Панас Васильович Феденко

Панас Васильович Феденко

Панас Феденко – видатний український політичний діяч, Член УСДРП, член Центральної Ради і Трудового конгресу, відомий свого часу історик і публіцист.
Панас Васильович народився у с. Великі Терни на Криворіжжі в багатодітній селянській родині. 1913 р. він закінчив гімназію у місті Олександрія і став студентом Історико-філологічного інституту в Петербурзі. У 1915 р. вступив до лав Української соціал-демократичної робітничої партії (УСДРП). Одночасно багато займався журналістикою, написав низку статей на політичні теми, став співробітником журналів «Наше життя» та «Украинская жизнь», які видавали в Москві В. Винниченко та С. Петлюра.
Після Лютневої революції 1917 р. і падіння самодержавства П. Феденко повернувся на Катеринославщину, разом зі своїми однодумцями почав працювати над втіленням давньої мрії – створенням першої української гімназії у Веселих Тернах. Деякий час викладав там українську мову, літературу та історію.
Через деякий час Українська Центральна Рада призначила Панаса Феденка уповноваженим інструктором із питань політичної освіти та організації мас у Верх-ньодніпровському повіті Катеринославської губернії. На селянському з’їзді цього повіту його обрали делегатом до Української Центральної Ради, в якій він пропрацював до приходу до влади гетьмана Павла Скоропадського у квітні 1918 р.
Активна політична робота змусила П. Феденка переїхати до Катеринослава, де він як член ЦК УСДРП (з 1919 р.), брав участь у роботі друкованого органу партії – «Наша справа». Ця робота зблизила його із Ісааком Мазепою, який став його другом до кінця життя і дослідженню життєпису якого П. Феденко присвятив монографію. Одночасно він займався викладацькою роботою в Учительському інституті в Катеринославі.
У січні 1919 р. П. Феденка та І. Мазепу обрали делегатами VI з’їзду УСДРП і Трудового конгресу України, що відбувалися в Києві. Панас Феденко став автором резолюцій, покладених в основу «Закону про владу» та Універсалу Трудового конгресу, який затверджував злуку Української Народної Республіки та Західно-Української Народної Республіки (28 січня 1919 р.). Після того, як головою уряду УНР став І. Мазепа, П. Феденко став одним із політичних референтів при українській армії (у віці 25 років). Також брав участь у складанні Декларації «Від правительства УНР» та в Першому Зимовому поході (6 грудня 1919 – 6 травня 1920). Наступ більшовицьких військ в Україну змусив П. Феденка переїхати до Львова, а згодом – до Польщі. З 1921 р. він жив в еміграції – Польщі, Празі та Мюнхені.
У березні 1921 р. у м. Тарнові почав працювати уряд УНР в екзилі (еміграції), де П. Феденко був представником від УСДРП. Там же, у Польщі, він став видавати журнали «Вільна Україна» та «Соціалістична думка», але через негативне ставлення польського уряду до українців П. Феденко та І. Мазепа переїхали до Німеччини. У 1923 р. в Берліні вийшли друком їхні праці «Українська національна та визвольна боротьба» і «Голод в Україні».
З 1923 по 1945 р. Панас Васильович мешкав у Чехо-Словаччині, у Празі, поєднував політичну та наукову діяльність. У 1923 р. він захистив докторську дисертацію на філософському факультеті Українського Вільного університету, а з наступного року став викладачем в Українському Високому педагогічному інституті ім. М. Драгоманова, де скоро зайняв посаду завідувача кафедри, пізніше – декана історичного факультету. В 1932 р. став доцентом Українського Вільного університету.
У наукових бібліотеках і архівах Праги П. Феденко отримав необхідні джерела для дослідження української історії, зокрема козацької доби. Всі його історичні праці високо оцінені провідними істориками того часу. В цей період вийшли перші фундаментальні дослідження з української політичної історії початку ХХ століття. Серед таких робіт була і книга «Українській громадській рух у ХХ столітті», видана в 1933 році.
Радянська влада переслідувала своїх супротивників навіть в еміграції. За сфабрикованим процесом «Спілки визволення України» у Харкові в 1930 році проходили імена і П. Феденка та І. Мазепи. Відповіддю стала публікація П. Феденка у львівській газеті «Діло» відкритих листів, у яких він викривав злочини сталінської тоталітарної системи проти української інтелігенції.
Після Другої світової війни П. Феденко оселився в Німеччині, продовжував політичну діяльність, брав участь у роботі Української Національної Ради як представник Української Соціалістичної Партії (1950–1967). У 1951 р. видав книгу «Україна, її боротьба за свободу», в якій як безпосередній учасник висвітлив процес національно-визвольних змагань першої половини ХХ століття. Після смерті І. Мазепи в березні  1952 р. відійшов від політики і присвятив себе науково-дослідницькій роботі.
Після переїзду до Лондона П. Феденко почав видавати газету «Наше слово». Там же через деякий час вийшли його книги: «Український рух XX століття», «Ісаак Мазепа – борець за волю України», літературні твори: «Несмертельна слава» (під псевдо Василь Тирса), «Amor Patrial».
У 1959 р. П. Феденко повернувся до Німеччини, де працював у Мюнхені на запрошення Інституту вивчення СРСР. Останні роки життя досліджував еволюцію комуністичного режиму в СРСР і видав низку праць, зокрема: «Марксистські і більшовицькі теорії національного питання», «Соціалізм давній і новочасний», «Нова історія СРСР».
Помер Панас Феденко у Мюнхені в 1981 р.


Бібліографія
Грачевська Т.О. Панас Феденко в революційних подіях 1917–1919 років на Катеринославщині / Т.О. Грачевська // Придніпров’я: краєзнавчі дослідження. Зб. наук. праць. Вип. 1. Дніпропетровськ: ДНУ, 2004. С. 69–75.
* * *
Голуб А., Грачевська Т. «Важно, щоб на Україні знали, що хтось про Україну думає»: До 110 річниці з дня народження Панаса Феденка // Бористен.2003. № 11. С. 16–17.
Грачевська Т.О. Український філософ Панас Феденко про наукові засади національно-визвольної боротьби у XX столітті // Гуманітар. журнал. 2003. № 3. С. 79–83.
Грачевська Т. Український соціал-демократ Панас Феденко: Катеринославський період діяльності  / Т. Грачевська // Молода нація.2007. № 3. С. 63–70.
Погребенник Ф. Панас Феденко / Ф. Погребенник // Кур’єр Кривбасу. 1995. № 31. С. 19-21.
Чабан М. Панас Феденко // Кур’єр Кривбасу. 1997. № 77–78. С. 119–135.
* * *
Феденко Панас Васильович //uk.wikipedia.org/wiki/Феденко_Панас_Васильович


 29.11.2018
 (13 переглядів)