Капітан індустрії Ігнатій Ясюкович

Ігнатій-Андрій Ясюкович народився 1 листопада 1847 року в литовському місті Ков-но в польській дворянській родині. У сорок один рік випускник Петербурзького технологічного інституту і керівник знаменитих на усю Росію Путиловських підприємств прийняв пропозицію акціонерів Південно-російського Дніпровського Металургійного Товариства і став керівником заводу в селі Кам’янське Катеринославської губернії. Наскільки великою повагою користувався Ігнатій Ясюкович у світі промисловості, свідчить факт, що Санкт-петербурзький Міжнародний Комерційний банк відкрив на ім’я і відповідальність І. Ясюковича кредит в сумі 500 тисяч рублів, необхідних для закінчення будівництва Дніпровського заводу.
Завод під керівництвом директора-розпорядника Ігнатія Ясюковича по праву здобув собі славу кращого металургійного підприємства не лише Півдні Росії, але усієї Європи. Такий стрімкий і масштабний розвиток Товариства не мав аналогів. Хіба що заводи Форда могли слугувати подібним прикладом. Дуже рідкісне в одній людині поєднання фундаментальних технічних і фінансових знань, незвичайного адміністраторського таланту і сильного, непохитного характеру у поєднанні з кришталевою чесністю і добрим серцем, стало причиною винятково швидкого формування підприємства.
У 1898 році експерт банку «Ліонський Кредит» писав: «У Росії одностайно приписують найбільшу заслугу в успіхах Дніпровського Товариства діям п. Ясюковича, чия компетенція, адміністративні таланти і тверде керівництво не мають рівних в Росії».
Принципові мотиви внутрішньої політики адміністрації також пов’язані з особою Ясюковича. Він будував своє ідеальне корпоративне місто. У Кам’янському з’явилися чудові громадські будівлі, для проектування яких залучалися кращі архітектори. Інфраструктура заводської Верхньої колонії, нагадувала європейські міста.
У 1903 році І. Ясюкович прийняв обов’язки директора-розпорядника Товариства і був обраний в члени Правління Товариства. Переїхавши до Петербургу, він бере участь у справах загальнодержавного значення. У 1905 році Ігнатій Ясюкович підтримав пропозицію економіста Адольфа Вольського про створення загальнодержавної інституції, що охоплює усю промисловість. Так виникла Рада З’їздів Представників Промисловості та Торгівлі. До Президії Ради входили: голова М. Авдаков і заступники – Е. Нобель, П. Гукасов, А. Бобринський, І. Ясюкович. У розвитку господарського життя російської держави створення організації такого рівня стало безпрецедентною справою, що стала можливою завдяки авторитету Ясюковича.
Коли до порядку денного стало питання про розробку положення про Державну думу, на це жваво відреагували представники торгово-промислових кіл Росії. 14 березня 1905 року міністрові внутрішніх справ А. Булигіну було подано петицію від усіх торгово-промислових організацій імперії. У петиції вказувалося на важливе місце, яке займає промисловість у житті держави і суспільства, потреби якого не можуть висловлювати в Думі лише представники земства і міст. А тому до наради з розробки положення про Держдуму необхідно притягнути виборних представників промисловості. Честь підписання цієї заяви удостоїлися перші особи Російської промисловості і торгівлі: С. Морозов, С. Четвериков, Г. Жовтозілля, А. Коновалов, П. Рябушинський, Н. Авдаков, И. Ясюкович, П. Гукасов, В. Жуковський.
Дніпровський завод у Кам’янському, пущений 1889 року, пережив друге народження в 1912 році, коли на його загальне переоснащення Правління Товариства, очолюване Ясюковичем, витратило понад шість мільйонів рублів. Металургійний гігант вже від свого започаткування був серед найкраще обладнаних підприємств Росії. Незважаючи на це, з введенням на заході будь-яких нових технічних удосконалень, завод знову переобладнували, хоча це і коштувало великих капіталовкладень. Таким чином, Дніпровський завод завжди відповідав останньому слову техніки.
Улітку 1914 року широкі кола службовців Дніпровського Товариства отримали цир-куляр, підписаний Ігнатієм Ясюковичем: «Зруйноване здоров’я змушує мене залишити пост директора-розпорядника. У важкі для мене хвилини зречення керівництва справами, яким служив понад 25 років, відчуваю потребу серця звернутися до Господа і до усіх моїх співробітників Дніпровських підприємств із прощальним словом і висловити усім Вам мою сердечну і щиру вдячність за Вашу співучасть і повну самовіддачу. Сподіваюся, що залишаю в серцях Ваших таку ж щиру і сердечну пам'ять, яким щирим є моє почуття вдячності та повага, з якою з Вами прощаюся».
26 серпня 1914 року Ігнатій-Андрій Ясюкович помер. У католицькому храмі Кам’янського, ініціатором будівництва якого він був, відбулася панахида за покійним. «На-роду зібралося стільки, що костьол не міг вмістити усіх, тому багатьом довелося стояти у дворі. Маса молільників, що зібралися, якнайкраще свідчила про ставлення до покійного службовців і робітників величезного підприємства, якого він був творець» («Відгуки жит-тя», 30 серпня 1914 р.)

Олександр Слонєвський