Наукова експедиція Василя Зуєва на Південь України

Наукова експедиція Василя Зуєва на Південь України

Друга половина XVIII ст. вважається епохою енциклопедизму. Серед науковців тоді утвердилася думка про необхідність накопичення великої кількості знань із різних галузей науки. Значний розвиток у цей час отримав напрямок “вчених подорожей”, започаткованих Санкт-Петербурзькою Академією наук з метою всебічного вивчення різних регіонів Росії.

Протягом 1770–1790-х рр. фахівцями була здійснена ціла низка подорожей територією Південної України. Ці акції здійснювалися, в основному, на замовлення царського уряду та мали на меті провести аналіз природних ресурсів, економічного та культурного потенціалу краю, ознайомитися з головними пам’ятками історії та культури, старожитностями. Ці подорожі та опубліковані на їх основі матеріали стали в нагоді пізнішим дослідникам у наукових дослідженнях Південної України.

Яскравим прикладом «вченої подорожі» була експедиція академіка Санкт-Петербурзької Академії наук В.Ф.Зуєва, здійснена у 1781-1782рр. Матеріали її, опубліковані пізніше, стали одним з найважливіших джерел, звідки дослідники історичного минулого нашого краю черпають різнобічний фактичний матеріал.

Василь Федорович Зуєв (12.01.1754-18.01.1794рр.) – відомий російський природознавець та організатор наукових експедицій, академік Санкт-Петербурзької Академії наук з 1779р. Він народився у Санкт-Петербурзі в родині солдата Семенівського полку. У 1767р. закінчив Академічну гімназію. Пізніше як ад’юнкт Академії наук був направлений у складі експедиції академіка П.С. Палласа до Сибіру (1768-1774), де досліджував природу й етнографію Уралу і Сибіру.

Експедиція на Південь, здійснена під керівництвом Зуєва, мала на меті, перш за все, збирання географічних і топографічних відомостей, вивчення природних багатств новоприєднаних до Росії земель – запорозьких степів і Північного Причорномор’я. Подорож академіка розпочалася в травні 1781 року й тривала 16 місяців до вересня 1782р. Вона здійснювалася на замовлення й на кошти Академії наук за маршрутом : Санкт-Петербург – Калуга – Орел – Курськ – Бєлгород – Харків – Полтава – Кременчук – Дніпровські пороги – Херсон. Пізніше В.Ф.Зуєв на фрегаті дістався Константинополя, повернувшись до Херсону суходолом. Восени 1782р. В.Ф.Зуєв приїхав до Санкт-Петербурга.

Наслідком цієї подорожі стала книга “Путешественные записки Василья Зуева от С.-Петербурга до Херсона в 1781 и 1782 году”, яка побачила світ у Санкт-Петербурзі, в академічній друкарні у 1787 р. Через два роки вона була перевидана німецькою мовою у Дрездені. Сьогодні лишилося лише кілька примірників цієї праці в Україні. Один з них зберігається в бібліотеці Дніпропетровського національного історичного музею ім. Д.І. Яворницького. Друга частина "Путешественных записок", до якої мали ввійти матеріали подорожі до Царграда та опис Криму так і не була опублікована. З'явилися лише кілька її фрагментів у вигляді наукових статей у збірниках Академії Наук.

Експедиція на Південь, здійснена під керівництвом В.Ф. Зуєва, мала на меті, перш за все, збирання географічних і топографічних відомостей, вивчення природних багатств новоприєднаних до Росії земель – Запорозьких степів і Північного Причорномор'я. Інструкція, надана Зуєву для здійснення комплексного дослідження регіону, була типовою для подібних експедицій Академії Наук у XVIII ст. Вона вимагала від дослідника вести щоденні записки; давати опис міст, монастирів, сіл та інших населених пунктів, стосовно міст зазначати, скільки в них мешканців, будинків, промислових підприємств, аналізувати етнічний склад населення. Особливо докладно розроблена програма дослідження водних ресурсів краю. "Вчений мандрівник" повинен був вивчити розташування великих і малих річок, їх глибину, наявність в них риби, не залишити без уваги протоки і озера. У всіх місцях, де проходитиме подорож, потрібно було збирати інформацію про наявність окремих видів лікарських рослин та корисних копалин. Рекомендувалося збирання "естественных достопамятностей из царства животных", як то рідкісних видів звірів, птахів, риб, змій, ящірок, комах, водних рослин тощо. Також пропонувалося збирати й копіювати географічні карти недосліджених раніше місцевостей, помічати нові кордони намісництв і повітів, нові міста. Особливий пункт інструкції встановлював необхідність фіксувати свідчення про старі городища, могили та інші старожитності, керівник експедиції мусив придбати для Кунсткамери давні речі, у тому числі грецькі, римські і татарські монети.

