Надія Білокінь

Надія Оврамівна Білокінь (1893–1981), майстер народної творчості (1936 р.), член Спілки художників (1962 р.). Техніці малювання вона навчилася від матері, а надихала її чарівна українська природа. З 12 років вона стала допомагати матері прикрашати хату мальовками, а з 14 років, як і Т. Пата, вже заробляла на життя малюванням.
Художниця згадувала: «Малювання давало мені, по-перше, безмежну втіху і задоволення, а по-друге, це було матеріальне забезпечення моєї сім’ї». Коли Н. Білокінь у 1913 році вийшла заміж, вона навчила малювати квіти свого чоловіка, його матір, своїх подружок – Орину Пилипенко та Надію Тимошенко, і всі разом вони виготовляли мальовки на продаж. Ці мальовки мали великий попит і з успіхом продавалися на базарах Катеринославщини й Полтавщини.
У своїх композиціях Н. Білокінь наслідувала місцеві традиції стінопису, витинання, вишивки. Вона з легкістю створювала рослинний світ на свій лад, не переносячи квіти на папір натуралістично, а знаходячи нові узагальнені форми. Учитель малювання О.Ф. Статива згадував: «Спостерігаючи за роботою майстрині, дивуєшся, як вона швидко орудує простою котячою щіточкою, вимальовуючи дивовижні, різноманітні квіти на очах у глядача». У 1936 році Н. Білокінь була учасницею І Республіканської виставки народного мистецтва, на якій експонувалося багато її квітів та жанрових композицій. На жаль, життя майстрині склалося так, що після смерті чоловіка на війні, вона залишилася з п’ятьма дітьми без хати, без матеріальної допомоги і боролася за життя своєї родини.

 Мистецтвознавець Ю. Смолій зазначає: «Надія Білокінь залишилася поза Петриківкою… Така усамітненість від офіційних художніх структур… дозволила Надії Білокінь зберегти в первісній недоторканості надбання петриківської мальовки».

 Творчий доробок майстрині складається з двох частин: по-перше, це традиційне квіткове малювання і, по-друге, краєвиди і сюжетно-жанрові фігурні картини: «Весілля», «Українські дівчата», «Роман і Оксана», «Пряля» та інші.

У своїх мальовках художниця свідомо намагалася зберегти традиції хатнього малювання у всій його цілісній стилістиці. Саме тому мальовки Н. Білокінь яскраво декоративні. Вони побудовані на ритмічному контрасті чистих локальних кольорів (червоний – зелений, жовтий – синій, зрідка рожевий – фіалковий), які вона не змішувала, як Т. Пата, а співставляла. Її квітки, суцільні і легкі, мережані, не перекривають одна одну, а гармонійно розміщуються на білому тлі паперу. Композиції переважно симетричні, врівноважені, статичні. Мисткиня винайшла свій власний жанр, до якого часто зверталася, – це «весільний поїзд». Поїздом на Наддніпрянщині називали наречену з нареченим і всіх гостей, які вирушали на весілля. Н. Білокінь з любов’ю малювала ці жанрові картини, часто не повністю, а у фрагментах, зображуючи ту барвисту, співучу, веселу Україну, яка була близькою до її серця.

 Petrykivka. Авторський блог Ігора Лісного про Петриківку. Надія Білокінь // http://petrykivka.dp.ua/nadiya-bilokin/
 
Бібліографія
Белоконь Надежда Аврамівна // Художники Днепропетровщины : биобиблиограф. справочник. Днепропетровск, 1991. С. 28–29.

Білокінь Надія Аврамівна // Мистецтво України : біограф. довідник / упоряд.: А. В. Кудрицький, М. Г. Лабінський ; за ред. А. В. Кудрицького. Київ : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1997.- С. 64.

 Глухенька Н. О. Білокінь Надія Аврамівна // Енциклопедія сучасної України : у 30 т. Київ, 2003. Т. 2 : Б – Біо. С. 812.

* * *
 Петруненко О. До 120–річчя від дня народження Надії Білоконь // Бористен.- 2013.- № 7.- С. 11.

 Спогади Надії Білокінь (записані М. Селівачовим 20 квітня 1980 р.) / Публ., вступ. ст. та комент.  Ю. Смолій // Антологія.- 2002.- № 7–9.- С. 163–166.

* * *
Надія Білокінь. (1893–1981) // http://uartlib.org/ukrayinski-hudozhniki/bilokin-nadiya/