Володимир Олександрович Зуєв

Володимир Олександрович Зуєв

14 лютого – 100 років тому (1918 р.) народився Володимир Олександрович Зуєв, архітектор, автор проектів будівництва та реконструкції багатьох знакових споруд міста 1960–1980-х рр.

 Володимир Зуєв – один із найвизначніших дніпропетровських архітекторів 1960–1980-х років, хоча його ім’я не настільки добре відоме городянам, як, скажімо, Павла Нірінберга. Пік творчої діяльності Зуєва припав на сімдесяті роки XX століття. Будучи головним архітектором проектів, а згодом – начальником відділу інституту «Дніпроцивільпроект», Зуєв причетний до будівництва не менше десятка знакових споруд міста. Будинки Зуєва не належать до числа архітектурних шедеврів, але вирізняються яскравими формами та масштабом у міському середовищі. Це готелі «Дніпропетровськ» і «Парус», новий комплекс історичного музею з діорамою «Битва за Дніпро», головний корпус ДНУ, реконструйований Будинок Спілок та інші об’єкти.
Володимир Олександрович Зуєв народився 14 лютого 1918 р. у Катеринославі. У передвоєнному 1940 р. закінчив інженерно-будівельний інститут (нині Придніпровська державна академія будівництва та архітектури). Після війни розпочав архітектурну практику керівником проектного відділу заводу ім. Молотова (згодом завод мав ім’я Бабушкіна).
У подальшому Зуєв пов’язав свою долю з нинішнім інститутом «Дніпроцивільпроект», де пройшов шлях від архітектора-початківця до головного архітектора проектів. У 1946 р. він почав працювати в тоді ще «архітектурно-проектувальній конторі «Дніпропроект». У 1953–1960 роках був головним архітектором проектів і керівником архітектурної майстерні. Згодом, у 1960–1974 роках, був керівником відділу, надалі – начальником архітектурно-конструкторського відділу інституту «Дніпроцивільпроект».   
Головні роботи В.О. Зуєва – це великі за розмірами та значенням громадські будівлі. Шлях до власних авторських проектів він розпочинав із проектів післявоєнного відновлення знакових будівель міста. У 1949 р. за його проектом було відновлено будівлю театру ім. Т. Шевченка. А в 1954 р. саме за проектом В.Ф. Зуєва було завершено відновлення готелю «Україна». У квітні 1955 р. готель прийняв перших постояльців. Можна багато дискутувати з приводу післявоєнного проекту відновлення готелю «Україна». Згорілий 1943 р. «Український дім» Хрінникова, виконаний у стилі українського модерну, був відновлений зі значними змінами. Фактично було збережено тільки каркас і головні елементи декоративного оформлення фасадів. Первісне завершення – п’ять башт – не було відновлене. Можна зробити висновок, що постала якісно нова будівля. Центральна наріжна башта була відновлена із кардинальними змінами силуету: вона збільшила свої розміри; замість восьмикутної стала чотирикутною, а її гостроверхе завершення змінилося на прямокутне. З’явився великий баштовий годинник, який просто не вмістився б у довоєнну башту. Але в цілому, незважаючи на кардинальну реконструкцію архітектурної пам’ятки, Зуєву вдалося сформувати авторський образ будівлі, який через 60 років уже сприймається як традиційний в сучасному архітектурному оточенні.
Власне архітектурне проектування Зуєв розпочав також з кінця 1940-х років. Першою видатною його спорудою став Криворізький театр драми та музичної комедії імені Т.Г. Шевченка, збудований у 1949–1954 роках. Це велична будівля у стилі «сталінський ампір», в обрисі якої виділяються великі колонади, у повній відповідності до канонів радянської неокласики.
