Тетяна Якимівна Пата

Тетяна Якимівна Пата

Тетяна Пата – петриківська чарівниця


Петриківський розпис відомий усьому світові. Творять це диво справжні майстри пензля. Їх роботи звеселяють душу, милують зір і чарують серце своєю неперевершеною красою, розмаїттям барв. А шлях в життя неповторному розпису дала талановита художниця Тетяна Якимівна Пата.
Як сказала донька Тетяни Якимівни Дора: “Не буває такого дня, щоб мама не малювала. Фарби, пензлик-кішечка, рогозина завжди повинні бути під рукою…“ Петриківський розпис для неї був не просто головним сенсом її життя, а власне – самим  життям.

Тетяна Пата народилася 4 березня 1884 року в селі Петриківка на Катеринославщині в сім’ї бідного селянина Якима Мартенка. Як і семеро її братів та сестер, змалку батракувала на багатіїв. Із чотирнадцяти років заробляла на хліб тим, що ходила по хатах квітчати до свят або весіль комини печей. Розмальовуючи хати, печі, селянській інвентар, вона досконало оволоділа мистецтвом розпису. Вражають тонкий художній смак і живописна майстерність Тетяни Пати, котра “на око“ віртуозно творила свої райські кущі з простих польових і садових квітів, з кущів калини і полуниць, з любов’ю викоханих нею у власному дворі. У дев’ятнадцять років одружується з теслею Леонтієм Патою. З того часу чоловік майстрував скрині, Тетяна своїми барвами додавала їм краси.
В 1914 році залишилася вдовою з чотирма малими дітьми. Добро душі і серця, бажання постійно творити прекрасне і життєрадісний сміх, часто тоді, коли будь-хто інший обов’язково б заплакав, допомогли її поставити на ноги дітей і стати великою художницею.
На творчу долю майстрині вплинула зустріч з Дмитром Івановичем Яворницьким. Він першим сприяв громадському визнанню її творів як справжніх цінностей народного мистецтва. У 20-х роках на замовлення Дніпропетровського краєзнавчого музею, який саме тоді очолював Дмитро Іванович Яворницький, Тетяна Пата виконала килим та два ескізи розпису коминів, які зберігаються у його фондах.
У 1936 році у складі петриківської делегації приїжджала до Києва на Першу республіканську виставку українського мистецтва, яка згодом експонувалась у Москві та Ленінграді.
Після відкриття в Петриківці дворічної школи декоративного малювання (1936–1941), Тетяну запросили викладати композицію орнаменту. Школа готувала художників-виконавців та інструкторів для роботи в різних галузях художньої промисловості. Викладати композицію і керувати виробничим навчанням в школі декоративного малювання допомагала Паті її дочка, талановита художниця Текля Леонтіївна Кучеренко, котру після закінчення школи залишили при ній інструктором.
З петриківської школи декоративного малювання під керівництвом Т. Пати вийшло ціле покоління талановитих майстрів: Марфа Тимченко, Євдокія Клюпа, Галина Прудникова, Векла Кучеренко, Ганна Данилейко, Іван Завгородній, Марія Шишацька, Віра Клименко-Жукова, Василь Бабенко, Марія Максютенко, Олександра Пікуш, Надія Пікуш, Надія Шулик, Василь Соколенко, Федір Панко, Олександра Кушнір та Зоя Куліш.
Тетяна Пата померла 7 грудня 1976 року і похована в рідній Петриківці.
Твори Тетяни Пати були представлені на республіканських та міжнародних виставках, відзначилися грамотами, дипломами. У 1950 році вона стала членом Спілки художників України. У 1962 році отримала звання “Заслужений майстер народного декоративного розпису та графіки.“
Вивчаючи творчість Тетяни Пати, Клавдія Фролова пише: «Її численні букети ніколи не повторюються, в її орнаментальних композиціях з’являються нові мотиви: зображення птахів фантастичних (“Панно з птахами» і реальних “Зозуля на калині“). Оформляла книжки, художні листівки.
Татяну Якимівну пам’ятають нащадки, присвячують статті, вірші, організовують вечори, діти і онуки діляться спогадами. Внучка Тетяни Пати згадує її як добру, веселу, життєрадісну жінку, яка ніколи не пасувала перед труднощами. В цій простій селянці на диво гармонійно поєдналися вікова жіноча мудрість, спокійний врівноважений характер з силою волі і внутрішньою мужністю, тонке відчуття прекрасного зі щирим народним гумором. Так характеризує її онук Анатолій Кучеренко. Їй притаманні такі риси, як тонка спостережливість, любов до рідної землі.
Тетяна Якимівна Пата збагатила скарбницю українського народного мистецтва новим і неповторним. Н. Глухенька характеризуючи творчість Т. Пати пише, що Тетяна Пата вкомпоновувала в букет з квітами гроно винограду чи гілочку з ягодами калини. Для композиційного ладу розписів Пати характерна деяка асиметричність, відсутність одноманітного повторення одних і тих самих елементів, її “букети“ композиційно урівноважені завдяки ритмічному розташуванню основних плям і кольорового“ переклику.“ Сама Пата каже, що навіть при симетричній побудові композиції у неї квіти завжди виходили“ і всі однакові і всі різні“, що їй важко повторювати однакове, та й, власне кажучи вона до цього не прагне, уникаючи цим зайвої сухості і одноманітності. Крім зображення квітів: жоржин, айстр, хризантем, гвоздик, троянд, півоній, ягід і овочів оригінальним композиціям не чужі також зображення комах і птахів.

