Магро Петро Іванович

Магро Петро Іванович

«Мистецтвом треба жити, якщо ти художник.
Необхідно дихати кожним своїм витвором.
Коли працюєш тільки заради грошей – втомлюєшся.
Я ж отримую насолоду від творчості. Часом
не можу дочекатися ранку, щоб вирушити до
майстерні. Якщо художник відбуває повинність у
мистецтві, нічого доброго з нього не вийде»

                                                                        Петро Магро


Народився художник 22 червня 1918 року в селі Волоському Катеринославської губернії в сім’ї столяра. Згодом родина переїхала до міста Дніпропетровська. Саме тут, спостерігаючи за сусідом, що заробляв на життя копіюванням живописних полотен, юний Петро твердо вирішив стати художником.

Після закінчення школи він вступає до Дніпропетровського державного художнього училища, яке успішно закінчує за рік до війни. Учителями Петра Магра за фахом були знані художники М. Панін, О. Куко, П. Альохін.

У роки Другої світової війни юнак воює в авіації, у батальйоні аеродромного забезпечення. Хлопець не кидає улюбленої справи навіть на фронті, створюючи графічний літопис 1-ої повітряної армії. Перше визнання його як митця – участь у художній виставці, присвяченій перемозі над фашистською Німеччиною.

Нагороджений орденом Вітчизняної війни ІІ ступеня, багатьма медалями.

Після війни П.І. Магро працював на Дніпропетровському художньо-виробничому комбінаті, згодом очолив правління Спілки художників України, обирався головою художньої ради СХУ, делегатом двох всесоюзних з’їздів художників.

Починаючи з 1948 року, П.І. Магро бере активну участь у художніх виставках, спершу – в обласних, з 1958 року – в республіканських, з 1960 року – у всесоюзних.

У різні роки майстер створює серію ліногравюр, які вирізняються гармонійністю та завершеністю: «Хліб», «Мир. Праця. Воля», «Шинний будується», «Праця створила людину», «На Криворізькій землі».

Визнаючи талант та високий фах митця, у 1964 році Петра Магра приймають до Спілки художників СРСР. У 1996 році він удостоєний звання заслуженого художника, а в 2004 стає народним художником України.

У зрілі роки митець починає створювати живописні полотна, пейзажі української природи, вкладаючи в них весь свій професіоналізм, багатий досвід та нерозтрачені почуття. З-під його пензля з’являються  картини «Сліпий», «Т. Шевченко в Україні», «Врожай», «Туманний ранок», «На березі Сури», «Зимова тиша», «Березень», «Літо», «Дорога до храму» та інші.

П.І. Магро є першим із українських художників, чиї твори з успіхом експонувалися на престижних закордонних виставках у Лондоні, Единбурзі, у Європейській академії мистецтв.

Про міжнародне визнання таланту митця свідчить також той факт, що всесвітньо відомий колекціонер Роджер Шашуа поруч з М. Шагалом, К. Малевичем, І. Левітаном, В. Сєровим, В. Васнецовим, І. Рєпіним включив до свого каталогу живопису твори нашого земляка Петра Магра.

Значна колекція творів майстра зберігається в Дніпровському художньому музеї, є його роботи в Музеї українського живопису (м. Дніпро), в художніх музеях Донецька, Луганська, Кривого Рогу. Знайшли вони своє місце і в багатьох приватних колекціях України, Росії, Білорусі, США, Великої Британії, Канади, Франції та інших країн.

З метою вшанування багатогранного таланту живописця, графіка, народного художника України, 6 грудня 2011 року в м. Дніпрі, за адресою проспект Пушкіна (нині – Лесі Українки), 61, де жив та працював Петро Іванович Магро, урочисто відкрили пам’ятну дошку.

Марина Лєсканова, Тетяна Сівач 


Бібліографія


Пётр Магро: живопись, графика.– Днепропетровск: Герда, 2013.– 224 с.

Пётр Магро: сердце отдаю творчеству.– Дніпропетровськ: Журфонд, 2012.– 72 с. 

Овсянникова А. Будни и праздники мастера // Люди і долі / упоряд. В.В. Слобода.– Дніпропетровськ: Ліра, 2008.– С. 96–99.


* * *

Кокошко Ю. Возвращение мастера: [выставка картин в Музее украин. живописи] // Днепр вечерний.– 2014.– 12 дек.– (№ 162).– С. 14.

Орлов С. Певец Украины // Днепропетров. панорама.– 2015.– 19 верес.– (№ 7).– С. 19: фот.

Чигорин А. Художник, фронтовик, учитель: Днепропетровцы увидят семь неизвестных картин мастера / А. Чигорин // Наше місто.– 2011/2.– 09 груд.– (№ 173).– С. 5.


 30.05.2023
 (44 переглядів)