Валентин Сапєлкін: людина з душею композитрора і моряк по духу!

Валентин Сапєлкін: людина з душею композитрора і моряк по духу!

Україна, Дніпропетровська область

  • Роки життя 7 липня 1926 - 11 лютого 2009 |
  • Місце народження: с. Весела Лопань, Мікоянівського району Курської області, СРСР |
  • композитор

Валентин Іванович Сапєлкін один з найбільш знаменитих композиторів Дніпропетровщини. Засновник організації Національної спілки композиторів України в м. Дніпро.

Дніпропетровщина відома своїм багатим творчим життям, щонеділі в місті відбуваються різноманітні концерти, і більшість із них – місцевих виконавців. У нашого краю свій, дуже своєрідний стиль у всьому, і особливо в музиці. Композитори Дніпра завжди виділялись з-поміж інших індивідуальністю та стійкістю духу, неповторними мотивами і стилем. Одним із метрів Дніпровської композиторської школи є Валентин Іванович Сапєлкін.

«Життя мене не балувало.
Але я, все ж, щасливий, тому що
все, що я задумував – здійснилось»
В. І. Сапєлкін

Шлях до музики

засідання організації ДНСКУ 31 грудня 1999 рокуВалентин Іванович Сапєлкін, видатний дніпровський композитор, заслужений артист України (1976), якого знають і шанують прихильники музики по всій Україні, як і всі люди, що досягли багато, теж починав колись із малого.
Валентин Сапєлкін (7 липня 1926, с. Весела Лопань, Мікоянівського району Курської області, СРСР – 11 лютого 2009 р., Дніпропетровськ, Україна) – композитор, заслужений артист України, засновник Дніпропетровської організації Національної спілки композиторів України. Походив із інтелігентної родини, в якій мати – вчителька, батько – лікар.

Село, в якому народився і виріс В.І. Сапєлкін, було маленьким і непримітним, але дуже музикальним. Постійно проводилися музичні вечори, мешканці грали на різноманітних народних інструментах і співали народні пісні. Все це сприяло зародженню зацікавленості музикою у майбутнього композитора, але найбільше враження на той час на нього справило придбання батьками роялю, який був «старим, але справжнім».

У 1936 році родина Сапєлкіних переїжджає до Бєлгорода, там він починає систематично відвідувати заняття музикою, незабаром перервані війною. Сапєлкіни евакуювалися до Свердловська, де 15-річний Валентин працював в паровозному депо по 14–16 годин на день. А в 1944 році він пішов добровольцем на флот.

У 1950 році він повертається до Бєлгорода та береться за навчання: за півтора роки освоює програму чотирьох класів (з 7-го по 10-й), і самостійно починає готуватися до вступу в консерваторію.

У 1953 році вступає на історико-теоретичний факультет Харківської консерваторії. До цього періоду його діяльності належать такі твори: романс «Ива» на слова Тютчева, пісня «Зимний вечер» на слова Ісаковського, «Варіація для фортепіано». Найбільш визначним твором цього періоду є кантата «Русь (1958) » на слова Нікітіна. Саме вона була дипломною роботою Валентина Івановича, в ній уже чітко прослідковувалися риси зрілого почерку та майстерність композитора.

Було у цієї людини дві мрії. З дитячих років
його захоплювало море, він хотів стати
моряком, а тому з гордістю носив матроску.
Другою мрією була музика

Мрії збуваються

У 1959 році 32-х річний Валентин Сапєлкін закінчив Харківську консерваторію, де навчався у відомого музиканта В.А. Барабашова, у якого і засвоїв всі тонкощі національної композиторської школи України. Прийшовши працювати до Дніпропетровського музичного училища ім. Глінки, він одразу ж привернув до себе увагу надзвичайною енергією, ентузіазмом у роботі, а також прагнення організувати у Дніпропетровську спілку композиторів.

Створення в Дніпропетровську організації Національної спілки композиторів України було складним завданням, і не лише через матеріальні та фінансові проблеми, була також потреба в освічених і талановитих композиторах, виконавцях і музикознавцях. У перший же рік своєї роботи Валентин Іванович став ініціатором заснування в Дніпропетровському училищі ім. Глінки композиторського факультету. Свою роботу в музичному училищі Валентин Сапєлкін спрямував на виховання нових талановитих композиторів, які в подальшому продовжували навчання в кращих консерваторіях країни. На сьогоднішній день багато з його учнів досягли успіху і входять до Національної спілки композиторів України.

