Ананій Струков

Ананій Струков

Народився Ананій Петрович Струков 16 березня 1851 року в Катеринославі. Ананій змалку був вхожий до Миколаївського палацу в Петербурзі і дружив з ровесником – великим князем Миколаєм Миколайовичем-молодшим (1856–1929), онуком Миколи І. Це, безперечно, потім позначилося на його кар’є¬рі.

В одному з солідних видань мені довелося прочитати, буцімто він здобув середню освіту в Ларинській гімназії в Петербурзі, але ім’я його все ж значиться серед випускників саме Катеринославської гімназії 1869 року. Після її закінчення він вступає на юридичний факультет Петербурзького університету. Закінчив його зі ступенем кандидата прав у січні 1875 року в чині колезького секретаря (брат його Мануїл, як пам’ятаємо, далі цього чину не підріс). Його зараховано на службу до державної канцелярії з призначенням для занять у відділення справ державного секретаря. 1876 року його призначено на допомогу завідуючому бібліотекою Державної Ради.

Розпочинається російсько-турецька війна 1877–78 років і Ананій вирушає в 1877 році до старшого брата Олександра на фронт. Під час війни знаходиться в розпорядженні головнокомандуючого діючою армією великого князя Миколи Миколайовича (старшого). Протягом усієї кампанії він перебував при польовому штабі армії. Його призначили там старшим чиновником нагородного відділення і виконуючим обов’язки помічника завідуючого цим відділенням. Його заслуги були відзначені орденом Св. Володимира 4 ступеня з мечами.

1877 року А.П. Струков затверджений почесним мировим суддею Новомосковського округу. Того ж року йому пожалувано придворний чин – камер-юнкера Височайшого Двору. 1879 року переведено для занять до відділення законів державного секретаря.

1883 року наш земляк зарахований до Міністерства внутрішніх справ. У 1885 році призначений кореспондентом Головного управління державного кіннозаводства по Катеринославській губернії. 1886 року обраний почесним мировим суддею по Катеринославському повіту. З 1886 по 1902 рік Струков подібно дідові і батькові – катеринославський губернський предводитель (маршалок) дворянства. 1889 року йому пожалувано звання камергера Височайшого Двору.

У Катеринославі Струков мешкав на вулиці Новодворянській (нині вул. Дзержинського, 33) у двоповерховому кам’яному особняку, збудованому ще батьком на великій земельній ділянці, купленій у Катеринославської духовної семінарії в 1840-х роках. 1873-го Ананій Струков здав будинок під резиденцію катеринославських губернаторів. З 1886 року, ставши губернським предводителем, сам оселився там. Будинок Струкових зберігся до наших днів і вважається рідкісним зразком ранньої еклектики. Нинi у ньому  дитячий садок. Це – єдиний збережений у Дніпропетровську особняк палацового типу середини XIX століття. Він нагадує Потьомкінський палац (нині Палац студентів) у мініатюрі. Адже Потьомкінський палац був офіційним осередком дворянства, а Струкови довгі роки предводителями губернського дворянства. Тому й такі аналогії. Зберігся й петербурзький будинок Струкова, там нині науково-дослідний гідрологічний інститут. Інтер’єри – в рідкісному стилі рококо.

1894 року на запрошення міністра фінансів Ананій Струков брав участь у нараді при тарифному комітеті. Він входить до складу комісій при Селянському і Дворянському банках, бере участь в Особливій нараді у справах дворянського стану. У квітні 1895 року А.П. Струков дістав чин дійсного статського радника, а в грудні 1904 року йому пожалувано звання гофмейстера Височайшого Двору.

Якщо його старший брат генерал Олександр неодноразово ставав диригентом придворних балiв у столиці, то на честь Ананія Петровича катеринославське дворянство неодноразово влаштовувало бали в Потьомкінському палаці. Скажімо, 20 січня 1899 року тут відбувся бучний дворянський бал, даний дворянами Струкову. Запрошених було 500 чоловік. Бал закінчився о шостій ранку. А 22 січня того року Струкова знов обрано губернським предводителем дворянства (184 голоси «за» і 13 «проти») і він ще протягом трьох років стояв на чолі катеринославського дворянства.

