Кульбаба – рослина з мініатюрними парашутиками

Коли весняне сонечко посилає перші теплі промені, галявини вкриваються зеленню, тоді по траві розсипаються яскраво-жовті квіти – кульбаби. Їх вшанували тим, що запровадили окреме свято, яке так і називається – Всесвітній день кульбаби, а відзначається він 13 травня. Існує така думка, що походження свята сягає своїм корінням в французьке місто Оі, в якому з такої корисної рослини готують безліч різних страв. Бо рослину поважають і знають багато народів. Це одна із найбільш невибагливих і поширених рослин. Зустрічається повсюди в Європі й Азії, дещо рідше – в Південній і Північній Америці, Австралії. Більшість народів вважають кульбабу бур'яном, а в Китаї її називають овочем, оскільки тут вона дуже часто вживається для приготування різних страв. У Франціїї її вирощують на городах як салатну рослину. Кульбабу вживали перші поселенці на Американському континенті, в Італії та Великій Британії можна знайти страви з кульбаб в меню багатьох ресторанів, їх навіть подають до весільного столу.

Що ж означає назва цієї рослини?

Українське слово «кульбаба» утворене від давнішої форми «кульбава», яке походить від праслов’янського слова «кульбастий», тобто квітка, здатна до загинання, округлості, горбата, загнута. По-латині кульбаба називається Taraxacum. Вчені припускають, що цей термін походить від грецьких слів «заспокоювати», «лікувати хворобу очей» або «дикий латук». Називали цю рослину одуваном, пустодуєм, вітродуйкою, повітряною квіткою, а за раннє цвітіння та лікувальні властивості – бабусиною травою, березневим кущем і еліксиром життя.

Рід Кульбаба налічує понад 2000 видів, в Україні зростають дванадцять, з них найпоширенішим є кульбаба звичайна, або лікарська, а знайти її можна скрізь в Україні – на луках, вигонах, у садах як бур'ян, майже понад кожним парканом чи пеньком.

Впізнати рослину легко. Перші листки – голі, характерної еліптичної форми, світло-зеленого забарвлення, чергові листки зібрані у розетку, зубчасто-лопатеві, стебло порожнисте, безлисте, з опушеними стрілками у верхній частини, висотою до 40 см, квітки яскраво-жовтого забарвлення, корінь стрижневий, потовщений у зоні кореневої шийки, а плоди – клиновидні сімянки світло-коричневого або зелено-сірого кольору. Насіння – у вигляді парашуту, що сприяє швидкому його розповсюдженню вітром на великі відстані. При надламуванні усіх частин рослини, включно із корінням виділяється молочний сік.

Тепер, коли ми знаємо з яких частин складається квітка, ми можемо розглянути як їх використовують люди для власної користі. Почнемо з медицини. В традиційній медицині багатьох народів, у тому числі й в Україні корінь кульбаби давно використовується для лікування захворювань шлунку та печінки. Настій кореня кульбаби використовують при захворюваннях шкіри: висипах, фурункульозі, вуграх.

Але не тільки корінь має лікувальні властивості. У давнину листя та коріння кульбаби використовували як засіб, що збуджує апетит, сечогінний і відхаркувальний. Якщо вас раптом вжалила оса або бджола, то ця квітка допоможе полегшити біль. Для цього достатньо зірвати її та помастити схожим на молоко соком місце укусу. Вже через 5–7 хвилин біль або зникне повністю, або суттєво ослабне. Нею лікують анемію, серце, нирки, кишковик, порушення обміну речовин. Використовувати кульбабу як лікувальний засіб можна і при інтоксикаціях, отруєннях, холециститі, низькому рівні калію, гастриті зі зниженою кислотністю і навіть при захворюваннях суглобів. Завдяки цілющим речовинам, які містяться в рослині, її цілком можна використовувати для лікування атеросклерозу, цукрового діабету, а як допоміжний засіб – при лікуванні анемії, недокрів’ї. Властивості кульбаби настільки різноманітні, що роблять цю рослину цілющою, здатною стимулювати працездатність, усувати підвищену стомлюваність і кволість.

У кульбаби є сік, про який вже згадувалося, який можна віднести до найцілющих, тонізувальних і зміцнювальних засобів. При захворюваннях хребта, кісток, для підвищення міцності зубів, для боротьби з пародонтозом добре допомагає свіжий сік кульбаби, отриманий із коренів і листя рослини в суміші з соком моркви та листків ріпи. Народна медицина заявляє про протипухлинну властивість кульбаби лікарської. При застосуванні в терапевтичних дозах побічних дій не виявлено. Листя кульбаби використовують ще й в косметиці. З нього готують маски, що живлять, зволожують і омолоджують шкіру. Головне використовувати молоді рослини, зібрані у квітні-травні на незабруднених територіях, подалі від дороги.