Такі широкі завдання ставилися перед учасниками експедицій Академії Наук перш за все тому, що тогочасна наука була енциклопедичною, а поділ на спеціальності ще не сформувався остаточно у другій половині XVIII ст. Дослідники зазначають, що за цих умов "вчені подорожі" носили характер попередньої розвідки та орієнтування. Такими були експедиції Палласа, Гільденштедта, такою була й експедиція В.Ф.Зуєва.

Труднощі експедиції В.Ф.Зуєва полягали, по-перше, у надзвичайній глибині та широті завдань, по-друге, у нечисельності її складу та низці організаційних ускладнень. В.Ф. Зуєв офіційно був керівником експедиції: у його розпорядженні знаходилися чотири співробітники: студент Тимофій Кіріаков - перекладач; Степан Бородулін, обов’язком якого було "рисование натуральных вещей и делание звериных и птичьих чучел"; стрілець Дмитро Денисов "для стреляния зверей и птиц", академічний солдат Іуда Дуєв - для охорони майна експедиції та зібраних у дорозі колекцій.

На території сучасної Дніпропетровської області маршрут експедиції В.Ф.Зуєва впродовж вересня-жовтня 1781р. пролягав таким чином: з Кременчуга вздовж правого берега Дніпра до Нового Кодаку, далі степом до Звонецького та Ненаситецького порогів, далі степом через Нікополь і Кривий Ріг до Херсону. У своїх записках Зуєв докладно описав дніпрові пороги, місто Нікополь, річки Чортомлик і Базавлук, вперше відзначив наявність залізних руд в долині р. Саксагані (тепер Криворізький залізо-рудний басейн).

Розглядаючи правий бік Дніпра від Кременчука до порогів, В.Ф. Зуєв відзначає велику заселеність цієї території. Учений описує степ, на якому "паслось множество лошадей, рогатаго скота и свиней", значну кількість козацьких селищ, включаючи колишній центр паланки - Нові Кодаки (Койдаки). "Селение сие стоит на берегу реки Днепра песками окруженное и мысом к реке выдавшееся, в котором строения очень довольно и домы все хорошие, в коих обитают из бывших слободских и запорожских козаков зажиточные жители... Против городка имеются мучная и просяная мельницы, построенные на глубине между высунувшихся каменьев...".

У своїх "Путешественных записках" Зуєв докладно описав дніпрові пороги з фізико-географічного боку. Він визначає їх як "перебор воды по каменьям". В.Ф. Зуєв описує 9 порогів (наводимо їх назви мовою оригіналу): «Кайдацкий, Звонецкий, Яцкая запора, Соханский, Княжинский, Ненасытецкий, Воронова запора, Вобницкий, Будинский». Вже у ті часи вважалося, що загальна кількість порогів становить 13 (а не 9, як прийнято). Як бачимо, в поле зору В.Ф. Зуєва потрапили не всі пороги, деякі з названих ним порогів є запорами - грудами каміння, котрі перетинали ріку не на всій ширині. Особливу увагу В.Ф. Зуєва і його супутників привернув найстрашніший з порогів – Ненаситець. Він докладно описує напрями руху води в районі порогів, геологічну будову ріки, порівнює цю будову на різних ділянках. Далі міститься опис робіт по розчистці порога й риттю каналу, які проводив відомий місцевий промисловець та землевласник, сподвижник Г.О. Потьомкіна М.Л. Фалєєв.

Оглянувши дніпрові пороги, В.Ф. Зуєв попрямував до Нікополя, проминувши Кічкаську переправу і проїхавши неподалік острова Хортиця. На цьому шляху увагу Зуєва привернули численні могили (кургани), на вершині яких стояли частково вцілілі статуї, які вчений називав "болванами". "...К утру поехали мы степью, на которой кроме курганов ничего было не видно. Один из таковых наиболее был примечателен, как величиною своею, так и имеющимся на нем из известковаго камня вытесанным болваном... Таковых каменных болванов находится множество как мужескаго, так и женскаго пола по обеим Новороссийской и Азовской губерниям, где вообще их называют каменными бабами...". Зрозуміло, що мова у тексті йде про скіфські та половецькі культові стели, так звані "кам'яні баби", походження й призначення яких залишається остаточно нез'ясованим.

Дещо далі, вже за Нікополем, Зуєв зробив опис скіфського кургану Чортомлик, особливо вразили вченого його грандіозні розміри: "... превеликий круглый курган, какого я ни прежде, ни после не видывал. Его называют здесь Толстой могилою...". Він також зазначив присутність на його вершині "каменного болвана", дав докладний опис зовнішнього вигляду статуї, відзначивши грубий характер обробки каміння.