Надалі архітектор відзначився на ниві проектування житлових будинків, а також малих архітектурних форм. Зодчий входив до колективу із забудови Привокзальної площі (Д.І. Щербаков, І.Г. Заїченко та інші). Роботи зі створення площі були закінчені в 1956 р. В її ансамблі Зуєв спроектував найважливіший, крім власне вокзалу, архітектурний елемент – семиповерховий житловий будинок навпроти будівлі вокзалу (пр. Яворницького, 123). Саме цей величний будинок першим зустрічає всіх приїжджих до міста після виходу з вокзалу. З огляду на таке відповідальне візуальне значення будівлі архітектор застосував комплекс архітектурних прийомів: два верхні поверхи будівлі надбудовані на власне п’ятиповерхову основу; надбудова є домінантою ансамблю площі; ці два верхні поверхи спеціально виділені колонадою; над колонадою вміщений величезний напівциркульний фронтон з датою «1956», який більше тяжіє до необарокових елементів. Загалом В.О. Зуєву вдалося створити яскраву пам’ятку архітектури стилю «сталінський ампір» на завершальному етапі його розвитку.   
Кінець п’ятдесятих років XX століття приніс кілька нових проектів. У 1958–1959 рр. за проектом Зуєва був побудований корпус фізико-математичного факультету ДДУ (нині ДНУ, пр. Яворницького, 35-А). Також Зуєв спроектував виразний постамент пам’ятника М.В. Гоголю, відкритого 17 травня 1959 р. (скульптор А.В. Ситник). Постамент має камерне класичне вирішення, а сам пам’ятник чудово вписався в навколишнє середовище.
Активну участь узяв архітектор у головному містобудівному проекті кінця 1950–1960-х років. У 1957 р. розпочалося грандіозне будівництво дніпропетровської Набережної. Загальне проектування здійснювала група архітекторів інституту «Дніпроцивільпроекту» під керівництвом В.О. Зуєва.
Зокрема, його авторству належать дві споруди на Набережній, які багато в чому формують загальний архітектурний обрис цієї магістралі. Наприкінці 1960-х рр. розпочався розквіт творчості Зуєва. Першим великим об’єктом цього періоду став 12-поверховий готель «Дніпропетровськ» на 650 місць, відкритий 25 жовтня 1968 р.
 Найбільш «гучним» об’єктом у творчості Зуєва обіцяв стати 28-поверховий готель «Парус» – гігантська споруда за мірками сімдесятих років XX століття (у колектив під його керівництвом входили В.М. Тарнопольський, В.П. Товстик, В.А. Медгауз та інші). Проект першого хмарочосу Дніпропетровська, представлений у 1973 р., почали реалізовувати в наступному році. Наприкінці 1980-х рр. будівля була готова на 80%, однак швидка зміна стандартів готельного сервісу винесла будівлі «Парусу» вирок, перетворивши його на головний дніпропетровський «довгобуд». Сьогодні недобудований «Парус» височить над Дніпром; однак і в такому вигляді помітні широта авторського задуму та неординарні масштаби будівлі.
Задуманий Зуєвим «Парус» не вдався, однак у середині 1970-х рр. архітектор отримав широку популярність завдяки черговому гучному замовленню. У 1968 р. розпочалося будівництво нового комплексу історичного музею імені Д.І. Яворницького. В.О. Зуєв був керівником проекту. Будівництво курирувалося на урядовому рівні. Нова будівля музейного комплексу виявилася у вісім разів більшою, ніж попередня. У новому комплексі розмістилася експозиція музею з дев’яти залів, а також спеціально створена діорама «Битва за Дніпро». Діорама була відкрита 7 травня 1975 р., а музей трохи пізніше – 8 травня 1977 р.
 Архітектор та інженер Борис Медгауз, колега В.О. Зуєва по інституту «Дніпроцивільпроект», згадував у 2009 р.: «Дуже цікаві наші унікальні об’єкти. Одним із таких найцікавіших об’єктів була діорама «Битва за Дніпро»… Ми днювали та ночували на цьому об’єкті. Звичайно багато об’єктів уже через 15–20 років здаються убитими та нецікавими. Але минуло уже тридцять три роки, але мені й зараз не соромно за діораму.
