Битва на Жовтих Водах

Жовтоводська битва відбулася 29 квітня – 16 травня 1648 р. на річці Жовті Води. Вона належить до найбільш вдалих військових операцій Богдана Хмельницького, здійснених разом з кримсько-татарським військом протягом Визвольної війни 1648–1657 років.
Битва на Жовтих Водах, внаслідок якої було розбите польське військо С. Потоцького, розпочала цілу серію перемог козацького війська під проводом Б. Хмельницького (наступними були успішні битви  під Корсунем, Пилявцями тощо). Успіх битви на Жовтих Водах великою мірою залежав від попередніх домовленостей гетьмана з Кримським ханом Іслам-Гіреєм ІІІ, який погодився бути союзником Хмельницького. Іслам-Гірей надіслав на допомогу козакам Тугай-бея з 20-ти тисячною татарською кіннотою, що дало можливість здобути стратегічну перевагу над польським коронним військом. Загалом, українсько-татарський союз у Визвольній війні виявився дуже ефективним. Укладаючи його, Хмельницький враховував негативний досвід козацько-польських війн кінця ХVІ – першої третини ХVІІ ст. (повстання Косинського, Наливайка, Гуні, Остряниці, Трясила, інших), який полягав у тому, що козаки не мали потужної кавалерії, яка була б спроможною протистояти польським гусарам. Чималу роль у переможному фіналі битви відіграла та обставина, що на бік повстанців перейшли реєстрові козаки, очолювані Філоном Джеджалієм, одним з найвідоміших героїв Визвольної війни. У цій битві повною мірою виявилася військова майстерність Богдана Хмельницького, його талант полководця. За словами історика жовтоводської битви І. Стороженка, її значення у контексті усієї Національно-Визвольної війни полягає в наступному:  
1. Українські війська здобули цінний бойовий досвід, який знадобився в подальшій військовій кампанії. «Битва на Жовтих Водах стала етапною бойовою школою для збройних сил України, під впливом якої розпочався перегляд організаційної структури, озброєння та тактики бойових дій Війська Запорізького…»
2. Жовтоводська битва «стала початком розгрому польської армії, кризи польського воєнного мистецтва.., подальшого розвитку українського воєнного мистецтва, зокрема ліквідації польської оперативно-стратегічної переваги у кавалерії за рахунок введення союзної татарської кінноти до складу української армії при гармонійному поєднанні на полі бою високої маневровості татарської кінноти з вогневою силою козацької піхоти».
Дискусійним питанням є місце розташування Жовтоводської битви.  У 1954 році таким місцем було проголошено м. Жовті Води та с. Боголюбівка. Не всі сучасні історики-краєзнавці поділяють таку позицію. На думку І. С. Стороженка, яка підтверджується топографічними та археологічними дослідженнями, місцем Жовтоводської битви є схили балки Княжі Байраки біля с. Жовтоолександрівка.
Битва на Жовтих Водах привертала пильну увагу українських та польських дослідників, зокрема О. Поля, Д. Яворницького, В. Липинського, О. Апанович, В. Голобуцького, В. Сидоренка, В. Смолія, В. Маєвського, І. Стороженка та інших.

Література:
Апанович Е. М. Победы украинского народа над польско-шляхетскими войсками на начальном этапе Освободительной войны (1648) // Воссоединение Украины с Россией: Сборник научных статей.– М., 1954.
Величко С. Літопис / Пер. з кн. укр. мови В. Шевчук; Відп. ред. О. В. Мишаневич.– К.: Дніпро, 1991.– Т. 1–2.
Голобуцкий В. Освободительная война украинского народа под руководством Хмельницкого (1648–1654 гг.).– М., 1954.
 Грушевський М. С. Про батька козацького Богдана Хмельницького.– Дніпропетровськ: Січ, 1993.– 55 с.
Костомаров Н. Богдан Хмельницкий. СПб., 1904.
Крип’якевич І. П. Богдан Хмельницький.– 2-е вид., випр. і доп.– Львів: Світ, 1990.– 408 с.– (Пам’ятки іст. думки України).
Липинський В. Україна на переломі.– Філадельфія, 1991.– Т. 3.
Мицик Ю. А., Плохій С. М., Стороженко І. С. Як козаки воювали: Іст. розповіді про запороз. козацтво.– Дніпропетровськ: Промінь, 1990.– 302 с.– („Давно се діялось колись”).
Мицик Ю. А., Стороженко І. С. Засвіт встали козаченьки: Нариси.– Дніпропетровськ: Промінь, 1990.– 134 с.: іл.– („Давно се діялось колись”).
Рігельман О. І. Літописна оповідь про Малу Росію та її народ і козаків узагалі / Вст. ст., упор. та примітки П. М. Саса, В. О. Щербака.– К.: Либідь, 1994.– 768 с.; іл. („Пам’ятки історичної думки України”).
Смолій В., Степанков В. Богдан Хмельницький. К., 1993.
Степанков В. С. Антифеодальна боротьба в роки визвольної війни та її вплив на формування Української держави (1648–1654).– Львів: Світ, 1991.– 196 с.
Стороженко І. С. Богдан Хмельницький і воєнне мистецтво у Визвольній війні українського народу середини ХVII ст. Кн. 1: Воєнні дії 1648–1652 рр.: Наук. вид.– Дніпропетровськ: Вид-во ДДУ, 1996.– 320 с., 3 вкл.
Шевальє П. Історія війни козаків проти Польщі: Пер. з фр. Ю. Назаренко.– К.: Томіріс, 1993.– 224 с., іл.
Щербак В.О. Антифеодальні рухи на Україні напередодні визвольної війни 1648-1654 р.р.– К.: Наук. Думка, 1989.– 126 с.
Яворницький Д. Історія запорізьких козаків. У 3-х томах. Т. 1, 2. Львів, 1990.– 319 с.
*  *  *
Тої слави козацької повік не забудем / До 500 річчя українського козацтва: Рек. бібліогр. покажчик. — К., 1992. — 68 с.

Сергій Савченко

Фото з сайту :
https://m.znaj.ua/history/bytva-pid-zhovtymy-vodamy-pershyj-uspih-hmelnyckogo