«Микитин Ріг» – народний фольклорний гурт

«Микитин Ріг» – народний фольклорний гурт

Україна, Дніпропетровська область

Вони – люди різного віку та професій, представники різних національностей. Але вже багато років їх об’єднує спільна риса – щира любов до української пісні.

Козацькі пісні у їхніх серцях

«Микитин Ріг» – народний фольклорний гурт, дипломант ІІ ступеню переможців обласного фестивалю художньої самодіяльності, більшість учасників гурту нагороджені медалями лауреатів 1-го та 2-го фестивалів народної творчості та почесними знаками ВЦРПС, переможець обласного фестивалю «Козаки в колисках виростають» 1995 р., дипломант 1-го ступеню обласного телерадіоконкурсу «Кришталеві чари» 1996 р., дипломант 1-го всесвітнього фестивалю мистецтв українського козацтва у м. Києві 1997 р., переможець обласного конкурсу народної творчості «Земле, люба моя» 1998 р., дипломант 1-го Всеукраїнського огляду народної творчості у м. Києві 1999 р., дипломант Всеукраїнського огляду народної творчості 2000 р., регіонального фольклорного фестивалю «Козацькими шляхами» та Всеукраїнського фестивалю фольклорних колективів «Дні козацької слави», дипломант Міжнародного фестивалю козацької пісні «Байда» 2003 р. та фестивалю народної творчості на національному Сорочинському ярмарку у 2016 р.

 

Історія виникнення гурту

Українська пісня… Від маминої колискової і батьківського порогу, вона, розливаючись срібними дзвіночками довкола, супроводжує нас на довгій життєвій ниві. Якщо вірити повір’ю, Бог, роздаючи кожному народові таланти, нагородив українців співучістю. Пісня! Як багато вона важить у житті кожного з нас і всього народу. Пісня оздоровлює душу людини, допомагає зберегти нетлінними цінності: віру в людину, в незрадливу любов, у щиру дружбу, в очищувальну силу краси. Пісні звеличують красу, любов, навіть історію. Українські народні пісні складалися протягом багатьох століть. Вони розповідають про цілі епохи. Яскравою сторінкою в історії нашого краю є запорозьке козацтво, виникнення якого відносять до XV ст. Це унікальне явище всесвітньої історії, яке, по суті, визначало напрямки економічного, політичного та культурного розвитку України впродовж наступних 300 років. У козацькі часи територія області була складовою частиною земель Запорозької Січі, управлінський центр розташовувався у Великому Лузі на території сучасного Нікопольського району. Дніпропетровська область із повним правом вважає свою землю колискою українського козацтва, адже п'ять із восьми відомих Запорозьких Січей розташовувалися саме на цій території.

«Люби, оспівуй та вивчай наш рідний Нікопольський край» – під таким девізом вже 30 років існує в Нікополі один із найкращих пісенних народних гуртів, який багато років має звання «народний». Можна з упевненістю сказати, що ні в Нікополі, ні в районі, ні в області немає колективів, рівних «Микитиному Рогу». Унікальність цього творчого гурту в тому, що він не переспівує роками напрацьований багатьма хорами «хрестоматійний» репертуар із десятків добре знаних творів, а виконує оригінальні авторські пісні. А найголовніше – те, що ця співоча спільнота в своєму суто українському колориті аж ніяк не є «однією з багатьох», а випромінює козацький дух славетного краю не тільки в музиці та текстах, а й на якомусь рівні інтуїції, підсвідомості.

До речі, гурт не обмежується суто народними, фольклорними піснями – виконує й естрадні, класичні, популярні пісні народного спрямування й звучання. Саме патріотичні та щирі композиції завжди лунають зі сцени під час концертів «Микитиного Рогу».

