Будник Василь Сергійович
Чим далі спливає час, тим більше ми віддаляємося від тих подій, до яких безпосередньо був причетний Василь Сергійович Будник. Відбувається дивна річ. Спочатку він був маловідомий широким колам громадськості, оскільки вся його діяльність була засекреченою. Як писав свого часу відомий журналіст В. Платонов, «Навіть найближчі люди – батько Сергій Васильович Будник, агроном з села Семенівки Чернігівської області та мати Емілія Йосипівна – так і не дізналися, що їхній син Василь Будник у тридцять сім став заступником головного конструктора С.П. Корольова, піонера вітчизняного ракетобудування, першопрохідця космічної ери». Нині ж на знання про його життя і діяльність вже впливає час. Здається, що все це було так далеко, та ще й в колишній УРСР, якої вже більше 20 років не існує, то ж можна і забути про все те, що супроводжувало існування цієї держави.
Але діяльність В.С. Будника і його життя були настільки яскравими, насиченими великими звершеннями, науковими досягненнями не тільки вітчизняного, але й світового рівня, що пам’ять про них та їхнього творця не повинна і не може зникнути.
Народився майбутній видатний конструктор і вчений 24 червня 1913 р. у родині агронома. Родом він з України з села Семенівка Новозибківського повіту Чернігівської губернії. Село це має давні козацькі традиції. Недарма на гербі м. Семенівка центральною є постать козака. Засновано воно було у 1680 р. сином гетьмана України І. Самойловича полковником Стародубського полку Семеном Самойловичем
З 1958 р. цей населений пункт має статус міста. Його уродженцями були такі відомі українські діячі, як лікар, доктор медицини Й.К. Каменецький (1750), військовий лікар, сподвижник М.І. Пирогова В.А. Страдомський (1831), видатний художник та педагог М.Я. Козик (1879), двічі Герой Радянського Союзу, штурман В.В. Сенько (1921) та інші.
Василь Сергійович навіть у своїй книзі спогадів «От штурмовиков ИЛ-2 до космических ракет» про свої роки життя до закінчення Московського авіаційного інституту в 1940 р. нічого не повідомляє. Зібрана інформація свідчить, що він у 1932 р. закінчив архітектурний технікум і вже у 19 років почав працювати на будівельних об’єктах Москви. Мріяв не про кар’єру будівельника, а про польоти. Перед вступом до Московського авіаційного інституту працював виконробом на будівництві Московського холодокомбінату. Але вже з 1932 р. літав, був льотчиком-інструктором аероклубу МАІ. Закінчивши студентський аероклуб, літав сам і вчив літати інших як на планерах, так і на літаках У-2,УТ-1,УТ-2. Як писав В. Платонов, «Налетал тысячу часов, дважды участвовал в авиационных парадах в Тушино – признак растущего мастерства молодого летчика». УТ-2 – це навчально-тренувальний двомісний низькоплан розробки ОКБ Яковлєва, обшитий фанерою з полотном, який на той час був одним із основних (до 1948 р.) літаків, на яких набували льотних навичок початківці.
Після закінчення у 1940 р. з відзнакою МАІ за спеціальністю «Інженер-механік з озброєння літаків» В.С. Будник працював інженером-конструктором у відомому авіаційному КБ С.В. Ілюшина і брав участь у озброєнні літака-штурмовика ІЛ-2, який за його бойову міць німці називали «Чорна смерть». Як писав у своїх спогадах В.С. Будник, «мне пришлось разрабатывать и испытывать установку снарядов РС-82 и РС-132 на ИЛ-2». Щоб зрозуміти бойову здатність цих літаків, наведемо свідчення самого В.С. Будника: «Мощным дополнительным оружием штурмовика стали ракетные снаряды РС-82 и РС-132, они крепились под крылом самолета. Прямое попадание РС-82 в танк выводило его из строя. Если РС-132 взрывался рядом – танк переворачивался». Саме за роботу з озброєння літака «ІЛ-2» В.С. Будник отримав свою першу урядову нагороду – медаль «За трудову доблесть». Саме з роботи над реактивними снарядами Р-82 та Р-132 почалося зацікавлення В.С. Будника ракетним озброєнням.
З 1943 р. В.С. Будник продовжує займатися питаннями, пов’язаними із впро-вадженням в авіацію ракетної техніки. На його прохання у 1943 р. його переводять до НДІ-1 того ж наркомату авіаційної техніки і він працює там керівником групи в КБ. Відзначимо, що цей інститут «був створений на базі знаменитого науково-дослідного інституту (РНДІ), головним інженером якого працював С.П. Корольов».
У 1945 р. В.С. Будник призначений членом міжвідомчої комісії з вивчення німецької ракетної техніки, яка була захоплена частинами радянської армії. У серпні 1946 р., після того, як розробки з ракетної техніки уряд визнав перспективними, у містечку Підлипки було створено НДІ-88, в якому розроблялися ракети і ракетні двигуни. В.С. Будника запросили на посаду заступника головного конструктора з конструкторських робіт КБ цього інституту, яке очолював С.П. Корольов. Як заступник Головного конструктора КБ С.П. Корольова з питань створення керованих балістичних ракет брав участь у розробці та передачі на озброєння перших бойових балістичних ракет Р-1, Р-2, Р-5.