Кульбаба є ще й союзником людини при захисті рослин. Застосовують її для боротьби із хворобами та шкідниками, а також для стимулювання та прискорення росту рослин. Препарат на основі кульбаби можна приготувати з висушеної або свіжої рослини. Екстракт кульбаби надзвичайно ефективний у боротьбі з попелицями і павутинним кліщем. Кульбаба  також чудовий медонос.

Можна використовувати рослину і в кулінарії. З пуп’янків кульбаби готують варення, а з підсмажених коренів  роблять напій, який може бути замінником кави. З пелюсток роблять алкогольні напої. З давніх часів на Британських островах виготовляють дуже популярне в Англії вино з квіток кульбаби. У своїй відомій повісті «Кульбабове вино» фантаст Рей Бредбері згадує про це.

З молодих листочків роблять салати або тушкують. Для салату листя треба вимочувати в підсоленій воді близько півгодини, щоб позбутися гіркоти, а при тепловій обробці гіркота зникає відразу. Пуп’янки маринують, як каперси, їх також можна тушкувати. Щоб приготувати варення, схоже на золотистий ароматний мед, квітки вимочують, вийнявши перед цим усі зелені частинки. Корінь кульбаби часто сушать і вживають у вигляді чаю, але його також можна їсти цілим. Ось кілька рецептів, відомих на Дніпропетровщині.

Зелений салат

Просто виберіть молоді листочки (листя старих квіток будуть більш гіркими) і додайте їх у ваш сезонний салат – до моркви, перцю, зеленої цибулі, полийте все олійкою та перемішайте.

Оладки з кульбаб

Зберіть квіткові голівки та помийте їх. Потім збийте їх разом із борошном, яйцями та молоком, як зазвичай при приготуванні оладків. Викладіть тісто на сковороду з гарячою олією та смажте до коричневого кольору, як млинці. Подавати краще з медом або повидлом.

Варення з кульбаб

Потрібно проварити пелюстки в воді з цукром і лимонною кислотою, а потім процідити та закатати в банку. На вигляд варення нагадуватиме мед. Цим рецептом користувалися наші предки. Варення давали дітям по ложці, бо вірили, що ця квітка оберігає їх від нечистої сили.

Ця рослина – символ сонця, ніжності та щастя. Насіння кульбаби означає крихкість, свободу і швидкоплинність життя. Мовою квітів же кульбаба означає кокетство.

Згадується ця квітка і в легендах нашого краю. Одна з них разповідає як богиня здоров’я вирішила віддячити кульбабі за те, що та лікує людей від різних хвороб, і зробити її красивою. Кульбабка захотіла бути схожою на сонечко, на місяць або на зірки. Засміялася богиня і вирішила здійснити мрію. Тепер, коли кульбаба цвіте, вона схожа на маленьке сонечко. А коли кульбаба відцвіте – на срібний повний місяць. Якщо подути – місяць  розлетиться маленькими зірочками.

За легендою, яку можна почути на Криворіжжі, колись давно жила на селі дівчина, що пасла кіз і торгувала молоком. Настільки привітна й завжди усміхнена, що в будь-який час зустрінеш її – і похмурих думок як не було. Саме за це прозвали її «Отдуваночкою». І закохалася якось вона в приїжджого козака, який не звернув уваги на дівчину. У розпачі та сльозах була вона три дні й три ночі. Вийшла зранку в поле, впала та й померла. А на місці тім залишилися тільки жовті квіти, що названі тепер одувани.

Що ще повʼязує цю рослину з нашим краєм?

На Дніпропетровщині доцент ДНУ ім. О. Гончара Вадим Манюк знайшов долину кульбаб біля ландшафтного парку «Дніпрові пороги». Як саме виникла така домінація одного виду над іншими квітами – невідомо.

У самому Дніпрі на Січеславській набережній ви знайдете фонтан, який місцеві так і називають «кульбаба». Хоча справжня його назва – «Водяна сфера». Детальніше про цей фонтан можна прочитати в матеріалі на ДніпроКультура «Дніпровська «Кульбаба» – подих свіжості!» (https://www.dnipro.libr.dp.ua/Dniprovska_Kulbaba_podykh_svizhosti).

У творах українських поетів неодноразово згадується ця квітка. Ось вам байка Павла Глазового:

Згадує кульбабу, як й інші польові весняні квіти, Олена Пчілка, яка була повʼязана з культурою нашого краю. Про це детальніше можна прочитати у матеріалі ««Золотий рій» Олени Пчілки на Придніпров’ї» (https://www.dnipro.libr.dp.ua/poetka_pismennicya_Pchilka).

І Борис Мозолевський, відомий дослідник скіфських курганів у нашому краї склав для свого малого сина вірш про сонячні квіти.

Наші художники Віктор Родіонов, Василь Коркішко, Євген Логвиненко, Раїса Вітановська не могли не відтворити цих квітів на своїх полотнах.

На всіх них зображена разом з квітами весна, і ми віримо, що весна переможе!

Титульне фото з авхіву авторки