Ми запроектували діораму в 1975 р. і ввели в дію у 1976 р., об’єднавши її будівництво з реконструкцією Історичного музею. Я був головним інженером цього проекту, а головним архітектором – Володимир Олександрович Зуєв, дуже серйозний спеціаліст і чудовий архітектор. Усі архітектори, які пізніше склали кістяк архітек-турної думки Дніпропетровська, так або інакше з ним стикались. Володимир Олександрович був нашим учителем, справжнім учителем. Він був на 10 років старший за мене, воював на фронтах Великої Вітчизняної війни та слугував нам зразком великої мудрості. Він здійснив величезний вплив на всіх, з ким стикався. Мені дуже пощастило, що я зустрівся та працював з цією людиною. Разом із Зуєвим ми зробили низку цікавих об’єктів у нашому місті».
За реконструкцію комплексу історичного музею імені Д.І. Яворницького В.О. Зуєв отримав у 1979 р. Державну премію України імені Т.Г. Шевченка (у складі колективу). За цей проект він був нагороджений також Золотою медаллю Академії мистецтв СРСР. Проект нового комплексу історичного музею вивів Зуєва в число найбільш помітних архітекторів Дніпропетровська 1970-х років.
Протягом 1970-х рр. Зуєв отримував масу нових вигідних замовлень. За його проектом було побудовано головний адміністративно-навчальний корпус Дніпропетровського державного університету (нині 1-й корпус ДНУ, пр. Гагаріна, 72). Будівлю на 13 поверхів із потужним цоколем відкрили в грудні 1974 р. В.О. Зуєв керував також проектуванням корпусів Інституту фізкультури на Набережній Перемоги, Інституту геотехнічної механіки Академії наук (вул. Сімферопольська, 2-А), залізничного поштамту (вул. Привокзальна, 11).
Останнім великим об’єктом у творчості архітектора В.О. Зуєва став реконст-руйований Будинок Спілок (пр. Яворницького, 93). Фактично на основі будівлі по-чатку XX ст. була створена нова 4-поверхова будівля у дуже суворих монументаль-них формах мінімалізму 1970-х рр. Реконструкція Будинку Спілок була завершена в серпні 1979 р.
Наостанок варто згадати ще один проект, виконаний під керівництвом Зуєва – а саме його «рідний» інститут «Дніпроцивільпроект». Цей «подарунок» архітектора з’явився також у 1970-х роках. Будівля, поставлена торцем до Набережної, біля Нового мосту, чудово проглядається з багатьох точок. Незважаючи на суттєве підвищення поверховості в останні десятиліття, будівля інституту «Дніпроцивільпроект» досі залишається важливим архітектурним акцентом примостової частини міста.
За життя архітектор В.О. Зуєв мав щастя отримати творче та державне визнання. Він був нагороджений низкою професійних і державних відзнак. У 1980 р. отримав звання «Заслужений архітектор Української РСР».
Архітектор пішов з життя 7 червня 1986 р. у Дніпропетровську. Володимир Зуєв став одним із знакових зодчих нашого міста періоду 1960–1980-х років, коли найбільш інтенсивними темпами відбувався процес його забудови та перетворення на мегаполіс. Архітектор чудово володів різними стильовими прийомами: починав проектувати в стилі «сталінський ампір», але отримав широку популярність, працюючи в «мінімалізмі» 1960–1970-х років. Будівлі, створені архітектором Зуєвим, добре знайомі тисячам городян.

Література:
Днепропетровск. Архитекторы / Н.П. Андрущенко, М.Э. Кавун, Н.А. Лопатюк и др. / под общ. ред. Н.Н. Кондель-Перминовой.– К.; Днепропетровск: Издательский дом «А + С», 2006.– 296 с.
Про В.О. Зуєва – С. 192–193.
* * *
Кавун М.Э. Большие проекты большого архитектора / М.Э. Кавун // Недвижимость в движении.– 2011.– 30 нояб.– С. 9.  
Кавун М.Э. Юность Днепра: как появился первый квартал Набережной / М.Э. Кавун // Недвижимость в движении.– 2010.– 3 нояб.– С. 9.
* * *
Борис Медгауз: «моя биография – Днепропетровск»: [Електронний ресурс] // http://www.skyscrapercity.com/showthread.php?t=893212  

                
                                                                                                                                                                                                                                                                                                                   Максим Кавун






 26.01.2018
 (116 переглядів)