Граф Сергій Юлійович Вітте, який потім став прем’єр-міністром Росії, згадував, що, коли він був ще директором департаменту, то часто відбувалися залізничні з’їзди, на які залучалися різні громадські діячі. Тоді він i познайомився зі Струковим, обраним згодом членом Державної Ради від дворянства. Вітте, пишучи про цю родину, згадав, що сестра Ананія Струкова була дружиною Аполона Кривошеїна (1833–1902), міського голови Ростова-на-Дону, а потім у 1893–1894 роках – міністра шляхів сполучення. Ще одна його сестра одружилася з кишинівським губернатором графом І.В. Канкріним.

Ось як згадував Струкова Федiр Володимирович Шлiппе, син катеринославського губернатора Володимира Шлiппе, губернаторство якого припало на 1890–1893 роки:

«Батько по приїздi познайомився з усiм складом мiсцевих властей i мiсцевого товариства i з бiльшiстю вдалося встановити добрi стосунки i взаємопорозумiння. Не зовсiм гармонiйними були попервах стосунки з губернським предводителем дворянства Ананiєм Петровичем Струковим, людиною вкрай зарозумiлою i гордовитою, яка традицiйно знаходилася в опозицiї до всiх губернаторiв. Вiн був вельми багатий, був одружений на княжнi В’яземськiй, та й сам належав до вищої аристократiї. Вiн спершу до губернатора з нiмцiв виявляв деяку зверхнiсть, але невдовзi мусив пiдкоритися батькiвському впливовi i став визнавати його авторитет».

Але, зрештою, саме через iнтриги Струкова Володимир Шлiппе був змушений 1893 року перевестися з Катеринослава до Тульської губернiї, про що розповiдається в спогадах Павла Шлiппе.

 Справдi, А.П. Струков належав до великих російських землевласників. На початку ХХ століття серед нетитулованого дворянства він був на п’ятнадцятому місці в Росії, маючи 67273 десятини землі. Дворяни Струкови вже у ХVІІІ столітті отримали великі землеволодіння в Катеринославськiй, Таврійській, Полтавській та інших губерніях.

На засiданнi губернського земського зiбрання 10 грудня 1903 року обговорювалася доповiдь про увiчнення корисної дiяльностi колишнього голови Катеринославського губернського земського зiбрання А.П. Струкова. Обговорення доповiдi викликало рiзнорiднi думки щодо одочасного внесення до кошторису 21.000 карбованцiв на стипендiї iменi колишнього губернського предводителя дворянства А.П. Струкова, читаємо в «Вестнике  Екатеринославского земства» (1903.– 25 грудня.– № 10.– 11.– С. 9): «Однi з панiв гласних знаходили, що можливо, не обтяжуючи кошторису, вносити лише ймовiрнi вiдсотки з призначеного капiталу до кошторису, а необхiдний капiтал утворити шляхом щорiчних внескiв. М.В. Родзянко i С.В. Бахирєв, ґрунтуючись на дiючому законодавствi про стипендiї, пояснили, що лише з внесенням усiєї необхiдної суми в депозит мiнiстерства стипендiя може бути затвердженою. Для того, щоб не обтяжувати кошторис, можливо запозичити необхiдну суму зi страхового капiталу».

Тим часом Ананій Струков на рубежі століть активно входить у всеросiйську політику. Як багатий поміщик, близький до царської родини, він мав значну вагу в суспільному житті. У липні 1903 – травні 1905 р. входив до складу Особливого комітету у справах земельного кредиту. У період кризи самодер¬жавства влітку 1905 року на нараді під головуванням Миколи ІІ в Петергофі під час обговорення питання про межі самодержавної влади Ананій Струков підтримав пропозицію Миколи Миколайовича-молодшого нічим не обмежувати цю владу.