«Микитин Ріг» можна назвати одним із перших і вже одним із найстарших у нашому місті поміж співочих колективів, без якого не обходиться жоден більш-менш значний культурний міський захід. А народився він ще у 1990 році. Біля витоків ансамблю стояв талановитий організатор, співак, музикант Петро Андріанов, який очолює «Микитин Ріг» і нині. На питання, як виник колектив, керівник згадує: «Пам’ятаю: ще дитиною я чув, як мати чи то порається по дому, чи то на сільських вечорницях співає українські пісні. Вони не пройшли повз мене, а затримались у серці, дали коріння в душі, як підвій якогось рідкісного сорту на дереві. Я закінчив музичну школу, училище й почав грати на баяні, співати, а згодом – і збирати народний фольклор. Тоді я працював із самодіяльністю Нікопольського феросплавного заводу. Якось відзначали чийсь день народження і заспівали. Сподобалось. Вирішили створити свій колектив. Спочатку займались у гуртожитку, в приміщеннях дитячого садочка, потім нас прихистив Будинок культури кранобудівного заводу, який згодом став міським Культурно-дозвіллєвим центром. Розташований він неподалік від мису Микитин Ріг, де в давні часи знаходилась переправа через Дніпро. Тому, порадившись, так і назвали колектив. Назва зразу прижилась і тепер є однією з візитівок культури нашого міста. Спочатку було чоловік тридцять – переважно працівники феросплавного заводу. Потім стали приєднуватись інші нікопольці й навіть мешканці прилеглих сіл».

Можливо, не все спочатку вдавалося. Але, не зважаючи ні на що, ансамбль не розпався, навпаки, – сформував цікавий різноплановий репертуар. Це народні пісні та пісні українських авторів, патріотичні й ліричні, в музичному супроводі та «а капелла». У «Микитиному Розі» окремо виділені жіночий, чоловічий та змішаний склад. Крім цього є солісти, дуети, тріо, ведучі, актори і танцюристи. Вміло відшліфовуючи якість виконання, гурт посів помітне місце в культурному житті не тільки міста, а й всієї Дніпропетровщини і у 1995 році отримав звання «народного», яке тримає й досі. Як наголошує Петро Євгенович, репертуар пісень «Микитиного Рогу» вже такий багатий, що ансамбль має можливість збирати зали для окремих власних концертів. Варто лишень пригадати грандіозні надзвичайно яскраві святкування – 20-ти річчя «Микитиного Рогу» у Міському палаці культури, Свято Меду, Новорічні святки на площі, Масляну…

За довгі роки існування склад гурту дещо змінився. Перший колектив ансамблю налічував 40 учасників. Сьогодні ж він складається із 25 співаків різного віку – від 38 до 60 років. Проте багато учасників із «Микитиним Рогом» якщо не з першого дня існування, то не менше двадцяти років. Це – Роман Власенко, Наталя та Володимир Черепи, Ольга Доброва, Лідія Стус, Євген Дудник, Раїса Проценко Катерина Долгова та інші. Колектив співпрацює з нікопольцями Миколою Нетребою та Людмилою Міщенко, які пишуть пісні для гурту. А написані ними пісні аранжує Анатолій Бобров, який теж був свого часу вокалістом гурту. «Фішка» колективу – популяризувати місцевих авторів.

Здобутки та перемоги 

Перші місця на різноманітних творчих фестивалях і конкурсах – звичайна справа для колективу. Уже в перший рік існування гурт був нагороджений дипломом ІІ ступеня переможця обласного фестивалю художньої самодіяльності. Протягом свого існування «Микитин Ріг» – постійний учасник міських концертних заходів. Більшість членів гурту нагороджені медалями лауреатів 1-го та 2-го фестивалів народної творчості та почесними відзнаками за досягнення в самодіяльному мистецтві. У 1993 році про фольклорний ансамбль «Микитин Ріг» режисер Дніпропетровського обласного телебачення Б. Бондарчук створив музичний фільм «Козацькому роду – нема переводу». У листопаді 1995 року гурт брав участь в обласному фестивалі «Козаки в колисках виростають знов». Після виступу на фестивалі колективу присвоєно звання «Народний».

 

Кожен рік гурт бере участь в обласних і всеукраїнських конкурсах, фестивалях й оглядах і завжди повертається з нагородами, дипломами  та відзнаками. Протягом останніх років йому не було рівних в обласних конкурсах української народної та козацької пісні. За майже тридцятирічну історію «Микитиного Рогу» складно й підрахувати всі здобуті ним дипломи, кубки, нагороди, подяки. Ансамбль уже вкотре не віддає лаврів переможця обласного конкурсу «Козацькими шляхами».

У 2016 році «корифей» нікопольського народного пісенного мистецтва повернувся з національного Сорочинського ярмарку не тільки з незабутніми враженнями, сувенірами  та пам’яттю про смак справжніх полтавських вареників і галушок. Із Великих Сорочинців нікопольці привезли перші місця та призи.

