165 років від дня народження Михайла Федоровича Комарова, видатного українського бібліографа, критика, фольклориста.

165 років від дня народження Михайла Федоровича Комарова, видатного українського бібліографа, критика, фольклориста.

Михайло Федорович Комаров – видатний український бібліограф, критик, фольклорист, лексикограф, видавець. За освітою і професією, якою він займався все життя, – юрист, нотаріус.
Народився Михайло Федорович Комаров 23 січня 1844 року в державній слободі Дмитрівці Павлоградського повіту (нині – с. Дмитрівка Петропавлівського району Дніпропетровської області).
М. Ф. Комаров закінчив Катеринославську гімназію, юридичний факультет Харківського університету, деякий час працював за фахом на Вороніжчині. Незабаром він отримав посаду адвоката в Києві. Тут М. Комаров став членом “Київської громади”, активно включився в суспільно-політичний і національно-культурний рух. Задля популяризації природничих знань протягом 1874–1875 років він переклав українською мовою та видав брошури О. Іванова (Строніна) “Розповіді про небо та землю”, “Розмова про земні сили”.
Свою першу працю “Два варианта южнорусской народной думы про Савву Чалого” М. Комаров надрукував у “Екатеринославских губернских ведомостях” ще студентом. Активна ж діяльність його як літератора, критика, бібліографа і видавця почалась у Києві. 1881 року опублікована його перша праця про Т. Г. Шевченка (“Кое что о Шевченке. (Народное предание о погребении Шевченка. Свидание его с М. Щепкиным”), яка стала початком його шевченкіани. М. Комаров став першим бібліографом творів Т. Г. Шевченка та праць про нього. У 1883 р. він видав “Покажчик нової української літератури (1798–1883)”.
З 1883 року Михайло Комаров оселився в Умані і почав роботу над складанням російсько-українського словника. У 1887 році він переїхав до Одеси, де став одним з найдієвіших членів місцевої “Громади”. Він активно співробітничав з київськими та львівськими часописами і газетами, його статті, огляди, рецензії друкували “Киевская старина”, “Рада”, “Зоря”, “Діло”, “Правда”, “Одесский Вестник”, “По морю и суше”. Михайло Комаров спілкувався М. С. Грушевським, І. Я. Франком, Лесею Українкою, М. М. Коцюбинським, Д. І. Яворницьким, Д. І. Дорошенком та багатьма іншими.
1903 року М. Комаров опублікував працю “Т. Шевченко в литературе и искусстве. Библиографический указатель материалов для изучения жизни и произведений Т. Шевченка”, наступного року опубліковані його “Библиографический указатель музыкальной и литературной деятельности Н. В. Лысенка (1868–1903)” та “Бібліографічний покажчик видань Котляревського, творів та писань про його”. У 1903 році він опублікував великий бібліографічний покажчик до історії української драми і театру з 1815 р. “Українська драматургія”, а 1912 року доповнення до нього за 1905–1912 рокі.
Тоді ж один із керівників Мануйлівської філії Катеринославської “Просвіти” М. К. Ємець, прочитавши рецензію на це видання, написав М. Комарову листа, в якому просив поради, які драматичні твори кращі для постановки самодіяльним театром Мануйлівської “Просвіти”. Незабаром М. Комарова прийняли почесним членом Мануйлівської “Просвіти”.
М. Ф. Комаров перекладав українською мовою та видавав твори М. І. Костомарова, М. В. Гоголя, публікував недруковані раніше твори В. Забіли, С. Руданського, К. Думитрашка, П. Гулака-Артемовського, О. Стороженка.
З початку 90-х рр. М. Комаров друкує і власні твори історичного змісту та просвітницького характеру, які виходять дешевими книжечками з ілюстраціями талановитого українського художника А. Ждахи: “Антін Головатий, запорозький депутат і кобзар”, “Запорожець Костянтин Вира”, “Оповідання про Антона Головатого та про початок Чорноморського козацького війська”, “Оповідання про Богдана Хмельницького. Як він визволив Україну від неволі польської”, “Запорозькі вольності”.
В Одесі М. Комаров разом з однодумцями продовжував роботу над російсько-українським словником. “Словар російсько-української мови” видано у Львові заходами Товариства ім. Т. Шевченка. Протягом 1893–1898 років вийшли 4 томи “Словника”, на яких було зазначено: “Зібрали і впорядкували М. Уманець і А. Спілка”, тобто, М. Комаров і Одеська (Адеська) Громада.
Михайло Комаров як юрист багато часу і зусиль віддавав боротьбі з цензурою, яка під різними приводами забороняла українські видання.
М. Комаров був у числі організаторів і перших керівників Одеської “Просвіти”, він став почесним членом двох філій Катеринославської “Просвіти”, допомагаючи їм, головним чином, літературою для просвітницької та театральної діяльності.
До 100-річчя від дня народження Т. Г. Шевченка у 1912 р. М. Комаров опублікував зі своїми примітками великий збірник поетичних творів різних авторів, присвячених Т. Шевченкові – “Вінок Т. Шевченкові із віршів українських, галицьких, російських, білоруських і польських поетів”.
Михайло Федорович Комаров помер 19 серпня 1913 р. в Одесі, там же і похований.

Бібліографія
Зленко Г. Д. Д. І. Яворницький і М. Ф. Комаров // Регіональне і загальне в історії: Тези міжнар. наук. конф., присвяч. 140-річчю від дня народження Д. І. Яворницького... (Листоп. 1995 р). Дніпропетровськ: Пороги, 1995. С. 16–18.
*  *  *
Мороз В. Із когорти київської "Громади": [До 160-річчя від дня народження М.Комарова, земляка, діяча культури] // Свічадо. 2004.№ 5. С. 109–113.
Швидько Г. Про увічнення пам’яті видатного земляка М. Ф. Комарова // Гуманітар. журнал. 2003. № 1. С. 22–25.
Швидько Г. Михайло Комаров і Катеринославщина // Бористен. 2003. № 3. С. 8–11.
Швидько Г. Михайло Грушевський і Михайло Комаров // Бористен. 2004. № 2. С. 9–12.















 29.12.2018
 (63 переглядів)