Микола Чабан - універсальний краєзнавець

Чабан Микола Петрович

  • 5 березня 1958 |
  • Місце народження: м. Дніпро |
  • журналіст, письменник-краєзнавець

Один із найвідоміших журналістів і краєзнавців Дніпропетровщини. Його матеріали друкувалися в понад 150 періодичних виданнях країн світу.

Микола Петрович – один із найвідоміших журналістів і краєзнавців Дніпропетровщини. Бібліографія його видань і публікацій, упорядкована 2008 року, містить близько 1700 записів, хоча це далеко не повний перелік. Його матеріали друкувалися в понад 150 періодичних виданнях України, Австралії, Англії, Бєларусі, Казахстану, Канади, Польщі, Росії, США, Словаччини, Чехії. Краєзнавчі дослідження Миколи Чабана завжди знаходять свого читача і користуються популярністю та увагою. Вони наповнені великим обсягом інформації, часто цілковито нової й актуальної, яку дослідник збирає і вишукує протягом довгих років у спілкуванні з сотнями цікавих людей, по бібліотеках і архівах. У нього зібраний і власний багатий архів, адже дослідник працює в галузі краєзнавства не один десяток років, бо займатися краєзнавчими пошуками почав іще з дитинства.

                                                                Сторінки біографіїБіля будинку Д. Яворницького, 1995

Микола Чабан народився 5 березня 1958 року у Дніпропетровську в родині, де знали історію України не тільки з книг. Миколиного діда Андрія Чабана, коваля з села Майорки, наприкінці 1940 року засудили за те, що коментував односельцям статті з обласної газети «Днепровская правда» з точки зору здорового глузду. Лише 1974 року його посмертно реабілітували за відсутністю складу злочину. А до того його родині – «ворога народу» – довелося чимало поневірятися.

Усе це Микола Петрович знав із дитинства від рідних. Учився в українській школі № 9 і досі з теплотою згадує своїх учителів, директора школи – талановитого педагога Василя Герасимовича Бурчака.

Років із чотирнадцяти почав слухати літературні передачі «Голосу Америки». Двічі на тиждень відомий за кордоном поет Микола Щербак розповідав про українську літературу діаспори. Тоді Микола Чабан уперше почув імена Василя Чапленка, Олекси Веретенченка, Святослава Гординського та багатьох інших. Творчість деяких із них згодом стала темою його досліджень, а повернення в українську культуру довгі десятиліття замовчуваних імен – сенсом життя.

Після закінчення школи вчився на філологічному факультеті Дніпропетровського університету, де серед інших дисциплін читали і спецкурс з журналістики. 1980 року він закінчив навчання і став працювати у дніпродзержинській газеті «Дзержинець», хоча багато хто пророкував йому аспірантуру, наукову і дослідницьку роботу.

Восени 1983 року Микола Чабан повернувся до Дніпропетровська і почав працювати в обласній молодіжній газеті «Прапор юності» на посаді заступника відповідального секретаря, а з 1985 року – завідувача відділом культури, мистецтв і масової роботи редакції газети. З 1989 року працює редактором з питань культури обласної газети «Зоря». У квітні 1996 року став членом Спілки письменників України.

Ще учнем розшукував матеріали 
про більшовика А. Войцеховича… 
в меморіальному будинку-музеї Д. Яворницького

Краєзнавство бере в полон

Теми пошуків і досліджень Миколи Чабана, передусім, – літературне та історичне краєзнавство. Зацікавленість краєзнавством виникла ще в шкільні роки. Якось учень спитав, хто такий А. Войцехович, ім’ям котрого була названа його школа. Старша піонервожата послала цікавого зібрати потрібні відомості до будинку-музею Д. Яворницького, де зберігалися документи про партійних і державних діячів. Тоді ж майбутній дослідник і відкрив для себе ім’я Дмитра Яворницького, який згодом через багато років стане героєм його книги. За роки навчання в університеті інтерес до краєзнавства збільшився, а студентська практика дала можливість збирати цікаві матеріали.

