Вищі жіночі курси у Катеринославі
Рух за створення Вищих жіночих курсів – це, фактично, відповідь суспільства на заборону жінкам навчатися в університетах. Університетський статут від 18 червня 1863 р. забороняв жінкам відвідувати лекції. Спеціальний циркуляр Міністерства народної освіти від 20 липня 1863 р. заборонив усім кураторам вищої освіти в освітніх округах надавати дозвіл «особам жіночої статі відвідувати університетські лекції». Прагнення до навчання змушувало дівчат або виїздити за кордон, або продовжувати боротьбу за своє право навчатися у вищій школі на батьківщині.
9 квітня 1876 р. Олександр ІІ надав міністру вищої освіти право відкривати в університетських містах за участю професорів Вищі жіночі курси. В Україні такі курси були відкриті спочатку у Києві, потім в Одесі. Активізація боротьби жінок за вищу освіту відбулася на другому етапі після революції 1905 р. Жінки були допущені до університетів як вільні слухачки. Паралельно почали відроджуватися й ВЖК. Вони існували в Одесі, Києві, Харкові.
Катеринослав не був університетським містом. Але в ньому діяв дуже сильний за викладацьким складом гірничий інститут, професори якого підтримували ідею створення Вищих жіночих курсів. Проте вони могли існувати лише як приватні, згідно урядовим постановам.
12 травня 1913 р. група викладачів і професорів Катеринославського гірничого інституту, до складу якої увійшли Л.В. Писаржевський, В.О. Волжин, С.А. Заборовський, Л.Л. Іванов, М.Й. Лебедєв, Е.А. Штебер, О.М. Терпигорєв, С.Б. Шарбе та промисловець М.С. Копилов і представниця руху за вищу освіту жінок О.В. Тихонова створили ініціативну групу з заснування ВЖК в Катеринославі. До них пізніше приєдналися і представник міського самоврядування (голова губернської земської управи, міський голова), підприємці тощо.
Швидко був розроблений проєкт статуту ВЖК, який був заслуханий і ухвалений вже 28 травня 1913 р. Курси засновувалися як приватні з подальшим переходом їх у підпорядкування Товариства сприяння вищій жіночій освіті. О.В. Тихонова та М.С. Копилов взяли на себе роль офіційних засновників відповідно до вимог законодавства. Восени почалися пошуки коштів та складання навчальних планів. На цьому етапі участь брали також І.А. Бутаков, А.Л. Говсєєв, Я.М. Должанський, О.М. Динник, К.І. Котєлов, П.М. Леонтовський.
На подальший процес заснування ВЖК вплинули початок Першої світової війни та спроби започаткування або переведення університету з міст, що знаходилися на території бойових дій. Поки здійснювалися ці спроби, які виявилися невдалими, у 1916 р. було отримане рішення уряду про відкриття у Катеринославі ВЖК у складі двох факультетів (фізико-математичного та медичного). Скоріше за все таке рішення було викликане воєнними потребами, які повинен був забезпечувати медичний факультет. Набір на нього був значно більшим, ніж на фізико-математичний факультет. Було визначено, що викладання буде провадитися за університетськими програмами.
Наприкінці липня 1916 р. був оголошений набір на ВЖК. На медичний факультет записалося 404 слухачі, а на фізико-математичний – 200. Вони іменувалися Катеринославськими приватними курсами М.С. Копилова та О.В. Тихонової, але навчальною та господарчою частиною керувала відповідна комісія.
Офіційне відкриття відбулося 15 вересня 1916 р. Завідувачем курсів призначили професора М.Й. Лебедєва. Деканом фізико-математичного факультету став професор П.М. Леонтовський, а медичного – Я.М. Должанський. Був утворений спеціальний господарчий комітет у складі М.С. Копилова (голова), М.Й. Лебедєва, Я.М. Должанського, П.М. Леонтовського, О.М. Динника, Л.Л. Іванова та двох членів правління за вибором Ради курсів.
Раду курсів очолив М.Й. Лебедєв, членами її були всі викладачі і професори, що викладали на курсах, та по два представники від слухачок із кожного факультету. До компетенції Ради належали запрошення викладачів, розробка навчальних планів та інше.
У 1917/1918 н. р. на ВЖК майже всі викладачі були місцевими. Серед запрошених були викладачі з Харківського університету: Л.В. Рейнгард (біологія), А.Г. Зоммер (анатомія), М.В. Цингер (професор Новоолександрійського сільськогосподарського інституту (ботаніка)).
Так виникли і почали працювати Вищі жіночі курси у Катеринославі, діяльність яких надалі набула таких масштабів, що врешті-решт 15 січня 1918 р. вийшла постанова міського комітету народної освіти, в якій зазначалося: «Предложить Думе принять в свое ведение существующие Высшие женские курсы при условии преобразования их в университет для лиц обоего пола в составе четырех факультетов и войти в соглашение с земством по вопросу о его содержании. Признать желательным закончить преобразование к началу будущего года, указав Думе на Потемкинский дворец, как на помещение, наиболее подходящее для университета».
Таким чином, створені 105 років тому Вищі жіночі курси у Катеринославі не тільки дали можливість навчатися за університетськими програмами жінкам, але й стали підґрунтям, основою, базисом виникнення у Катеринославі у 1918 р. класичного університету.
Варфоломій Савчук
Бібліографія
Історія Дніпропетровського національного університету імені Олеся Гончара.– 4-те вид., переробл. і доповн.– Дніпропетровськ: Вид-во ДНУ, 2008.– 308 с.
Листування з Департаментом Вищої школи про перетворення Катеринославських жіночих курсів у Катеринославський університет, проект статуту тощо.– ЦДАВО України.– Ф. 2201, оп.1, спр. 370.
Савчук В.С. Вища жіноча освіта у Катеринославі: кінець ХІХ – початок ХХ століття // Історія України (збірник на пошану академіка П.Т. Тронька).– К., 2000.– Вип. 11.– С. 127–138.
Сидорова Т.Н. В.И. Вернадский и развитие высшего женского образования на Украине // Материалы науч. конф. мол. ученых.– К., 1991.– С. 59–61.
Смоляр Л. Минуле заради майбутнього. Жіночий рух Наддніпрянської України. ІІ пол. ХІХ – початок ХХ ст. Сторінки історії.– Одеса: Астропринт,1998.– 408 с.
