Засновник Дніпропетровської наукової школи рудникового транспорту

Засновник Дніпропетровської наукової школи рудникового транспорту

Микола Сергійович Поляков – уродженець Катеринослава, народився 18 травня 1903 року в сім’ї залізничника. Після закінчення реального училища став студентом хімічного відділення Дніпропетровського університету, одночасно вступив до Дніпропетровського гірничого інституту на гірничоексплуатаційну спеціальність. У 1926 році після закінчення Дніпропетровського гірничого інституту він залишився тут і пропрацював на викладацькій роботі 38 років, у 1934–1963 рр. завідував кафедрою, а з 1948 по 1961 був проректором з наукової роботи.
М. С. Поляков вмів поєднувати викладацьку та наукову роботу в інституті з інженерною в проектних організаціях із вдосконалення старої та створення нової техніки для шахтного виробництва. Як висококваліфікований фахівець, він вивчав у Німеччині досвід проектування й експлуатації шахт. Центральним об’єктом його наукових інтересів стала механізація рудникового транспорту. В подальшому вчений розвинув цей напрямок досліджень, організував щорічне видання наукових збірників “Питання рудникового транспорту”, ста, по суті, засновником Дніпропетровської наукової школи рудникового транспорту.
У 30-ті роки М. С. Поляков зайнявся дослідженням рудникових конвеєрних установок. Тоді ж вчений вперше поставив питання про транспортування людей до місць праці у шахтах, розробив основні правила безпеки при перевезенні людей до підземних виробіток. У 1939 р. він отримав вчене звання професора. М. С. Поляков – один із засновників дисципліни “Рудниковий транспорт” у вітчизняній вищій школі. У 1944 р. вийшов друком його посібник у співавторстві з А. О. Співаковським “Курс рудникового транспорту”, котрий став фактично першою у вітчизняній науці працею з цієї тематики і отримав широке визнання.
Після війни М. С. Поляков керує кафедрою рудникового транспорту та лабораторією в гірничому інституті. Одночасно працює завідувачем відділу комплексної механізації в Інституті гірничих справ Академії наук. Тоді ж його обирають членом-кореспондентом Академії наук УРСР. У 1960 р. вчений отримав ступінь доктора технічних наук.
Як визнаний фахівець, М. С. Поляков брав активну участь у складанні генерального плану механізації шахт Донбасу, в розробці Правил безпеки в шахтах та п’ятирічного плану розвитку буро-вугільної промисловості України, котрий передбачав заміну ручної праці складними машинами.
Головною справою життя вченого було створення багатопрофільного науково-дослідного інституту для дослідження проблем гірничої справи в Україні, Микола Сергійович розробив тематику діяльності майбутнього інституту. У 1962 році виник Дніпропетровський філіал Інституту механіки (ФІМ) АН УРСР. Керівником його і одночасно завідуючим відділом став М. С. Поляков. У 1967 році на базі відділення Інституту був утворений окремий науково-дослідний Інститут геотехнічної механіки (ІГТМ) у системі вітчизняної Академії наук. Сьогодні інститут входить до системи Національної Академії наук України. На його базі створений і діє Придніпровський науковий центр Національної Академії наук України.
У 1967 році М. С. Поляков був обраний академіком Академії наук України. Він опублікував понад 300 друкованих робіт, є автором 30 винаходів. Серед його учнів 66 докторів і кандидатів наук. За свою плідну працю на ниві вітчизняної гірничої науки вчений був удостоєний 12 урядових нагород: 3 ордена Леніна (на той час найвища нагорода в державі), 2 ордена Трудового Червоного Прапора, орден “знак Пошани”, медаль “За відновлення вугільних шахт Донбасу”, знаки “Шахтарська слава” всіх трьох ступенів та низку інших. За роботу з оптимізації шляхів розробки корисних копалин у 1978 році академік Поляков отримав звання “Заслужений діяч науки УРСР”.
Микола Сергійович Поляков помер 5 грудня 1991 року, похований на Сурсько-Литовському кладовищі Дніпропетровська. В Інституті зберігають пам’ять про нього, вшановують на наукових конференціях, у наукових збірниках з’явилася низка розвідок про його життя та діяльність. У травні 1995 р. на будинку інституту відкрита меморіальна дошка з горельєфом видатного вченого.

Література:
Шаповал І. На головному напрямку // Стежками незвіданими: Розповіді про науковців Дніпропетровщини.– Дніпропетровськ, 1966.– С. 87–91.
Шаповал І. Ужинок вченого // Шаповал І. Придніпровські джерела: Оповіді про вчених.– К., 1982.– С. 192–200.
Днепропетровский горный  институт:  Исторический  очерк: В 2 кн. / Сост.: А. А. Ренгевич, И. П. Гаркуша, H. Я. Биличенко и др.; Под ред. А. А. Ренгевича, М. П. Теселько.– М.: Недра, 1990.– Кн. I: Ис¬тория и развитие (1899–1989).– 345 с.: ил.
Про М. С. Полякова – С. 63–66, 95, 139,174, 182–183, 186, 194, 200, 240, 242, 246, 338–340.
Днепропетровский горный институт: Исторический очерк: В 2 кн. / Сост. Г. Г. Пивняк, А. А. Ренгевич, К.Ф. Тяпкин и др.– К.: Техніка, 1995.– Кн. 2: Кафедры (1899–1992).– 408 с.
Про М. С. Полякова – С. 206–215.
*  *  *
Поляков М.С. // Історія міст і сіл Української РСР. Дніпропетровська область.– К.: УРЕ, 1969.– С. 41, 60, 110.
Поляков Николай Сергеевич // История Академии наук Украинской ССР.– К., 1979.– С. 723.
Поляков Микола Сергійович // УРЕС.– 2-е вид.– К., 1987.– Т.2.– С. 722.
Поляков Микола Сергійович // Моє Придніпров’я. Календар пам’ятних дат області на 2003 рік: бібліогр. покажчик / Упоряд. І. Голуб.– Дніпропетровськ: ДОУНБ, 2002.– С. 71–76.

Поляков Микола Сергійович. Фото: https://uk.wikipedia.org/wiki/

 03.05.2018
 (28 переглядів)