Уже працюючи у Дніпродзержинську (Кам’янському), зацікавився історією міста, його архітектурними пам’ятками. Доля звела з місцевим краєзнавцем, колекціонером Володимиром Кунцером, навколо якого гуртувалась молодь – філологи, історики, учорашні випускники університету, для яких Володимир Миколайович був взірцем шляхетності та честі, а енергія, яку він випромінював, надихала його юних друзів на нові творчі пошуки. Тема Кам’янського цікавила молодого краєзнавця й пізніше, коли він знову повернувся до Дніпропетровська. 1984 року М. Чабану довелося працювати у фондах бібліотеки імені В.І. Леніна в Москві, де він перегорнув десятки підшивок катеринославських газет «Екатеринославское утро», «Приднепровский край», «Отклики жизни», петербурзької «Речь», української «Рада». Статті про Кам’янське початку двадцятого століття, які висвітлювали життя провінційного містечка, стали матеріалом для книги нарисів «Мандрівки старим Кам’янським».

1982 року Микола Чабан за власною ініціативою збирав фольклор білорусів села Сурсько-Литовське на Дніпропетровщині. Близько ста зразків обрядових пісень склали невелику книжку «Заспявай мне на матчынай мове».

Повернення забутих імен і доль

Наприкінці 1980-х років М. Чабан багато сил присвятив популяризації особистості та діяльності Д. Яворницького. 1988 року на сторінках газети «Прапор юності» друкувалась праця вченого «Запорожжя в залишках старовини і переказах народу», підготовлена журналістом-краєзнавцем. Він же поставив питання про відкриття меморіального будинку-музею Д. Яворницького, надрукував про «козацького характерника» десятки статей, брав участь у впорядкуванні збірника «Епістолярна спадщина Д.І. Яворницького».

Тоді ж М. Чабан почав досліджувати тему голодомору 1932–1933 років і записував спогади селян Дніпропетровщини. Вони публікувалися в пресі, згодом увійшли до збірників «Голод 1933 року в Україні» та «33-й: голод». Остання книга одержала високу оцінку – її упорядники В. Маняк та Л. Коваленко стали лауреатами Державної премії України імені Тараса Шевченка.

Долі українських діячів культури, просвітників, у тому числі репресованих, теж знайшли відображення в дослідженнях молодого журналіста-краєзнавця. Він опублікував сотні статей про забутих за радянських часів письменників Адріана Кащенка, Валер’яна Підмогильного, Григорія Епіка, Саву Божка, та багатьох інших. Відкрив сучасному читачеві імена українських митців, письменників, учених, громадських і політичних діячів, які змушені були емігрувати за кордон, – Надії Негель-Семенець, Марії Сокіл, Галини Мазепи-Коваль, Василя Чапленка, Галі Мазуренко, Яра Славутича, Івана Труби, Ісаака Мазепи, Панаса Феденка.

Багато часу та сил вклав Микола Петрович у повернення в обіг творчої спадщини розстріляного фашистами криворізького поета Михайла Пронченка. Аж в Австралії знайшов збірку «Кобза» передвоєнних років, підготував до друку і перевидав. Досліджував і публікував матеріали про життя і творчість поета.

Стараннями М. Чабана побачили світ книги учня і сподвижника Д. Яворницького Павла Козаря – наукова праця «Лоцмани Дніпрових порогів» і краєзнавчий нарис «На Дніпрельстан через пороги», роман про Нестора Махна О. Ніколаєва «Перший з-поміж рівних» (два видання), збірка літературно-критичних матеріалів Петра Єфремова «Молитва Богу невідомому», спогади М. Костюка «Поруч з Яворницьким».

Він також співавтор збірок «Палящий ветер Афганистана», «Відроджена пам’ять», «Судьба: журналист», «Дніпропетровськ: минуле і сучасне», «Слово про літературу та письменників Придніпров’я», «Забутою Україною» (два видання), «Чую ваш голос. Родоводи надпорізьких сіл Волинського і Майорки», «Шевченкіана Придніпров’я».

