Пам’ятник бойовому побратимству

26 червня 1998 року – у селі Жовтоолександрівці на Дніпропетровщині відкрито пам’ятник на честь Жовтоводської битви (20 років події).
Напередодні відзначення 350-річчя битви на Жовтих Водах, яка стала початком національно-визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького, у селі Жовтоолександрівка П'ятихатського району в урочистій обстановці було відкрито пам'ятник.
Протягом 29 квітня – 15 травня 1648 року тут, в урочищі Княжі Байраки, відбувалась облога польського табору. Другий етап битви, що закінчився розгромом польської армії 16 травня, відбувся в районі сучасних сіл Попельнасте, Грамівка та Григорівка.
Довгі роки й століття українці та кримські татари ворогували. Татарські набіги сплюндровували, обезлюднювали Україну, сотні тисяч людей було вбито чи забрано в неволю. Козацтво при першій же нагоді жорстоко помщалось вогнем і мечем. Але був і страшніший ворог – польська шляхта, проти неї й об'єднались українці з татарами, християни з мусульманами. На підтримку козацькій армії вирушив 20-тисячний загін татарської кінноти під орудою одного з найкращих ханських полководців Тугай-бея.
«...Тугай-бей близький мені є, мій брат, моя душа, єдиний сокіл на світі, готов все учинити, що я захочу. Зараз вічна наша козацька з ним приязнь, якої світ не розірве...» – так писав про нього Богдан Хмельницький.
Поєднання першокласної козацької піхоти з високомобільною татарською кіннотою дало перевагу над польською армією і стало головним чинником у здобутті перемоги на Жовтих Водах.
Пам’ятник звели на краю села, на схилі урочища Княжі Байраки. Дві гранітні брили – символи двох союзних військ, які пліч-о-пліч, забувши недавню ворожнечу, виступили проти спільного ворога. Одна стела – вища й тонша – вкрита українським рушником з образом Богородиці, верх його надимається вітром, і це вже й не рушник, а бойова корогва. Друга стела – масивніша й нижча – з татарським орнаментом. На обох вибито герби – особистий Богдана Хмельницького і татарська тугра.
На святі виступив керівник проекту монумента архітектор Володимир Шульга. Відомий вчений-історик Іван Стороженко, ідейний натхненник спорудження пам'ятника, запропонував створити на місці битви меморіальний комплекс, розробити туристичний маршрут і, головне, продовжувати дослідження місцевості. В унісон йому прозвучав виступ гетьмана українського козацтва генерала Володимира Муляви, який говорив про увічнення слави предків та виховання на їх традиціях молодого покоління.


Щоб правнук не забув
своєї мови,
Не зрікся степу,
батьківських доріг,
Тут бивсь Богдан
за кращих днів основи,
Усе зробивши, що зробити міг! –

натхненно і піднесено читав власного вірша відомий поет Сергій Бурлаков.
Виступили й гості з Криму – з Бахчисараю, колишньої столиці Кримського ханства, на відкриття приїхала делегація на чолі з екс-віце-прем'єром регіонального Меджлісу Ільмі Умеровим. Біля пам’ятника майже весь час, немов на почесній варті, з кримськотатарським прапором стояв нащадок Тугай-бея – Риза Сеіт-Велі.
Патріарх Української православної церкви Філарет провів панахиду по загиблих і освятив пам'ятник. У святковому концерті брали участь фольклорні колективи, що з'їхались з усієї області, а також з Криму.



Література:
Голуб І. „Тут бивсь Богдан за кращих днів основи...” // Бористен.– 1998.– № 9.– С. 10–11.
Матющенко Б. У Княжих Байраках родилась наша самостійність, і тут вона відроджується знов... // Днепровская правда.– 1998.– 30 июня.
Чабан М. Тут бивсь Богдан за кращих днів основи // Зоря.– 1998.– 2 лип.