1906 року, з перетворенням Державної ради Ананій Струков обраний до її складу від дворянства; обирався й членом постійної комісії законодавчих пропозицій. Від 1911 року він – член «Російського зібрання», входив до складу постійної ради «Об’єднаного дворянства». Ця організація виникла під час революції 1905–1907 років. Він разом з іншими дворянами виступив прибічником консолідації помісного дворянства. Першим керів-ником (головою ради) Об’єднаного дворянства в 1906–1912 роках був граф Олексій Олександрович Бобринський (1852–1927).

Цікаво, що 1912 року Ананій Струков за жеребком вибув зі складу виборних членів Державної ради. Цей орган обговорював законопроєкти, які вносили глави відомств, проєкти державних прибутків і витрат. Голова і члени Державної ради призначалися імператором з вищих сановників (передусім з колишніх міністрів). Так ось імператор настільки благоволив до Струкова, що коли він вибув з членів Держради, то Микола II в липні того ж року призначив його членом Державної ради і відтак він увійшов до числа присутніх членів. Струков у цей час був заступником голови законодавчої комісії.

Вершком його кар’єри можна вважати подію, яка сталася в 1913 році, цілком благополучному для Росії, – на 9-му з’їзді «Об’єднаного дворянства» Ананій Струков обраний головою його Постійної ради. Під час Першої світової війни в середині 1915 року в дворянському середовищі відбувся розкол. У зв’язку зі створенням Прогресивного блоку Постійна рада Об’єднаного дворянства на чолі зі Струковим засудила спрямованість блоку на зміну існуючого громадського ладу – припинення монархії і виступав за незмінність основ існуючого порядку.

Як голова дворянської організації, Струков 23 серпня 1915 р. направив листа голові Ради міністрів І.Л. Горемикіну, в якому критикував «прагнення деякої частини суспільства користуватися тяжким часом війни для досягнення улюблених лівими течіями політичних цілей» і вимагав розпуску Державної Думи. Послання було по суті особистою ініціативою Струкова і його однодумців у Постійній раді та викликало невдоволення більшості дворянських губернських організацій.

У 1916 році на з’їзді Об’єднаного дворянства А. Струков висловив надію, що торішні події не повинні привести до розколу серед дворянства. Проте його промова була зустріта повним мовчанням. Прохання правих залишитися на своєму посту, зачеплений гробовим мовчанням, Струков кате¬горично відкинув.

Коли 1910 року в Катеринославі проходила Південноросійська промислова, кустарна і сільськогоподарська виставка, на ній були представлені й коні з маєткiв Струкових. Як і старший брат, кавалерійський генерал, Ананій Струков кохався в конях. Його кілька разів було відзначено у розділі конярства. Він отримав малу срібну медаль за кобилу «Принцеса», бронзову за «Пастушку», похвального листа – за «Лутовку». У розділі вівчарства Олександр і Ананій Струкови отримали малу золоту медаль виставки за мериносів. Причому на виставцi презентувалася не лише їхня Вищетарасiвська економiя в Катеринославському повiтi, але й маєток «Багатий» Костянтиноградського повiту Полтавської губернiї (нинi це, напевне, Харкiвщина).

Струковським у Катеринославі називався провулок, який вів від Соборної площі до особняка Струкових і далі вниз до Дніпра (нині цей провулок носить ім’я Урицького).

За свою службу Ананій Струков як один з вищих сановників був удостоєний низки вищих російських орденів – св. Станіслава 1-го ступеня (1897), св. Анни 1-го ступеня (1900), св. Володимира 2-го ступеня (1904), Білого Орла (1909), св. Олександра Невського (1913).

Та ось настав 1917 рік і в жовтні – залп крейсера «Аврора» (який стояв, до речі, майже біля вікон будинку Струкових на Англійській набережній), сповістив про закінчення колишнього життя.