Микола Чабан кілька десятиліть активно друкує краєзнавчі матеріали в численних наукових збірниках: «Українська журналістика в іменах», «Українська періодика: історія та сучасність», «Придніпров’я: історико-краєзнавчі дослідження», «Історія України. Маловідомі імена, події, факти», «Воронцовы и русское дворянство», «Мир усадебной культуры» та багатьох інших.

Дослідницьку працю М. Чабан не припиняє ні на мить, де б він не був всюди збирає матеріали, працює в бібліотеках, архівах близького і далекого зарубіжжя, листується чи не з усім світом. Має кореспондентів в Англії, Канаді, США, Польщі, Словаччині, Австралії, Німеччині...

Бере участь у наукових форумах. Виступав на різноманітних конференціях в Україні – у Дніпрі, Києві, Львові, Алупці, за кордоном – в Бєларусі, Словаччині, Польщі.

Саме Микола Чабан ще на початку 1990-х років 
повернув із забуття і ввів в обіг мешканців Дніпра 
слова «Січеслав», «Січеславщина», «січеславці».

«Січеслав у серці»

На початку 1990-х років почали одна по одній виходити з друку книги Миколи Чабана: «Вічний хрест на грудях землі», «Січеслав у серці» (книга цього ж року повністю увійшла до збірки «З любові і муки...»), «Сучасники про Д.І. Яворницького» (два видання), «Заспявай мне на матчынай мове», «Січеславці в Центральній Раді», «Нащадок степу: Спогади про Валер’яна Підмогильного» (два видання), «У старому Катеринославі (1905–1920 рр.)», «Діячі Січеславської „Просвіти” (1905–1921)», «Мандрівки старим Кам’янським»,  «Птахи з гнізда Придніпров’я», «Піонер українського кіно Данило Сахненко», «З роду Петрових».

Високу цінність книг відзначили в численних рецензіях і відгуках історики, літературознавці, краєзнавці, журналісти. Теми, як правило, мало, а то й зовсім не розроблені, герої книжок – письменники з покоління «розстріляного відродження», діячі культури і мистецтва, вчені, імена яких довгий час замовчувались або шельмувались. Ретельний добір невідомих і маловідомих фактів, їх старанна перевірка, відсіювання несуттєвого, очищення від ідеологічних нашарувань – усі ці чинники надають книгам статусу наукових досліджень. Разом із тим вони відзначаються високим літературним рівнем: добірна українська мова та художня обробка роблять їх легкими для сприймання навіть людьми, далекими від літературознавства і краєзнавства.

Микола Чабан не лише дослідник, він активно популяризує результати своєї праці, намагається долучити до невідомих сторінок нашої історії, літератури, культури якомога більше співвітчизників. Охоче йде в молодіжні аудиторії, виступає у вищих та середніх навчальних закладах, школах, бібліотеках. Не раз він брав участь у передачах обласного радіо з циклу «На полі слова», розповідав про творчість Михайла Пронченка, підготував передачу про Яра Славутича.

З середини 1990-х років він співпрацює з Дніпропетровською обласною науковою бібліотекою. Чимало його статей друкується у виданнях бібліотеки «Моє Придніпров’я», «Січеславщина» та інших. Завзято виступає на засіданнях краєзнавчого клубу «Ріднокрай», завжди готовий поділитись з іншими власними знаннями. Виступи завжди ґрунтовні, цікаві, супроводжувалися демонстрацією літератури, фотографій, документів, відеопрезентацій.

Саме Микола Чабан ще на початку 1990-х років повернув із забуття і ввів в обіг мешканців Дніпра , а згодом і всієї України слова «Січеслав», «Січеславщина», «січеславці».

Визнання

"Манкурти-власники зруйнували культурну і духовну скарбницю України, 
її незліченні багатства розкидали по всьому світові. 
Зібрати ці розсипи, повернути їм первісний вигляд – в цьому бачу 
своє призначення на цій землі."
                                                                                                           Микола Чабан

Активна журналістська, письменницька, краєзнавча діяльність Миколи Чабана в галузі відродження національної пам’яті отримала визнання.

