Віктор Іванович Матюшенко: ліричний пейзажист Придніпров’я

Матюшенко Віктор Іванович

  • 5 червня 1925 – 29 листопада 1984 |
  • Місце народження: м. Дніпропетровськ (Дніпро) |
  • Художник-живописець

Через всю його творчість проходить незмінна любов до української землі. Його пейзажі як дорогоцінний живописний злиток, зітканий воєдино вправною рукою майстра.


Народився і виріс художник у Дніпропетровську. На початку Другої світової війни йому було лише 16, але хлопець прийняв рішення вирушити на фронт. Він пройшов снайпером-розвідником усю війну і після перемоги вибрав долю кадрового офіцера, вступивши до військового учи­лища. Але в життя, присвячене армії, втрутився «його величність випадок». Якось курсантів повели на екскурсію до Третьяковської галереї, де Віктор побачив кар­тину Ф. Богородського «Слава полеглим героям». По­лотно настільки вразило юнака, що він подав рапорт про відрахування і вступив до Дніпропетровського художнього училища.

Вчителями Віктора Матюшенка зі спеціальності були худож­ники М. Панін і М. Погрібняк. Вивчав талановитий сту­дент творчість І. Левітана, К. Коровіна, А. Рилова, А. Ге­расимова, вчився у природи, намагаючись відчути та зрозуміти її. Закінчивши училище у 1951 році, молодий художник починає плідно працювати.

Через всю його творчість проходить незмінна любов до української землі. Його пейзажі 60-х, часом моно­хромні, сріблясто-сірі або золотаві, сприймались як дорогоцінний живописний злиток, зітканий воєдино вправною рукою майстра.

Л. Богданова, мистецтвознавець

Велику роль у творчому розвитку художника відіграли майже щорічні подорожі Україною, Карелією, Кавказом. З кожної привозив художник численні роботи, начерки, враження. Пейзажами він надихався, проймався і виплескував їх на полотно.

У 1969 році Віктор Іванович Матюшенко стає членом Спілки художників СРСР.

Більшість пейзажів художника присвячено Україні, її щедрій природі, яку він щиро любив. Ця любов народжувала національне забарвлення ліричних образів, багатий внут­рішній світ його пейзажів. Думки про молодість і постійне оновлення природи, про її красу, вічність та незнищеність життя закладено в основу багатьох його робіт. Найбільш яскраво ці думки відобразилися в циклах «Україна весняна» та «Карелія».

Споглядаючи його полотна, приходить розуміння – ось вона – краса України! Рідні куточки, рідні землі. Прекрасні і взимку, і літньої пори. Шумлять багато­голоссям трави, художник чує і занотовує фарбою кожен звук, напівтінь і стан природи. На віки. Аби пам’ятали, цінували і любили.

Ірина Скосар, журналіст

За своє недовге життя художник не раз брав участь в обласних і республіканських виставках, мав декілька персональних виставок (1967, 1975, 1983 рр.), а остання – вже посмертна – відбулась 1986 року у Києві.

Численні картини художника зберігаються у Дніпропетров­ському художньому музеї, музеї українського живопису (м. Дніпро), Київському музеї українського мистецтва та в приватних колекція у багатьох країнах.

Репродукції взяті з сайту Музею українського живопису (м. Дніпро).

 

Створено: 29.12.2017.
Редакція від 02.01.2018.
Тетяна Сівач
Бібліографія:

Матюшенко Віктор Іванович // Художники Дніпропетров¬щини.– Дніпропетровськ: Дніпрокнига, 2004.– С. 78.
Матюшенко Виктор Иванович // Художники Днепропетров¬щины: Биобиблиографический справочник.– Днепро¬петровск, 1991.– С. 124.
Виктор Иванович Матюшенко. «Земля моя». Персональная выставка произведений: Каталог.– Днепропетровск: Днепр. организация Союза художников УССР, 1984.– 24 с.
Виктор Матюшенко Персональная выставка произведений.– Днепропетровск, 1975.– 30 с.
***
Кокошко Ю. Три в одной [О трех выставках художников разных жанров в Музее украинской живописи] // Днепр вечерний.– 2014.– № 50 (12.06).– С. 16.
Разумный А. Война и мир Виктора Матюшенко: [О жизни и творчестве художника] // Днепр вечерний.– 2000.– 20 окт.
Разумный А. Не кистью, не карандашом, а только оголенным нервом: [О творчестве пейзажиста] // Днепр вечерний.– 2001.– 6 июня.
Богданова Л. Нескінченна пісня краси: Штрихи до портрета митця. [Персон. виставка В. Матюшенка] // Зоря.– 1983.– 6 листоп.
Богданова Л. Родник вдохновения: [Персон. выставка, посвящ. 50-летнему юбилею художника] // Днепр вечерний.– 1975.– 5 июня.
Богданова Л. У душі – краса землі // Зоря.– 1976.– 3 серп.
Бондарь Л. Мастер пейзажа: Художник и жизнь [В Днепропетр. худож. музее открылась выставка В.И. Матюшенко] // Днепр вечерний.– 1983.– 22 окт.
Гамольський Л. Квартет надії: Нотатки з художньої виставки. [Згадуються роботи В. Матюшенка] // Зоря.– 1970.– 14 серп.
Гамольський Л. Правдивість факту і правда життя: Нотатки з обл. виставки [Оцінка робіт В. Матюшенка] // Зоря.– 1971.– 6 січня.
Дмитрієв М. Щедрий дар: [у Дніпропетровську відкрито виставку робіт худож. В.І. Матюшенка] // Прапор юності.– 1975.– 10 черв.
Мельничук Т. Природа очима художника: [Персон. виставка В. Матюшенка «Земля моя» в республ. Будинку художника] // Сільські вісті.– 1985.– 7 жовт.
Морозова В. Земля моя: Выставка [В.И. Матюшенко] // Днепров. правда.– 1983.– 7 нояб.
Павлова Н. Краски пейзажа: [В Днепропетр. худож. музее выставка живописца В.И. Матюшенко] // Днепр вечерний.– 1983.– 15 окт.
«Передаю красу земну…»: [Персон. виставка В.І. Матю¬шенка «Земля моя»] // Прапор юності.– 1983.– 20 жовт.