У Петербурзі Ананій Струков жив у непривілейованій частині Васильєвського острова – на 2-й лінії, будинок 23. Будинок, як згадувалося, на щастя, зберігся – з 1920-х років у ньому знаходиться Державний гідрологічний інститут і через те струковські інтер’єри в чудовому станi. Будинок вирізняється дорогим й вишуканим оздобленням фасаду, тут використано граніт, різнокольорову цеглу, кераміку та куті барельєфи. 

До Ананія Струкова цей будинок перейшов на початку XX століття. Тут він пережив політичні злети, приємний смак влади і спізнав гіркоту забалотування на з’їзді Об’єднаного дворянства, в 1916 році, якраз напередодні революції, яка підвела риску під його кар’єрою. Це був його останній притулок у Росії. Початок ери, яку провістила «Аврора», змусив переконаного монархіста після 1917 року емігрувати до Болгарії, де він і помер у 1922 році.

У нашій області про Струкових нагадує їхній особняк на вулиці Дзержинського в Дніпропетровську, назва села Стрюківка біля Вищетарасівки. Була ще церква, споруджена Струковими у Вищетарасівці, але півстоліття тому вона опинилася під водами Каховського водосховища. У Вищетарасівці, правда на диво, зберігся надгробок з могили брата Ананія, також випускника Катеринославської чоловічої гімназії Мануїла. Сама могила нині – пiд водами Каховського водосховища. Напис на надгробку такий:

«Коллежскій секретарь Мануил Петрович СТРУКОВ.

Род. 8 сентября 1849 г.

Сконч. 1 февраля 1883 г.»

Це – один з небагатьох збережених до нашого часу надгробків над могилами випускників Катеринославської гімназії.

Микола Чабан


Бібліографія

Мороз В. С. Струков Ананій Петрович (1851–1922) / В. С. Мороз // Діячі державної влади та самоврядування Дніпропетровської області : історичні нариси : у 2 т. – Дніпропетровськ : АРТ-ПРЕСС, 2009. – Т. 1. – С. 290–293.


Заруба В. Н. Струков Ананий Петрович / В. Н. Заруба // Материалы для истории екатеринославских дворян / В. Н. Заруба. – Дніпро : Ліра, 2019. – С. 231.


Кочергін І. О. Струков Ананій Петрович / І. О. Кочергін // Соціальна трансформація Катеринославського дворянства (друга половина ХІХ ст. – початок ХХ ст.) : монографія / І. О. Кочергін. – Дніпропетровськ : Герда, 2015. – С. 451–455.


Чабан М. П. Ананій Струков / М. П. Чабан // Птахи з гнізда Придніпров’я / М. П. Чабан. – Дніпропетровськ : ВАТ «Дніпрокнига», 2005. – С. 275–283.


Чабан М. П. Ананій Струков / М. П. Чабан // Моє Придніпров’я. Календар пам’ятних дат Дніпропетровської області на 2011 рік : І півріччя : бібліогр. видання : у 2 ч. / Дніпропетр. обл. універс. наук. б-ка ім. Первоучителів слов'янських Кирила і Мефодія ; [упоряд. І. Голуб]. – Дніпропетровськ : ДОУНБ, 2010. – Ч. І. – С. 82–87.


* * *

Чабан М. «Керівний принцип – любов і терпіння» // Твій рідний край. – 2018. – 25 жовт. – (№ 42). – С. 7 : фот.


Чабан М. Наградить - и в отставку / М. Чабан // Зоря Город. – 2018. – 16 мая. – (№ 20). – С. 7.


Хоречко А. М. Соціально-історичний портрет предводителів дворянства Катеринославщини кінця ХІХ – початку ХХ ст. // Вісник Дніпропетровського університету. – 2012. – Вип. 20. – № 1/1. – С. 30–36. – (Серія історія та археологія)

* * *

Струков Ананій Петрович : родовід [Електронний ресурс]. – Режим доступу : https://ru.rodovid.org/wk/%D0%97%D0%B0%D0%BF%D0%B8%D1%81%D1%8C:699340 (дата звернення: 24.02. 2021)



 28.02.2021
 (42 переглядів)