1993 року він став лауреатом обласної премії імені народного артиста України Антона Хорошуна за газетні публікації, присвячені самодіяльному та професійному театральному мистецтву. У жовтні

1994 року за книгу «Січеслав у серці» його нагороджено «Почесним дипломом» імені Дмитра Яворницького. Цього ж і наступного 1995 року вперше відбулась акція «Людина року-95», започаткована

Дніпродзержинським міським соціально-громадським фондом «Дзвони майбутнього», яка підсумувала попередні анкетування і опитування з метою виявити людей, чия громадська і професійна діяльність заслуговує визнання. Лауреатом цієї акції в номінації «Журналіст, співробітник засобів масової інформації» названо Миколу Чабана, відзначено дипломом «За компетентність і безкомпромісність у відстоюванні права людини на свободу слова». 2004 року він теж нагороджений «Відзнакою міського голови» Дніпродзержинська за заслуги перед містом.

Микола Чабан лауреат премій ім. А. Хорошуна та В. Підмогильного, переможець конкурсу «Срібне перо» (2012).

У листопаді 2007 року він одержав звання «Заслужений журналіст України». 

Микола Петрович – член міжнародної асоціації білорусистів. З 1996 року член Національної спілки письменників України. У 2000-х роках за активну краєзнавчу діяльність Миколу Чабана обрано членом Правління Національної спілки краєзнавців України.

Ім’я дослідника і популяризатора рідної історії та культури є в солідних довідниках: «Українська журналістика в іменах. Вип. 6», «Краєзнавці України (сучасні дослідники рідного краю)», «Енциклопедичний довідник українців Австралії».

Микола Чабан завжди у вирі суспільного життя, свою подвижницьку діяльність не припиняє ні на мить.

Стаття Швидько Г.К. "Шукач духовних скарбів народу" (до 50-річчя Миколи Петровича Чабана)

Створено: 29.03.2017.
Редакція від 07.12.2017.
Ірина Голуб

Микола Чабан - біографія

Бібліографія:

Бачинський М. Чабан Микола Петрович // Українська журналістика в іменах / за ред. М.М. Ро-манюка.– Львів, 1999.– Вип. 6.– С. 348–354.
Бутенко Ю.Б., Мамчич І.П. Микола Петрович Чабан // O, alma mater, зоре світанкова!: Нариси / ДНУ ім. О. Гончара.– Дніпропетровськ: Пороги, 2009.– С. 111–113.
Голуб І. «Призначення на цій землі» // Січеславщина: Краєзнавчий альманах. Вип. 2. / pа ред. Г.К. Швидько.– Дніпропетровськ, 1998.– С. 4–7; Вибрана бібліографія Миколи Чабана – С. 15–56.
Степовичка Л. Микольця в Січеславі: Есей // Слово про літературу та письменників Придніпров’я: Нариси та есеї.– Дніпропетровськ: Дніпрокнига, 2005.– С. 421–425.
Чабан Микола Петрович: [Про нього] // Прозаїки, поети, публіцисти… Дніпропетровська організація НСПУ: Наук.-допоміжн. біобібліогр. покажчик / Упоряд. І. Голуб.– Дніпропетровськ: ДОУНБ, 2006.– С. 134–140.
Швидько Г.К. Шукач духовних скарбів народу. (до 50-річчя Миколи Петровича Чабана) // Шукач духовних скарбів народу Микола Чабан: Наук.-допоміжн. біобібліограф. покажчик / упорядн. І. Голуб.– Дніпропетровськ: ДОУНБ, 2008.– С. 4–9; Бібліографія Миколи Чабана – С. 10–95. (Сер.: «Дослідники рідного краю»).
Швидько Г. Чабан Микола Петрович // Краєзнавці України (сучасні дослідники рідного краю). Довідник. Т. 1.– Київ-Кам’янець-Подільський, 2003.– С. 247–248.