«Стану доброго і до посади здатних»
Березень, 1787 рік. Катеринослав в очікуванні повені. Низинне місце, спочатку обране для нього на лівому березі Дніпра, де Кільчень впадає в Самару, щовесни затоплюється водою. І після спаду вода ще довго затримується на поверхні землі болітцями...
Іще в 1782 році місто спеціально відвідав штаб-доктор Шенгофель. Оглянувши місцевість, він знайшов її шкідливою для здоров’я людей і згубною для добробуту жителів. Після цього виникли чутки про перенесення міста на інше місце.
22 січня 1784 року з’явився указ Катерини ІІ, відповідно до якого «Губернскому городу под названием Екатеринослав быть по лучшей удобности по правой стороне реки Днепра у Кайдака…». Остаточно влаштується воно на новому місці через десять років. А поки на правому березі Дніпра стоять величезні склади каменю, вапна, алебастру, цегли, плоти сплавного будівельного матеріалу. Новий Катеринослав будується, а старий, перейменований у 1786 році на Новомосковськ, продовжує своє звичайне життя. Тут працює і міський магістрат – він виїде звідси останнім, лише на початку 90-х років ХVIII ст. Тут же відбулися і перші вибори до міської думи.
Тільки наприкінці 1786 року правитель Катеринославського намісництва Іван Синельников запропонує оповістити «всех обитающих в Новомосковске градских жителей для свободного избрания ими жительства в том месте или в новом городе Екатеринославе». У березні 1787 року городничий Данило Кувичинський оголосить жителям указ про перенесення міста і їхнє переселення. Він же складе опис 46 казенних будівель міста, у числі яких будинок губернатора, дитяче училище, повітовий суд, 4 церкви.
24 червня 1786 року Новомосковському (Катеринославському) міському голові Іванові Шевелєву надійшов указ від 21 квітня 1785 року «На права и выгоды городам Российской империи», відповідно до якого в місті створюється міська громада як юридична особа, із визначеними правами та обов’язками, і міська дума, яка відає всім, що для цієї громади «потребно, выгодно и полезно».
І ось міські жителі, що вже збирають свої пожитки для переїзду на інше місце, одержують повістку з городового магістрату: «…каждый имеет собраться завтрашнего числа, то есть сего марта 16 числа (за н. ст. – 27 марта – В.Л.) по утру в часу 5-ом в магистрат для отдания общественного благодарственного молебна, а потом выбора шестигласной думы неотменно. А ежели кто на тот час не явится, то неминуемо в силу законов штрафован быть имеет неупустительно и в оного каждому под сим подписаться». Під повісткою стоять підписи 23 жителів нашого міста. А участь у виборах взяли 38 осіб – плюс іще невелика кількість, яка позначена у списках визначенням «та ін.».
Чому так мало? Адже вже в 1781 році у місті було 2194 жителя. Причині дві. Перша – майновий ценз. Участь у виборах могли брати лише ті, хто мав нерухоме майно, був записаний у гільдії і відбував міські повинності. А це, насамперед, купці й міщани. Друга – багато хто з них уже встиг переїхати в правобережне місто й інші місця.
Відбувалися вибори так. У призначений день, 16 (27 березня) 1787 року в магістраті зібралися купці «під першенством громадського глави». Після молебню «за дарування від її імператорської величності містам права і переваги» вони обрали в думу купців Афанасія Горяїнова, Івана Перекрестова і Якова Неродіна, які проживали тут і мали будинки і купецький торг.
У той же день міщани зі свого середовища обрали Степана Сребрянського, Григорія Хижку, Данила Мовчана і Тихона Іванова, які «мали будинки і торгували промислом міщанським».
Богородичанські міщани з поселення свого при старосамарському ретраншементі обрали до думи Степана Руденка, «стану доброго і до посади здатного». Міщани Рибальської слободи в той же день обрали до думи Олексія Неліна.
Потім відбулося перше засідання міської думи. Після молеблю й принесення присяги гласними міський голова купець Іван Шевелєв оголосив про урочисте відкриття думи, поздоровив громаду з даруванням місту самостійного врядування. Про це був складений протокол-журнал, який підписали І. Шевелєв, А. Горяїнов, І. Перекрестов, Я. Неродін. А замість решти неграмотних гласних на їхнє прохання підписався реєстратор Василь Фесунов. Так, більша частина складу першої думи була неписьменною, не говорячи вже про те, що ніхто з гласних не мав досвіду публічного обговорення і вирішення міських питань.
А що ж міський голова Іван Шевелєв? Вибори і відкриття думи застають його вже на цій посаді. Він був обраний раніше міськими обивателями «между собою кого хотят градским главою», а потім уже йому довелося організовувати вибори гласних. Так І. Шевелєв очолив перший у Катеринославі орган громадського врядування – міську думу. Про нього відомо небагато: купець другої гільдії, тримав у місті трактир, пізніше обирався гласним думи (1791 р.). Завершилися вибори обранням городового старости, обов’язком якого був збір казенних й інших податей. Ним став купець Петро Башмаков. У такому складі дума почала свою роботу. А приписано їй було збиратися «непременно во всякую неделю однажды».
З перших же днів життя нової установи почалися турботи про прибутки і витрати, збір недоїмок із купців і міщан, будівництво наплавного мосту через Дніпро, організацію забезпечення жителів продовольством, наймання службовців у думу тощо.
Першим службовцем став канцелярист Дубинін, він же переписував постанови думи з платнею 40 руб. на рік. Другим став кат Дмитро Лапшин із платнею 12 руб. на рік. (До 17 квітня 1863 року, коли були скасовані тілесні покарання, приписувалося, «чтоб во всяком городе без палача не было»). З’явилася і рахункова частина – прообраз бухгалтерії. Вона складалася з однієї людини – цивільного старости С. Сребрянського.
Після виборів 1787 року майже 10 років населення Катеринослава блукало по обидва боки Дніпра, створюючи додаткові складнощі в роботі думи. Нарешті, у 1795 році на правому березі був куплений будинок, що став місцем роботи міської думи магістрату. За нього було сплачено 1 200 руб., та ще за поставлені в ньому печі – 80 руб., за полагодження наявних у дворі льоху й інших служб – 70 руб. 10 січня 1794 року дума придбала першу печатку за 2 руб. А в 1 800 році був затверджений міський прапор.
Так починалося наше міське громадське врядування.