Було у цієї людини дві мрії. З дитячих років його захоплювало море, він хотів стати моряком, а тому з гордістю носив матроску.

Другою мрією була музика. І тому, демобілізувавшись після Другої світової війни,  він працював день і ніч для того, аби стати професійним композитором. 

Валентин Сапєлкін був відданим прихильником традицій класичної та сучасної музики, дуже прискіпливо ставився до «модних» спрямувань. У його композиторських творах чітко відчувається прагнення до нового, до не досягнутих вершин, мети, мрії. Найбільшу схильність мав до симфоній. Всі свої думки висловлював засобами оркестру, бо мислив оркестрово. Кожна його партія для окремого інструменту вирізняється завершеністю та зрозумілістю в мелодичному відношенні. В своїх творах Валентин Іванович використовував поліфонічні прийоми як один із найважливіших методів розвитку музичного матеріалу.

Для нас, дніпровців, він написав
пісні «В Придніпров’ї весна» та
«Дніпровський вальс».
Поширити славу Дніпра…

Творчий доробок композитора переважно складають опери народно-пісенного характеру та громадянські твори. Серед найзнаменитіших творів композитора: вокально-симфонічні «Подвійна фуга» (1967), «Святкова увертюра» (1968, 2-а ред. 1979) і «Хореографічна сюїта» для оркестру (1980), концерти для домри з оркестром (1977, 2-а ред. 1980), «Елегії» для ансамблю скрипалів (1974), фортепіанні п’єси, хорові твори, пісні (в тому числі цикл «Про моряків і море»), музика до спектаклів драматичного театру і телепостановки.

Діапазон тем в його творчості дуже широкий. Його лірика емоційна та чутлива, до неї неможливо залишитись байдужим, пронизана коханням, тонким відчуттям природи та героїзмом. Авторський стиль Валентина Сапєлкіна подобається слухачам своїм демократизмом і вірністю музичним традиціям. Ще одна приваблива риса його творів – це близькість до нашого краю. Валентин Сапєлкін часто контактував і співпрацював із місцевими поетами. Багато його творів написано на вірші дніпровських поетів. Для нас, дніпровців, він написав пісні «В Придніпров’ї весна» та «Дніпровський вальс».

Прагнучи поширити славу Дніпра, Валентин Іванович створював композиції, орієнтуючись на індивідуальний стиль і потреби окремих виконавців чи колективів, таких  як хор Дніпропетровського музичного училища ім. Глінки, солістів Дніпропетровського театру опери і балету, обласної філармонії та багато інших.

Валентин Іванович Сапєлкін прожив складне, але насичене та цікаве життя. Він виховав цілу плеяду учнів-послідовників, які зараз працюють в різних куточках Землі. Його твори записані на пластинки, а ноти видані окремими виданнями, які користуються великою популярністю. Всі вони наповнені теплом та добротою, в них відчувається невичерпна життєва енергія любові та добра. І поки вони виконуються – їх автор живий!

                                            
В статті використані матеріали,
надані О.М. Нежигаєм, головою
Дніпропетровської обласної організації
Національної спілки композиторів України

Анастасія Шевцова
Бібліографія:

30 років окрилення музикою [Текст]/ред. В. М. Здоренко.-Дніпропетровськ:Юрій Сердюк, 2007.- 192 с.
Композитори нашого краю/І. Рябцева//Дніпровий кур'єр.-2006.-№4(28)
Мечта и увлеченность/Л. Царегородцева//Днепровская правда.- 1986.- Ст. 8 июля.
Творчий звіт композитора/Л. Царегородцева//Зоря.-1972.- Ст. 29 квітня
Романси для голосу та фортепіано [Ноти]/Н. Боєва, О. Дмитрук, В. Мартинюк та ін. - Дніпропетровськ:Юрій Сердюк, 2004.-51 с.
Створено: 15.02.2017
Редакція від 28.12.2017