Життя летить, міняючи часи
Нетлінна між людьми лиш пам’ять.
Ніхто байдужим не лишився до
Краси, яка від пращурів
серця нащадків манить.
Життя прожить – не поле перейти.
Щоб світлий слід залишити у ньому. –
Було таким ось кредо у Пати, –
Буть прикладом завжди усім,
В усьому!

Віктор Юхименко


Бібліографія
Глухенька Н. Петриківські майстри декоративного розпису.– К., 1959.– 23 с.; іл.
*  *  *
Горбуля Л. Я доторкулася душею і серцем до легенди // Петриків. вісті.– 2004.– 6 лют.– С. 2.
«Зозуля на калині» // Петриків. вісті.– 2004.– 30 січ.
Кокошко Ю. Краски дарили ягоды, кисти – болотные травы //Днепр вечерний.– 1999.– 22 июня.
Кокошко Ю. Без этой мастерицы не было бы Петриковской росписи // Днепр вечерний.– 2004.– 3 марта.
Кучеренко А. Это моя бабушка // Селян. правда.– 2004.– 5 марта.– С. 10.
Яловий М. Ніколи не затьмарять в пам’яті віки її талант, ази її науки! // Петриків. вісті.– 2004.– 6 лют.– С. 2.
*  *  *
Петриківка: Альбом репродукцій.− Дніпропетровськ: Дніпрокнига, 2001.− 216 с.
Петриківський розпис: Комплект листівок.– Дніпропетровськ: ОТВП "Дніпрокнига", 1992.– 14 лист.
Петриківський розпис (з фондів Дніпропетровських художнього та історичного музеїв): Комплект листівок (16 шт.) / Фотографи С. Просяк, В. Цукерман.– Дніпропетровськ: Дніпрокнига, 2004.– 16 с.: кол. іл.
Петриківський розпис: Тетяна Пата: Комплект листівок.– К.: Мистецтво, 1984.
Петриківські народні умільці. Каталог виставки декоративного розпису.– Дніпропетровськ.− 1969.– 25 с.
Тетяна Пата: Альбом.– К.: Мистецтво, 1973.– 94 с.; іл.
*  *  *
Патá Татьяна Акимовна // Художники Днепропетровщины: Биобиблиограф. справочник.– Днепропетровск, 1991.– С. 145–147.

 




 01.03.2019
 (10 переглядів)