За наказом В.Ф. Зуєва його рисувальник С. Бородулін зробив замальовки цього та інших "болванов" з трьох сторін, які були потім були вміщені у виданні "Путешественных записок". Ці малюнки, на думку сучасних дослідників, виявилися першими публікаціями вітчизняних археологічних знахідок.

В.Ф. Зуєв був вченим-натуралістом, однак він прекрасно розумів важливість археологічних знахідок як джерела знань про народи і культури, які колись населяли Південний край і дуже турбувався з приводу їх збереження для майбутніх дослідників. В особистому листуванні з академіком К. Палласом він писав: "Что касается курганов, то степи Азова и Новороссии повсюду усеяны ими. Эти местные возвышения возведены искусственно… Я видел курганы различных типов: большие, малые, конусообразные, невысокие, плоские… не одна из этих могил подверглась разорению… Поэтому наши сведения об этих Курганах и о том, что находится внутри них, вряд ли будут пополняться, особенно когда население края возрастет". Одночасно у тексті записок Зуєв зазначив, що під час російсько-турецької війни 1768-1774 р. "некоторые полковники вынимали из них достопамятные старинные вещи".

Подорожуючи територією колишнього Запорожжя, В.Ф. Зуєв докладно зупинився на описі територій Нікопольщини і Криворіжжя. Дослідник накреслив у "Записках" загальну картину заселення краю, вказав місце колишньої останньої Січі ("что ныне Покровская слобода князя Вяземского"). "По разрушении Сечи, которая была в Покровске, многие из запорожцев рассыпались по разным местам за границу, и иные и по ныне еще живут по степи, либо по плавням хуторами, однако когда построили город Никополь, то мало помалу начали и их сгонять с их уединённых мест и принуждать строиться в оном...". В.Ф. Зуєв не наводить причини такого переселення, однак, на думку сучасних дослідників, таким чином нова влада намагалася ліквідувати свободу колишніх запорожців, а також звільнити великі масиви земель для роздачі їх у приватну власність.

Водночас учений змальовує природні багатства великих територій Нікопольщини "которые немного теперь праздные, и, то разве в степях, остаётся, иначе [земля]или уже населена или взята под население. Весь сей уезд можно почесть способным ко всему в домостроительстве потребному, земля довольно плодородная, луга обширные, лесу столько есть, чтобы не нуждаться в надобном строении, приволье для скота и рыбной ловли…".

3 жовтня 1781 р. В.Ф. Зуєв прибув із Томаківки у Нікополь. Місто тоді тільки-но почало залюднюватися: "Прошедшего года в нем было не более 70 домов, а ныне в мою бытность считалось уже больше 200; равным образом и об жителях числа показать нельзя, потому что ежедневно на поселение или сами приходят... или со степи и с островов сгоняют из хуторов... ныне он составляет нарочитой в Новороссийской губернии городок...".

4 жовтня вранці дослідник залишив Нікополь і відправився далі через Базавлук у межиріччя річок Саксагані та Інгульця до Кривого Рогу. Тут він звернув увагу на те, що навколишня місцевість складається з "железнаго шифера, который столь тверд, что к огниву дает из себя искры; он лежит слоями от NW к SO простирающимися и скатом к полудни, собою не одинакаго цвету, но инде черной, инде серой, инде полосатой из обеих сих цветов и краснаго". Вважається, що таким чином В.Ф. Зуєв уперше описав поклади залізної руди у районі Криворізького басейну, але тоді ця звістка проминула непомітно. Промислова розробка корисних копалин розпочалась тут лише через століття.

З Кривого Рогу експедиція В.Ф. Зуєва відправилася 5 жовтня, 6 жовтня відвідала Давидів брід і Кринки, а 7 жовтня приїхала у Херсон. На цьому закінчується опис Зуєвим території Придніпров'я. Вчений зробив оптимістичні висновки щодо господарського потенціалу земель колишнього Запорожжя: "Cколько мог приметить удобностей по новости земли до новых заведений… вся верхняя половина оной по довольном населении может быть употреблена для хлебопашества… около Ингульска и по Саксагане, можно завести шелковые заводы, сеять конопли и делать пеньку...; тут же между Ингулом и Ингульцом, также ближе к Днепру, способно завести конские и другаго скота заводы… Сверх того немалая прибыль жителям будет, если они примутся за вынимание и обтесывание известковаго плитняка…".

