відділення Російського металургійного товариства.
1924 року вченого одноголосно обрали делегатом на з'їзд Всеросійської асоціації інженерів, де він виступив із доповіддю про діяльність Катеринославського відділення.
Як і багатьох діячів науки і культури, його не обминула хвиля репресій. У січні 1931 року Павла Германовича було заарештовано, але спроба притягти його до сфабрикованої справи "Промпартії" провалилась і через півроку вченого випустили.
З 1932 року Павло Рубін жив і працював у Харкові, згодом у Кемеровській області і знову у Харкові. 1944 року вченому присвоїли звання Заслуженого діяча науки і техніки.
Помер Пало Германович Рубін 5 червня 1960 року, проживши довге життя і залишивши по собі значний внесок у розвиток науки.

Бібліографія

Рубін Павло Германович // Академік Д. І. Яворницький і перша вища гірнича школа України.– Дніпропетровськ: НГУ, 2004.– С. 63–66.
Днепропетровский горный институт: Исторический очерк: В 2 кн. / Днепропетр. горн. ин-т; Сост.: А. А. Ренгевич, И. П. Гаркуша, Н. Я. Биличенко и др.; Под ред. А. А. Ренгевича, М. П. Теселько.– М.: Недра, 1990.– Кн. 1: История и развитие (1899–1989).– 345 с.; ил.
О Рубине П. Г. – С. 14, 16, 23, 55, 172, 180, 181, 191, 192, 328, 329, 330, 331, 335.
Библиография – С. 236, 238.
Матвеева Л. В., Савчук В. С. Ученый-металлург П. Г. Рубин // Создатели новой техники в Украинской ССР / Под ред. Оноприенко В. И.– К.: Наукова думка, 1991.– С. 76–86.
Дніпропетровський гірничий інститут. Історичний нарис: У 2 кн. / Укл.: Г. Г. Півняк, О. О. Ренгевич, К. Ф. Тяпкін та ін.– К.: Техніка, 1995.– Кн. 2: Кафедри (1899–1992).– 408 с. Мова рос.
Про Рубіна П. Г.– С. 177, 178, 179, 181, 182.
Савчук В. С. Павел Германович Рубин: штрихи к портрету // Філософія, культура, життя. Міжвузівський збірник наукових праць. Вип. 1.– Дніпропетровськ: "Системні технології", 1998.– С. 7–13.
*  *  *
Климашевский Л.М. Павел Германович Рубин // Теория и практика металлургии.– 1997.– № 4.– С. 64.

 01.11.2019
 (3 переглядів)