Для серійного виробництва цих ракет у 1951 р. уряд прийняв рішення про створення на базі Дніпропетровського автомобільного заводу нового підприємства з виробництва бойових ракет. Головним конструктором КБ майбутнього ракетного гіганта було призначено В.С. Будника. Він став одним із тих, хто започаткував розвиток сучасного ракетобудування в Україні.
1 серпня 1951 р. спеціальним автобусом з Підмосков’я до Дніпропетровська прибула група ракетників на чолі з В.С. Будником. Почався новий етап його життя і діяльності. З 1951 по 1954 рр. обіймає у Дніпропетровську посаду головного конструктора на заводі № 586. З приходом М.К. Янгеля, призначеного Головним конструктором ОКБ-586 (КБ «Південне»), обіймає посаду заступника Головного конструктора цього КБ.
Тут, у Дніпропетровську він ініціював і очолив наприкінці 1952 р. проєктні розробки бойової ракети на висококиплячих компонентах палива, здатної довгий час перебувати у заправленому стані, з повністю автономною системою управління. За його безпосередньої участі та керівництва створені такі перші стратегічні ракети на висококиплячих компонентах палива, як Р-12, Р-14, Р-16, Р-36 з орбітальними та такими, що розділяються головними частинами, з наземним та шахтним базуванням. Під технічним керівництвом В.С. Будника відпрацьовано так званий «мінометний» старт моноблочної орбітальної ракети Р-36, яка стала новим словом у ракетній техніці. За його плечима – розробка і випробування рухомого ракетного комплексу з ракетою комбінованого типу (тверде і рідинне паливо) тощо.
Як видатний конструктор В.С. Будник зі своїми однодумцями створив декілька поколінь ракетно-космічних систем, аналогів яких світ не знав. Ці системи стали основою оборонного щита країни, на їхній базі у 1959 р. було створено новий вид збройних сил СРСР – Ракетні війська стратегічного призначення.
В.С. Будник є також одним із творців ракет-носіїв серії «Циклон», «Космос», супутників «ДС-1», «ДС-2» та інших.
В.С. Будник зробив значний внесок в розвиток КБ «Південне», становлення та діяльність Інституту технічної механіки НАН України, створення та розвиток фізико-технічного факультету Дніпропетровського державного (нині національного) університету. В Інституті технічної механіки він очолював ракетно-космічний сектор, де були розгорнуті дослідження з оптимального проєктування ракетно-космічних систем. Він – один із творців Дніпропетровської ракетно-конструкторської школи. Його називають «патріархом ракетно-космічної техніки України».
З 1950-х років В.С. Будник викладав У Дніпропетровському університеті на фізико-технічному факультеті. Читав курс «Конструкції літальних апаратів». Професор Дніпропетровського університету (1962), член-кореспондент АН УРСР (1964), академік АН УРСР (1967).
Своє життя в ракетно-космічній науці та техніці видатний конструктор описав у книзі спогадів «От штурмовиков ИЛ-2 до космических ракет» (1993). Він – доктор технічних наук, професор, заслужений діяч науки України (1983), Герой Соціалістичної Праці (1959), лауреат Ленінської премії (1960), нагороджений багатьма орденами і медалями, зокрема орденом Трудового Червоного Прапора (1956, 1976), орденом Леніна (1959, 1961), орденом Ярослава Мудрого (2004). Йому присуджена медаль і премія ім. акад. М.К. Янгеля (2004). Він є також Почесним громадянином м. Дніпропетровська.
Вчений працював майже до останніх років життя, зокрема Ракетно-космічний сектор Інституту технічної механіки НАН України очолював до 2003 р. Пішов з життя видатний вчений і конструктор 8 березня 2007 р. Похований на Запорізькому цвинтарі.
Варфоломій Савчук
Бібліографія
Будник В.С. От штурмовиков ИЛ-2 до космических ракет. Воспоминания / В.С. Будник.– Дніпропетровськ: Вид-во ДДУ, 1993.– 44 с.
* * *
Платонов В. Василий Будник. Соратник Королёва и Янгеля / В. Платонов // Южное созвездие.– Днепропетровск: Проспект, 2008.– Кн. 1: Главные и генеральные.– С. 67–88.
* * *
Савчук В. Будник Василь Сергійович // Моє Придніпров’я. Календар пам’ятних дат Дніпропетровської облас- ті на 2013 рік : бібліограф. видання / упоряд. І. Голуб. – Дніпропетровськ: ДОУНБ, 2012. – С. 115–118.
Тараненко А. Будник Василь Сергійович // Ми пам’ятаємо! Університет звитяжний : статті та нариси / М-во освіти і науки України, Дніпр. нац. ун-т ім. Олеся Гончара. – Дніпро : Ліра, 2017. – С. 131–134.
* * *
Будник Василь Сергійович: Конструктор. Вчений. Людина : біобібліограф. покажчик. – Дніпропетровськ: ДОУНБ, 2010. – 75 с. – (Вчені Дніпропетровщини).
Давидов С.О. Будник Василь Сергійович (11(24).06.1913–08.03.2007 // Професори Дніпропетровського національного університету імені Олеся Гончара, 1918–2018 : біобібліограф. довідник / Дніпропетр. нац. ун-т ім. Олеся Гончара. – Дніпро : Ліра, 2018. – С. 41.