Подорожуючи степовою Україною, В.Ф. Зуєв досліджував промисли місцевого населення. Наприклад, він змальовує механізм переносного вітряного млина, який він бачив неодноразово у селищах вище порогів. У нижній течії Дніпра увагу дослідника привернув оригінальний спосіб зберігання зернового хліба у спеціальному підземному погребі, обмазаному глиною. Під час подорожі В.Ф. Зуєв вивчив донедавній стан місцевого рибальства, познайомився зі знаряддями лову запорізьких козаків. Цей матеріал не увійшов у видання "Записок" й був надрукований 1786 р. окремою статтею у академічному часописі "Месяцеслов".

Найвидатнішими заслугами академіка В.Ф. Зуєва під час подорожі 1781-1782рр. дослідники вважають перший опис ним залізних руд Криворіжжя, солоних озер між Полтавою та Кременчуком, складення карти Дніпровського лиману з позначенням глибин. Зуєв також зібрав відомості про побут, економіку і культуру населення Південної України, зокрема запорозьких козаків.

Академік Зуєв був автором першого вітчизняного підручника з природознавства «Начертание естественной истории» у двох томах (СПБ, 1786), численних праць із зоології, зокрема систематики риб, робіт з етнографії Сибіру. Він переклав російською мовою праці П. Палласа, Ж.Бюффона та інших вчених.

“Путешественные записки” В.Ф.Зуева, які проливають світло на історію Південної України останньої чверті XVIII ст., і зараз привертають увагу дослідників. Аналіз "вченої подорожі " В.Ф. Зуєва Південною Україною вперше зробив його біограф Б. Райков, залучивши, крім самого тексту "Записок ", неопубліковані матеріали листування вченого під час експедиції. Розвиток історичного краєзнавства на Придніпров'ї  і Лівобережній Україні стимулює підвищення інтересу до наукової спадщини вченого. Останнім часом були здійснені публікації окремих уривків "Записок ", присвячених Нікопольщині та Криворіжжю; вийшов окремою брошурою цілий розділ, який уміщує опис сучасної Полтавщини. Останнім часом з’явилася низка публікацій про вченого та його наукову спадщину. Також здійснюються регіональні передруки окремих розділів “Записок”. Отже, праця В.Зуєва поступово вводиться до наукового обігу. Вважаємо, що найближчим часом слід здійснити публікацію розділу "Путешественных записок ", присвяченого Придніпров'ю, включаючи фрагменти, в яких описані козацькі селища Надпорожжя та дніпрові пороги. Сьогодні назріло питання про перевидання "Путешественных записок " в Україні в повному обсязі.


     


                                                                      За матеріалами публікацій Максима  Кавуна


Бібліографія

Зуев В. Ф. Путешественныя записки Василья Зуева от С. Петербурга до Херсона в 1781 и 1782 году. Репринт.изд.– Днепропетровск: Герда, 2011.– 394 с.

* * *

Кавун М.Е. Академік Василь Зуєв – автор наукового опису Півдня України кінця XVІІІ ст. // Гуманітарний журнал.– 2002.– №2.– С. 100-106.

Манюк В.В. Геологічні відкриття Василя Зуєва та Валеріана Домгера на Катеринославщині // Гуманітарний журнал.– 2002.–№2.– С.107-108.

Мельник А. Разгадки тайны Кривого Рога: [Версии происхождения имени города академика В.Зуева и историка Ф.Брауна] // Вестник Кривбасса.– 2003.– 2 апр.– С. 13.

Мицик Ю А. Академік Василь Зуєв про Нікопольщину і Криворіжжя кінця XVIII століття // Кур’єр Кривбасу.–1997.– №91-92.– С.45-46.

Мицик Ю. На тім степу скрізь могили... Придніпров’я в спогадах мандрівника XVIII століття // Днепров. панорама.–1992.–12 марта.

Пивовар А.В. Фрагмент подорожніх записок В. Зуєва 1781 року з описом губернського міста Кременчука, правобережних повітів Новоросійської губернії та подорожі до Херсона // Інгульський степ. Історія-краєзнавство-родовід-джерела-спадщина : альманах. Львів : Бадікова Н.О., 2017.– Вип.ІІ.– С. 292-310.

* * *

Каушлиев Г. С. Путешествие в Крым академика В.Ф. Зуева в контексте деятельности Академии наук по изучению новых территорий //Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского. –Серия «История».– Том 21 (60).– 2008.– № 1.– С. 16-20. 

Непомнящий А. Путешественныя записки Василья Зуева от С. Петербурга до Херсона в 1781 и 1782 году/ В.Ф. Зуев; подг., вступ. ст., комм. М.Э. Кавуна ; Ин-т укр. археографии и источниковедения им. М.С. Грушевского НАН Украины. Днепропетровск: Герда, 2011.– URL: http://dspace.nbuv.gov.ua/bitstream/handle/123456789/40935/31-Nepomniaschy.pdf?sequence=1



 29.12.2021
 (3 переглядів)