Виступи на великих сценах

Пісні в їхньому виконанні звучали не тільки на малих сценах і майданчиках рідного краю, а й навіть у Національному палаці мистецтв «Україна» в Києві. Вперше це відбулося у 1999 році в межах 1-го Всеукраїнського огляду народної творчості. Керівник гурту згадує: «Стояти й співати на одній сцені з найкращими професійними й аматорськими гуртами зі всієї України – чи мріяли ми про таку честь? Це було неймовірно!». За вагомий внесок у розвиток української культури та високий творчий рівень колектив нагороджено дипломом лауреата. Ще двічі після цього успіху гурту випадала нагода виступити на столичній сцені.

Українську пісню у виконанні творчого колективу можна чути далеко за межами нашої країни. Довелося виступати і на сценах Чехії, Німеччини та Франції. Як згадує її керівник: « За кордоном ми були лише раз на запрошення чеського феросплавного заводу, ще в 90-х роках. Наш співочий тур Чехія–Німеччина–Франція вдався на славу. Окрім закордонних сцен, співали скрізь, де це було можливо – на перонах, на автобусних зупинках. Іноземці щиро аплодували нам, вони завжди сприймають українську пісню, фольклор «на ура!». 

Найулюбленіші пісні колективу: «Гей Ви, браття-козаченьки», «Степом, степом…», «Плач чайки», «Ой, дьор я гуляла», із гумористичних – «У садочку на пеньочку», тощо. Гурт залюбки спілкується й обмінюється своїми знаннями, вміннями та репертуаром з іншими народними гуртами країни. 

Секрет і запорука успіху народного ансамблю – його учасники: талановиті, колоритні, чарівні й водночас дуже прості. Вони є справжніми носіями та зберігачами оригінальної автентичної української сучасної народної фольклорної культури – а це вкрай важливо для Нікопольського краю й України взагалі. Співаків гурту досить складно назвати колегами, це – сім’я. Рідко почуєш тут формальні звертання на ім’я й по батькові, частіше: «дівчата», «хлопці», «шановні», ласкаві звернення на ім’я. А Петра Євгеновича поміж собою лагідно називають «батьком». За всі свої безцінні заслуги, високий рівень виконавської майстерності та популяризацію української культури у 2018 році Подяка міського голови була оголошена всьому колективу народного фольклорного гурту «Микитин Ріг», а керівника гурту відзначено нагрудним знаком «За заслуги перед містом».

Вони – люди різного віку та професій, серед них є представники різних національностей. Але вже багато років їх об’єднує спільна риса – щира любов до української пісні, яку вони популяризують серед своїх земляків, повністю поділяючи слова Олександра Довженка: «Українська пісня – це бездонна душа українського народу, це його слава».

Колектив своєю творчістю відроджує українські традиції в Нікополі та підіймає патріотичний дух його мешканців. Хочеться вірити, що ювілеїв у колективу ще буде багато, а українська пісня, як і мова, житимуть вічно.

Олена Грачова
Бібліографія:

Мы не представляем себе жизни без песни [Електроний ресурс] // Новини твого міста: [Сайт]. - Режим доступу: http://ntm.net.ua/2011-01-21-12-52-23/544-q-r (дата звернення 22.11.2019).– Назва з екрану.
Рехлицкая П. «Микитин Ріг», «Північне сяйво» и их неизменный худрук / П. Рехлицкая // Репортер.– 2019.– 15 февр.– (№12).– С. 9: фото.
Чверть століття «Микитиного Рогу» / Прес-служба міської ради // Нікопольська правда.– 2015.– 26 трав.– (№59).– С. 2: фото.
Приходько О. Українська пісня, як і мова, будуть жити вічно / О. Приходько // Проспект Трубников.– 2015.– 28 мая.– (№22).– С. 4: фото.
Андрианов П. Музыкант, влюбленый в украинскую песню: интервью / зап. А. Матвиенко // Родной Никополь.– 21 нояб.– (№47).– С. 12: фото.
Народний фольклорний гурт «Микитин Ріг» // Нариси про Нікополь: громадсько-політичне видання.– Дніпропетровськ: Пороги, 2005.– 77 с.: фото.
Створено: 02.03.2020
Редакція від 08.09.2020